Рішення

від 26.03.2018 по справі 917/1970/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 Справа № 917/1970/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", юр. адреса: 36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57; адреса для листування: 36000, м. Полтава, просп. Першотравневий, 19а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс", 36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд. 3

про стягнення 17 332,47 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

З метою усунення порушення змагальності та рівності учасників судового за клопотанням позивача у справі, у судових засіданнях відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та приписів 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України .

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.233 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс" заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних постуг в розмірі 17 332,47 грн., з яких 10 000,00 грн., пені - 2 688,22 грн., 3006,20 грн. - 30% річних та інфляційні втрати в розмірі 1638,05 грн.

27.11.2017 року ухвалою Господарського суду Полтавської області було порушено провадження у справі №917/1970/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2017 року.

Після порушення провадження у справі, набрала чинності нова редакція ГПК України (ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017).

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. ч. 1-5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

По справі № 917/1970/17 було порушено позовне провадження, суд вважає за необхідне продовжувати розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду21.12.2017р. не з'явився, та 15.12.2017 року надав суду платіжне доручення №654 від 06.12.2017р., яке підтверджує сплату основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. Відповідач заперечує проти стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат, оскільки суму основної заборгованості сплачено до прийняття рішення судом по справі.

05.01.2018 року представник позивача подав до суду відповідь на заперечення, відповідно до якого підтверджує отримання суми основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. та просить суд в цій частині припинити провадження по справі. У той же час, Позивач підтримує у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 688,22 грн., 30 % річних- 3006, 20 грн. та інфляційних втрат - 1638,05 грн., а також витрат на сплату судового збору.

09.01.2018 року продовжено підготовче засідання та відкладено на 13.02.2018р.

13.02.2018 представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого судового засідання (повідомлення в матеріалах справи).

Відповідач явку уповноваженого представника в підготовче судове засідання не забезпечив, подав через канцелярію суду клопотання № 7 від 13.02.2018 р. (вх. № 1526 від 13.02.2018 р.) про перенесення судового засідання в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Підготовче засідання відкладено на 26.02.2018 року.

26.02.2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.02.2018 р., про що представник позивача був повідомлений у судовому засіданні, а відповідач був повідомлений телефонограмою від 26.02.2018 р. яка міститься в матеріалах справи.

27.02.2018 р. сторони у судове засідання не з'явилися, додаткових заяв та клопотань не подали.

Відповідно до п.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

19.03.2018р. за вх. канцелярії суду №2892 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс" надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, а саме в частині стягнення пені в розмірі 526,23 грн., у зв язку з пропуском позовної давності.

Крім того, 19.03.2018 року за вх.. канцелярії суду №2891 надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст.. 233 ГК України та розстрочення виконання рішення суду строком на однин рік рівними частинами з дня набрання рішення законної сили.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - ТОВ "Нова Пошта") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс" (ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс") 18 квітня 2016 року укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 111427 (далі - Договір).

За умовами Договору, ОСОБА_3 зобов язується за плату та за рахунок Замовника організовувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов язаних з організацією перевезення відправлення (послуги), а Замовник зобов язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.5 Договору визначено, що прийняття ОСОБА_3 відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною… .

ОСОБА_3 зобов язується надавати Замовнику документи для оплати послуг: рахунок-фактуру, акти наданих послуг (п.3.1.3), та отримувати винагороду за надані послуги на умовах, визначених договором (п.3.2.1).

Замовник зобов язується своєчасно підписати надані ОСОБА_3 наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг ОСОБА_3 за договором (п.3.3.7), та здійснювати оплату послуг ОСОБА_3 за надані послуги згідно з чинними тарифами ОСОБА_3 своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.8).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідно до ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) НП/0-0021773 від 10.09.16р. ТОВ "Нова Пошта" надало ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс" транспортно-експедиторські послуги, згідно на суму 10 960,50 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 960,50 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору : Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих ОСОБА_3 протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих ОСОБА_3 послуг відбувається за чинними тарифами ОСОБА_3 шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок ОСОБА_3 коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг ОСОБА_3 та рахунку - фактури.

20.01.2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість за надані послуги згідно ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) НП/0-0021773 від 10.09.16р. в розмірі 10 000грн.

На день подання позову до суду заборгованість ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс" в розмірі 10 000грн. погашена не була.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 688,22 грн., 30% річних в розмірі 3 006,20 грн., та інфляційні втрати - 1 638,05 грн.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Так, згідно зі статтями 11 , 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України ).

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм статей 929-935 Цивільного кодексу України , статті 316 Господарського кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено судом, позивачем у вересні 2016 року було надано відповідачу послуги, пов'язані із організацією перевезення відправлення, на загальну суму 10 960,60 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) НП/0-0021773 від 10.09.16р., який підписаний з боку відповідача без жодних заперечень та зауважень, а також скріплені печаткою ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс".

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем надано суду платіжне доручення №654 від 06.12.2017р. про сплату заборгованості за поштові послуги 2016 року в розмірі 10 000,00 грн. Позивач у відповіді на заперечення (вх.. канцелярії суду №120 від 05.01.2018р., а.с.37) підтвердив отримання основної суми боргу в розмірі 10 000,00 грн.

Вказана обставина є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. , згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.1. сторони Договору передбачили відповідальність за порушення договірних зобов'язань, а саме : За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих ОСОБА_3 послуг Замовник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України ), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України ), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 03.10.2016 року по 03.10.2017р. в розмірі 2 688,22 грн.

Як зазначалося вище, відповідач просить застосувати позовну давність в частині стягнення пені, але суд не може задовольнити дану вимогу з наступних підстав.

П.6 ст.232 ГПК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконане.

П.6.3.1 Договору передбачає, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань є більшим, ніж це передбачено п.6 ст.232 ГПК України.

У клопотанні від 19.03.2018р. ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс" просить суд зменшити розмір позовних вимог посилаючись на те, що товариством була погашена сума основної заборгованості, порушення зобов язань не завдало значної шкоди господарській діяльності позивача, господарська діяльність товариства є збитковою, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2017р.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, судом відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи повне (100%) виконання боржником зобов язань за Договором, збитковою господарською діяльністю відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України , а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 1 344,11 грн. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За умовами договору сторони погодили, що замовник сплачує постачальнику 30% річних за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем 30% річних у розмірі 3006,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 638,05 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" в частині стягненя з ТОВ "Газонафтовий промисловий комплекс" 5 988,36 грн., а саме пені в розмірі 1344,11грн., 30% річних в розмірі 3006,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 1638,05 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи ст.ст. 123 , 129 ГПК України , судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Як вже зазначалося вище, відповідач подав до суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду по справі № 917/1970/17 на рік рівними платежами з дня набрання рішення законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України , за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Так, у відповідності до приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Дослідивши та проаналізувавши вказані відповідачем обставини та докази на їх підтвердження, враховуючи визнання відповідачем пред'явлених до нього позовних вимог у повному обсязі, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору та те, що боржник знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не ухиляється від виконання рішення суду, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду по справі № 917/1970/17 на 1 (один) рік рівними платежами з дня набрання рішення законної сили.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн., на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтовий промисловий комплекс" (36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд. 3, код ЄДРПОУ 39625400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718) пеню в розмірі 1344,11грн., 30% річних в розмірі 3006,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 1638,05 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Розстрочити виконання рішення суду по справі № 917/1970/17 на 1 (один) рік рівними платежами з дня набрання рішення законної сили.

3. Відмовити в частині стягнення 1344,11грн. пені.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.04.2018р.

Суддя Гетя Н.Г.