Рішення

від 27.03.2018 по справі п/811/123/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Справа № П/811/123/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агромаркет" (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить, з урахуванням зміни (уточнення) позовних вимог (а.с.8-10), скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 р. №0000241408.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що підставою винесення оскаржуваного рішення стали недостовірні дані (недостовірна інформація) у вигляді так званої "податкової інформації", яка використана в ході проведення перевірки та яка не ґрунтується на матеріалах, визначених ст. 83 Податкового кодексу України та є такою, що суперечить чинному законодавству.

Згідно наданого відзиву на позовну заяву представник відповідача посилався на те, що враховуючи той факт, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Агростандарт Сервіс" у липні 2016 р. не відбулися з придбання товару (ріпак), позивачем при декларуванні було допущено порушення ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2016 р. на 3 630 979 грн.. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають (а.с.155-157).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Торгова Компанія "Агромаркет" зареєстроване Кіровоградською міською радою як юридична особа 10.02.2012 р. та перебуває на податковому обліку в Кропивницькій ОДПІ як платник податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Агростандарт Сервіс" (код 40146702) за липень 2016 р., за результатами якої складено акт № 159/11-28-14-04/38095303 від 05.05.2017 р. (а.с.11-33).

Згідно висновків акт, перевіркою встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 3 630 979 грн. за липень 2016 р..

Доказів подання заперечення на акт перевірки суду не надано.

На підставі вищевказаних висновків 26.06.2017 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 3 630 979 грн. (а.с.34).

Доказів оскарження рішення в адміністративному порядку суду також не надано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по ПДВ всього у сумі 15 212 103 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Агростандарт Сервіс" за липень 2016 р. за період з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. встановлено його завищення на суму 3 630 979 грн..

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що проведеним аналізом зібраної податкової інформації не підтверджено реальність задекларованих операцій ТОВ "Агростандарт Сервіс" з придбання ріпаку, та, відповідно, неможливо підтвердити реальність операцій ТОВ "Агростандарт Сервіс" з реалізації ріпаку контрагентам-покупцям, зокрема покупцю ТОВ "Торгова Компанія "Агромаркет".

Також, в ході перевірки використано матеріали кримінального провадження №32016120010000061, відкритого за ч.1 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва ряду СПД, в тому числі ТОВ "Агростандарт Сервіс", в рамках якого досліджено ланцюг постачання ТМЦ ТОВ "Агростандарт Сервіс" та яким встановлено факти перекручування товарних позицій протягом 2016 р..

Враховуючи вищевказане, на думку перевіряючих, задекларована позивачем господарська операція із придбання у ТОВ "Агростандарт Сервіс" ріпаку не відбулася у дійсності, рух активу в дійсності не відбувся, тобто проведено документальне оформлення нереальних господарських операцій, а тому на порушення п.198.1, п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 3 630 979 грн. за липень 2016 р..

Суд не погоджується з вищевказаним з огляду на наступне.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків, врегульовано Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (в редакції, станом на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, згідно до п.198.2 ст.198 Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару (робіт, послуг) та його (їх) оплати, а також наявність мети отримання такого товару (таких робіт, послуг), пов'язаної із його (їх) подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Платник податків не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статус позивача та його контрагента як платників ПДВ не заперечується.

Встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів та послуг у ТОВ "Агростандарт Сервіс" у липні 2016 р. на загальну суму 21 785 875,20 грн., в т.ч. ПДВ - 3 630 979,20 грн. (а.с.125-133).

Між ТОВ "Торгова компанія "Агромаркет" (покупець) та ТОВ "Агростандарт Сервіс" (продавець) було укладено договір поставки № б/н від 31.07.2016 р., згідно якого продавець зобов'язувався поставити й передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ріпак в кількості 2028,480 т. на загальну суму 21 785 875,20 грн. (а.с.43).

На підставі видаткової накладної № РН-0000031 від 31.07.2016 р. ТОВ "Агростандарт Сервіс" було поставлено ріпак в кількості 279,32 т. на загальну суму 2 999 896,80 грн., в т.ч. ПДВ 499 982,80 грн. (а.с.44).

На підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 31.07.2016 р. ТОВ "Агростандарт Сервіс" було поставлено ріпак в кількості 1749,160 т. на загальну суму 18 785 978,40 грн., в т.ч. ПДВ 3 130 996,40 грн. (а.с.45).

31.07.2016 р. ТОВ "Агростандарт Сервіс" виписано позивачу податкові накладні: №30 на загальну суму 18 785 978,40 грн., в т.ч. ПДВ 3 130 996,40 грн. (а.с.46); №31 на загальну суму 2 999 896,80 грн., в т.ч. ПДВ 499 982,80 грн. (а.с.47).

Оплату за поставлений товар було проведено у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №1479 від 26.09.2016 р. на суму 3 000 000 грн., №1472 від 22.09.2016 р. на суму 1 700 000 грн., №1466 від 20.09.2016 р. на суму 10 000 000 грн., №1467 від 20.09.2016 р. на суму 190 000 грн., №1464 від 19.09.2016 р. на суму 495 000 грн., №1505 від 30.09.2016 р. на суму 2 421 875,20 грн., №1491 від 29.09.2016 р. на суму 2 200 000 грн., №1486 від 1 200 000 грн., №1482 від 27.09.2016 р. на суму 579 000 грн. (а.с.48-56).

Транспортування товару здійснено автоперевізником ТОВ "Індастріал-Транс-Агро" згідно договору від 01.02.2016 р. № 60/2016 на транспортно-експедиційні послуги (а.с.117-120) та підтверджено наявними у справі: товарно-транспортними накладними (а.с.57-116), актом надання послуг (а.с.121), випискою по рахунку (а.с.122), договором про передачу товарів від 31.07.2016 р. (а.с.123), актом про передачу товарів (а.с.124).

Представником позивача подано до суду Звіт 1-ДФ про наявність необхідної кількості працівників для здійснення господарської діяльності щодо придбання та зберігання сільськогосподарської продукції. Наданий договір оренди майнового комплексу у товариства вказує на наявність виробничих потужностей на яких здійснюється господарська діяльність щодо зберігання цієї продукції. Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна свідчить про акредитування позивача на право зайняття видами діяльності у сфері зберігання сільськогосподарської продукції (а.с.134-147).

Таким чином, з аналізу норм законодавства та правовідносин позивача з контрагентом вбачається, що позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог законодавства, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Наявність вказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе те, що відомості у документах, на підставі яких вони були сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету і їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч.1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За правилами ч. 2 ст. 2 Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності та йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що діловою метою здійснення господарських відносин із цим суб'єктом господарювання є лише одержання податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів, що договір укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законом обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків та порушення економічних інтересів держави. При цьому, посилання відповідача на кримінальне провадження № 32016120010000061 є необґрунтованим, оскільки не надано відповідного обвинувального вироку суду, а представником відповідача не надано доказів наявності кримінальних проваджень відносно службових осіб позивача.

Також, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України у справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вказаного суд вважає, що висновки відповідача в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 3 630 979 грн. за липень 2016 року не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.06.2017 р. не відповідає ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України судові витрати в розмірі 54 465 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 26 червня 2017 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агромаркет" (код ЄДРПОУ: 38095303) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 54 465 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1