Постанова

від 27.06.2017 по справі 810/1885/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ           № 810/1885/17

                    Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Київській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

                                         ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» (далі – позивач, ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР») з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд:

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: визнати своєчасно поданим звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року з додатками;

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: визнати своєчасно поданою податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року та додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючий орган неправомірно відмовив у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2017 року з додатком 5 (далі – податкова декларація з ПДВ) та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року з додатками (далі – звіт з ЄСВ), оскільки дана звітність була заповнена відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, відповідно. Позивач стверджує, що відомості, зазначені у цій звітності є достовірними та цілком відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, станом на 20.03.2017 адресою місцезнаходження ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» є: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, буд. 9, офіс 47, що й було зазначено у вказаній звітності.

Відповідача позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (вх. № 8078/17 від 27.06.2017) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що Білоцерківська ОДПІ розглянула подані позивачем звіт з ЄСВ і податкову декларація з ПДВ за лютий 2017 року та встановила недостовірність одного з обов'язкових реквізитів у такій звітності. Відповідач вважає, що у поданій позивачем звітності за лютий 2017 року зазначене місцезнаходження платника податків (страхувальника) не відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. На підтвердження даних обставин відповідач посилається на службову записку працівника оперативного управління Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.12.2016 № 3554/7/10-02-21-04 щодо результатів виходу за місцезнаходженням ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР». За змістом вказаної службової записки співробітниками оперативного управління здійснено вихід за адресою реєстрації ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» та не виявлено службових осіб товариства за вказаною адресою.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 27.06.2017 про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні відповідач зазначив, що залишає вирішення цього клопотання на розсуд суду.

Враховуючи вимоги частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2017 ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» відповідно до:

- норм ст. 49 Податкового кодексу України та положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 16, через свого представника особисто подало до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області паперову податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року;

- норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та положень Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435) – паперовий звіт з ЄСВ за лютий 2017 року.

Вищевказана звітність з додатками прийняті Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в той же день, що засвідчується відтисками штампу «отримано з попередженням про можливість невизнання».

Листом від 23.03.2017 № 2545/10/10-02-08-02 Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР», що зазначені податкова декларація з ПДВ за лютий 2017 року та звіт з ЄСВ за лютий 2017 року вважаються неприйнятими, в зв'язку з тим, що заповнені всупереч правил, визначених ст. 48 ПК України, а саме: в податковій декларації та у звіті встановлена недостовірність обов'язкових реквізитів.

Позивач, вважаючи, що такі дії відповідача порушують його права та законі інтереси щодо подання податкової звітності, звітності з ЄСВ та є неправомірними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

У силу ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, нормами пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.2 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (далі – ПК України) (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, в тому числі податкової декларації з податку на додану вартість.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Також відповідно п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодекс.

Пунктами 49.3 і 49.4 зазначеного Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому, у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Також, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Тобто, за змістом наведених вище норм Кодексу перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Згідно з п. 49.11 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (пп. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України).

Крім того, суд зважає на норму п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальні вимоги формування та подання звіту з ЄСВ, його форма визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905).

Відповідно до положень п.п. 1, 6 і 15 розд. ІІ, п. 15 розд. ІІІ цього Порядку, звіт подається струхвальниками протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду (календарного місяця) за місцем взяття на облік у фіскальних органах та за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку, в один із таких способів:

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти

Звіт повинен містити такі обов'язкові реквізити: тип форми («додаткова», «початкова», «ліквідаційна», «скасовуюча», «призначення пенсії»); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; код за ЄДРПОУ або податковий номер/серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності; клас професійного ризику виробництва (у разі подання Звіту за період до 01 січня 2016 року); місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; ініціали, прізвища, податкові номери або серії та номери паспортів посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); штатна чисельність працівників (за наявності); кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа фіскального органу зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, на паперових носіях.

Відповідальна особа фіскального органу, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт, проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати фактичного отримання фіскальним органом та обов'язково засвідчує власним підписом.

Розписка про одержання Звіту заповнюється відповідальною особою фіскального органу, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання Звіту завіряється штампом з грифом «ОТРИМАНО» та повертається страхувальнику.

Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.

Поряд з цим, Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався (п. 8 розд. ІІ такого Порядку).

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, підставою для неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за звітний період лютий 2017 року та звіту з ЄСВ за той самий період слугував встановлений контролюючим органом факт зазначення недостовірних даних, вказаних в обов'язкових реквізитах такої звітності, а саме: «податкова адреса» і «місцезнаходження».

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 1 ст. 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У силу норми ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755), відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В ході розгляду справи суд встановив, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом відносно ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» вбачається, що зареєстрованою адресою місцезнаходження юридичної особи (позивача) є: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, буд. 9, офіс 47. При цьому, такі відомості щодо названого товариства мають статус підтверджених, оскільки у витягу з ЄДРПОУ відсутні вдомості щодо відсутності даної юридичної особи за місцезнаходженням.

У свою чергу, відповідач не надав суду доказів, того що він звертався до державного реєстратора про внесення відомостей до ЄДРПОУ щодо не знаходження відповідача за вказаною адресою у порядку встановленому чинним законодавством. Крім того, відповідач жодними доказами не спростував інформації, яка міститься в ЄДРПОУ і є офіційною. А наявний у справі лист від 19.12.2016 про те, що за адресою позивача не встановлено його службових осіб, не є тим документом, який відповідно до вимог чинного законодавства може бути доказом останнього.

Крім того, судом встановлено, що 14.12.2016 ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» для уточнення адреси місцезнаходження подало до Білоцерківської ОДПІ заяву за формою № 1-ОПП, в якій зазначена адреса місцезнаходження платника податку: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Театральна, буд. 9, офіс 47, що відповідає даним Єдиного державного реєстру.

Позивачем у поданій податковій декларації у графі «податкова адреса» та у звіті з ЄСВ у графі «місцезнаходження/місце проживання» була вказана саме ця адреса.

За приписами норм ст. 10 Закону № 755, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем 20.03.2017 податкова декларації позивача з ПДВ та звіт з ЄСВ за лютий 2017 року (датовані 20.03.2017), які не були визнані відповідачем як звітні, містять у собі такий обов'язковий реквізит як «місцезнаходження» платника податків (страхувальника), що відповідає даним наявним у Єдиному державному реєстрі. При цьому, іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС в Київській області неправомірно відмовила у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року з додатком та звіту з ЄСВ за лютий 2017 року з додатками, поданої ТОВ «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» 20.03.2017, так як дана звітність заповнена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Оскільки під час розгляду даної справи судом встановлений факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року з додатком та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року з додатками, а їх фактичне прийняття контролюючим органом відбулось 20.03.2017, що вбачається з відміток вхідного штампу на таких декларації і звіті, то суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача визнати вказані податкову декларацію з ПДВ та звіт з ЄСВ поданими днем їх фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 78 зазначеного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір по суті вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то документально підтверджені витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 200 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобовязати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області визнати поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» (код ЄДРПОУ 38168863) звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року з додатками, днем його фактичного отримання, тобто – 20.03.2017.

3. Зобовязати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області визнати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» (код ЄДРПОУ 38168863) податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком, днем її фактичного отримання, тобто – 20.03.2017.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕКО-ДАР» (код ЄДРПОУ 38168863) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного 3200 (три тисячі двісті) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.