Рішення

від 09.03.2018 по справі 910/236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09.03.2018Справа №  910/236/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 910/236/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніал та К», м. Одеса, до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Фудс», м. Київ,про стягнення 149 111,59 грн., без участі учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніал та К» (далі – ТОВ «Юніал та К») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Фудс» (далі – ТОВ «Вікторія Фудс»): 135  236,59 грн. основної заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 06.09.2017 №06/9 (далі – Договір); 10   442,44 грн. пені; 578 грн. 3% річних; 2  854,56   грн. втрат від інфляції, а всього 149 111,59 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; запропоновано: - позивачу надати (направити) відповідь на відзив (за наявності) у строк не пізніше 09.02.2018; - відповідачу надати (направити) відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, у строк не пізніше 29.01.2018. Вказану ухвалу суду було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представником позивача ухвалу суду від 09.01.2018 отримано 10.01.2018 нарочно. До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою відповідача. Разом з тим, відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття судового рішення у відповідності до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 06.09.2017 ТОВ «Юніал та К» (постачальник) і ТОВ «Вікторія Фудс» (покупець) укладено Договір, за умовами якого: - постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець – прийняти та оплатити м'ясо-молочні продукти, на умовах, визначених в Договорі (пункт 1.1 Договору); - товар поставляється окремими партіями; асортимент, кількість, ціна за одиницю товару і загальна вартість кожної партії товару попередньо узгоджується сторонами в заявках (специфікаціях) і вказуються в рахунках-фактурах (рахунках на оплату товару) та (або) накладних, що є невід'ємною частиною Договору; якщо в період дії Договору покупцем був прийнятий від постачальника товар за накладною без наявності заявки (специфікації) на таку партію товару, такі дії покупця є для сторін підтвердженням досягнутої згоди на постачання партії товару в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у такій накладній і подальше складання заявки (специфікації) у такому випадку не є обов'язковим (пункт 1.2 Договору); - ціни на товар, що поставляється за Договором, вказуються в специфікаціях, рахунках-фактурах (рахунках на оплату товару), накладних (пункт 4.1 Договору); - оплату кожної партії товару покупець здійснює на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання (поставки) такої партії, шляхом перерахування вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника (пункт 4.2 Договору); - за порушення строку оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 5.2 Договору); - Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017; у випадку, якщо одна із сторін не згодна з подальшою пролонгацією (продовженням строку дії) Договору, то вона зобов'язана повідомити про це іншу сторону у письмовій формі не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення строку дії Договору; за відсутності заперечень проти пролонгації Договору, строк його дії кожного року автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункт 6.1 Договору). Частинами першою і другою статті 712  Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. На виконання вимог Договору позивач впродовж жовтня 2017 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 211 642,19 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковими накладеними, а саме: від 01.10.2017 №878 на суму 6  186,83 грн.; від 01.10.2017 №879 на суму 4  045,13 грн.; від 01.10.2017 №880 на суму 2  108,50 грн.; від 01.10.2017 №881 на суму 1  361,66 грн.; від 01.10.2017 №882 на суму 1  938,16 грн.; від 02.10.2017 №889 на суму 5  607,63 грн.; від 02.10.2017 №890 на суму 5  040,46 грн.; від 02.10.2017 №891 на суму 1  962,52 грн.; від 02.10.2017 №892 на суму 3  928,58 грн.; від 02.10.2017 №893 на суму 4  048,50 грн.; від 02.10.2017 №894 на суму 2  886,70 грн.; від 05.10.2017 №921 на суму 9  061,10 грн.; від 05.10.2017 №922 на суму 7  692,80 грн.; від 05.10.2017 №923 на суму 1  305 грн.; від 05.10.2017 №924 на суму 5  115,73 грн.; від 05.10.2017 №926 на суму 3  211 грн.; від 05.10.2017 №927 на суму 1  571,72 грн.; від 09.10.2017 №932 на суму 3  296,19 грн.; від 09.10.2017 №943 на суму 3  948,51 грн.; від 09.10.2017 №944 на суму 2  494,06 грн.; від 09.10.2017 №945 на суму 3  791,77 грн.; від 09.10.2017 №946 на суму 3  862,48 грн.; від 09.10.2017 №947 на суму 1  223,27 грн.; від 09.10.2017 №948 на суму 3  347,67 грн.; від 12.10.2017 №960 на суму 4  646,01 грн.; від 12.10.2017 №961 на суму 604,82 грн.; від 13.10.2017 №966 на суму 13  512,33 грн.; від 13.10.2017 №967 на суму 3  610,57 грн.; від 13.10.2017 №968 на суму 3  579,18 грн.; від 13.10.2017 №969 на суму 1  770,45 грн.; від 13.10.2017 №973 на суму 12  459,96 грн.; від 13.10.2017 №974 на суму 3  848,02 грн.; від 13.10.2017 №982 на суму 5  494,21 грн.; від 16.10.2017 №991 на суму 3  526,55 грн.; від 16.10.2017 №992 на суму 3  722,73 грн.; від 16.10.2017 №994 на суму 1  612,55 грн.; від 16.10.2017 №995 на суму 1  669,97 грн.; від 17.10.2017 №996 на суму 3  054,45 грн.; від 17.10.2017 №997 на суму 4  562,58 грн.; від 17.10.2017 №1009 на суму 3  994,55 грн.; від 17.10.2017 №1010 на суму 5  471,40 грн.; від 17.10.2017 №1011 на суму 4  023,15 грн.; від 19.10.2017 №1026 на суму 10  339,80 грн.; від 19.10.2017 №1027 на суму 6  909,89 грн.; від 20.10.2017 №1032 на суму 3  048,27 грн.; від 20.10.2017 №1033 на суму 10  568,25 грн.; від 20.10.2017 №1034 на суму 4  288,22 грн.; від 20.10.2017 №1035 на суму 2  702 грн.; від 20.10.2017 №1036 на суму 1  306,31 грн.; від 20.10.2017 №1037 на суму 2  280 грн. Судом встановлено, що 04.10.2017 відповідачем сплачено 30  200 грн., 12.10.2017 – 34  000 грн., 13.10.2017 – 41  085 грн., 19.10.2017 – 45  000 грн., 20.10.2017 – 10  568,25 грн., 17.11.2017 – 10  000 грн. Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість у сумі 135  236,59 грн. Проте, враховуючи часткову оплату відповідачем поставленого позивачем товару, у відповідача наявна заборгованість у сумі 40 788,94 грн. Що ж до суми  90  531,91 грн., яка зазначена у акті звірки, підписаному сторонами, то правову природу даної суми не можливо встановити, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження поставки позивачем товару на таку суму. Разом з тим, позивачем 08.02.2018 подано суду заяву про залишення позову без розгляду в частині стягнення основної суми заборгованості. Пунктом 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду в частині стягнення основної суми заборгованості. Стосовно стягнення з відповідача 10 442,44 грн. пені за період з 28.10.2017 по 19.12.2017, суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення строку оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до пункту 9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013  №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені і період її нарахування, суд дійшов висновку про те, що він неправильний. За перерахунком суду сума пені і періоди її нарахування становлять: - 751,40 грн. з 28.10.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нараховано на 50  788,94 грн. заборгованості станом на 28.10.2017) по 16.11.2017 (оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.); - 1 006,87 грн. з 17.11.2017 (нараховано на 40  788,94 грн. заборгованості, оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.) по 19.12.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку). Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 1 758,27 грн. пені за розрахунком суду; у стягненні решти суми (8 684,17 грн.) пені слід відмовити. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 578 грн. 3% річних і 2  854,56   грн. втрат від інфляції за період з 28.10.2017 по 19.12.2017. За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що вони неправильні. За перерахунком суду сума втрат від інфляції та періоди їх нарахування становлять: - 457,10 грн. з 28.10.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нараховано на 50  788,94 грн. заборгованості станом на 28.10.2017) по 16.11.2017 (оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.); - 407,89 грн. з 17.11.2017 (нараховано на 40  788,94 грн. заборгованості, оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.) по 19.12.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку). Сума 3% річних та періоди їх нарахування за перерахунком суду становлять: - 87,66 грн. з 28.10.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нараховано на 50  788,94 грн. заборгованості станом на 28.10.2017) по 17.11.2017 (оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.); - 107,28 грн. з 18.11.2017 (нараховано на 40  788,94 грн. заборгованості, оскільки 17.11.2017 відповідач сплатив 10  000 грн.) по 19.12.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку). Отже, стягненню з відповідача підлягає 864,99 грн. втрат від інфляції і 194,94 грн. 3% річних за розрахунком суду; у стягненні з решти сум втрат від інфляції (1 989,57 грн.) і 3% річних (383,06 грн.) слід відмовити. За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Залишити позов без розгляду в частині стягнення основної суми заборгованості. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Фудс» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літера А; ідентифікаційний код 36927730) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніал та К» (65013, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, буд. 31; ідентифікаційний код 35639823): 1  758 (одну тисячу сімсот п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. пені; 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 99 коп. втрат від інфляції; 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 94 коп. 3% річних і 42 (сорок дві) грн. 27 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 04.04.2018. Суддя                                                                                                  В.О. Демидов