Рішення

від 27.03.2018 по справі 910/20776/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2018Справа № 910/20776/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЄ Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Стар", м. Київ

про стягнення 258 324,89 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Карпенко А.А. (представник за довіреністю №09-11/17 від 09.11.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЄ Груп" " (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Стар" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 38-16 від 23.09.2016р. в розмірі 258 324,89 грн., з яких 201 790,00 грн. сума основного боргу, 29 515,71 грн. пені, 21 612,79 грн. інфляційних втрат та 5 406,39 грн. 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.12.2017р.

Судове засідання 19.12.2017р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 22.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018р.

В судове засідання 27.03.2018р. представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2018р. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 27 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 38-16 (надалі - Договір), в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язувався купити (прийняти та оплатити) товари (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару зазначаються у видатковій накладній на кожну поставку товару.

Згідно п. 1.3. Договору загальна ціна договору складається з вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії.

В п. 2.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Строки та умови поставки сторони погодили в Розділі 3 Договору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 232 290,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 190 від 29.12.2016р. на вказану суму.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом у повноваженого представника та відтиском печатки відповідача у зазначеній вище видатковій накладній.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару і необхідних документів.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, вартість товару за вказаною вище видатковою накладною оплатив частково на суму 30 500,00 грн. та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 201 790,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією № 1 вих. 04/10 від 04.10.2017р. на суму 203 290,00 грн. (докази направлення претензії у справі), яка була задоволена відповідачем частково на суму 1 500,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказана вище видаткова накладна № 190 від 29.12.2016р.) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 232 290,00 грн., часткова оплата вартості товару відповідачем на суму 30 500,00 грн. (долучена до матеріалів справи виписка по рахунку позивача за період з 01.12.2016р. по 15.11.2017р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 6.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, а прострочення виконання зобов'язання за вказаною вище видатковою накладною у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 13.01.2017р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 201 790,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 29 515,71 грн. пені, 21 612,79 грн. інфляційних втрат та 5 406,39 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 7.2. Договору у випадку затримання проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29 515,71 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 612,79 грн. інфляційних втрат та 5 406,39 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20776/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 201 790,00 грн. суми основного боргу, 29 515,71 грн. пені, 21 612,79 грн. інфляційних втрат та 5 406,39 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 3 874,87 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Стар" (ідентифікаційний код 39915932, адреса: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЄ Груп" (ідентифікаційний код 38911832, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11А, оф. 213) 201 790,00 грн. (двісті одну тисячу сімсот дев'яносто гривень 00 коп.) суми основного боргу, 29 515,71 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень 71 коп.) пені, 21 612,79 грн. (двадцять одну тисячу шістсот дванадцять гривень 79 коп.) інфляційних втрат, 5 406,39 грн. (п'ять тисяч чотириста шість гривень 39 коп.) 3 % річних та 3 874,87 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні 87 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов