Рішення

від 28.03.2018 по справі 910/22902/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.03.2018Справа №  910/22902/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої  О.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг"  у формі товариства з обмеженою відповідальністю (90202, обл. Закарпатська,  м. Берегове, урочище Чізай, 1; ідентифікаційний код 22079373) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська,  8; ідентифікаційний код 33781346) про стягнення 196 771, 02 грн. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Спільне українсько-американсько-російське підприємство "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" про стягнення 196 771, 02 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у зв'язку з невиконанням  відповідачем зобов'язань за договором № 87 від 22.03.2017 про поставку дизельного палива марки ДТ-Л-К5  в  останнього утворилась заборгованість в розмірі 196 771, 02 грн., а отже, й виникла необхідність звернення до суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 позовну заяву Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" про стягнення 196 771, 02 грн. було залишеного без руху у порядку ст. 174  Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/22902/17, підготовче засідання призначено на 14.02.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 підготовче засідання було відкладено на 07.03.2018 у порядку ст.ст. 183, 202 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд справи на 28.03.2018. У дане судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, докази отримання повідомлення про місце, дату та час розгляду справи у суду відсутні. Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”). Приписами  ст. 10 зазначеного Закону передбачено,  якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" є: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8. Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2018, від 14.02.2018 та від 07.03.2018 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверти з ухвалами від 23.01.2018 та від 14.02.2018 повернулися із відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання", а згідно відомостей із сайту Укрпошти станом на 27.03.2018 конверт з ухвалою від 07.03.2018 (поштове повідомлення № 0103046144426) вручений не був із зазначенням: "Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини". Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Приписами  ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У запропонованій ухвалі від 23.01.2018 п'ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло. Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/22902/17 за правилами загального позовного провадження – належним      чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, 28.03.2018 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України,  проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва,                                                          ВСТАНОВИВ: 22.03.2017 між Спільним українсько-американсько-російським підприємством "Айсберг" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" (далі-постачальник) укладено договір поставки № 87 від 22.03.2017 за умовами якого постачальник зобов'язується постановити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі, паливо дизельне ДТ-Л-К5, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015, виробництва Мозирського нафтопереробного заводу (далі-продукція). Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що кількість продукції, яку зобов'язується придбати покупець, вказано в рахунку-фактурі № 441 від 22.03.2017, який є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язаний сплатити продукцію згідно рахунку-фактури № 441 від 22.03.2017, протягом доби з моменту його отримання. Розрахунки за продукцію за даним договором здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника (п. 2.2. та п. 2.3. договору). Згідно з п. 3.1. договору ціна продукції за літр з доставкою є договірною між постачальником та покупцем та вказується в рахунку-фактурі № 441 від 22.03.2017, який є невід'ємною частиною даного договору. Рахунком-фактурою № 441 від 22.03.2017 встановлено, що ціна продукції становить 85   367, 04 грн. (з урахуванням ПДВ). Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов'язаний відвантажити продукцію покупцю не пізніше, ніж протягом двох діб з моменту отримання грошових коштів від покупця (строки поставки можуть бути змінені за попередньою домовленістю сторін). Пунктом 6 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний відвантажити покупцю продукцію на умовах, викладених у даному договорі, а покупець зобов'язаний провести оплату продукції за ціною та на умовах поставки, викладених в даному договорі. У випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1. договору). Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору ( п.п. 7.1.1. договору). Згідно п. 7.3. договору при порушенні термінів постачання продукції, що є предметом цього договору, при відмові від продажу продукції або у разі недопостачання продукції постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого або непереданої продукції за кожен день прострочення. Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє протягом року. Якщо по закінчення року жодна із сторін договору не повідомила про його припинення договір вважається продовженим на тих же умовах на один рік (п. 10.1. договору). Позивач вказує про те, що  виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на банківський рахунок відповідача кошти, що обумовлені договором в сумі 85   367, 04 грн., проте в установлений  п. 4.3. договору термін  відповідач не відвантажив продукцію, чим за переконанням позивача  порушив умови договору. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки, відповідачем в обумовлений умовами договору строк не було поставлено та відвантажено покупцю продукцію, з огляду на що Спільне українсько-американсько-російського підприємство "Айсберг"  у формі товариства з обмеженою відповідальністю й звернулось з позовом про стягнення з відповідача оплаченої  позивачем суми за непоставлений товар в розмірі  85   367, 04 грн., а також суми штрафу за прострочення поставки в розмірі 111   403, 98 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 87 від 22.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Судом встановлено, що на виконання зобов'язань обумовлених договором, а саме, його п. 2.2. та згідно з рахунком фактури № СФ-0000441 від 22.03.2017, який був виписаний відповідачем та містить його печатку, позивачем було  здійснено оплату за продукцію на суму 85   367,04 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4687 від 24.03.2017, проте, відповідачем в порушення умов даного договору до цього часу продукція не поставлена, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 85   367, 04 грн. перед позивачем. Відповідно до п.  8.1. договору усі суперечки та розбіжності, що виникають за цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Так, як про це вказує позивач,  він намагався контактувати з відповідачем проте,  останній не відповідає, а відтак, провести переговори із приводу виконання договору є неможливим. Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, враховуючи строки поставки продукції, встановлені п. 4.3. договору                № 87 від 22.03.2017, відповідач зобов'язаний був поставити товар не пізніше 29.03.2017. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,             належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 87 від 22.03.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 85   367,04 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки в розмірі 111 403, 98 грн. за період з 29.03.2017 по 14.12.2017, то суд зазначає наступне. Згідно п. 7.3.  договору при порушенні термінів постачання продукції, що є предметом цього договору, при відмові від продажу продукції або у разі недопостачання продукції постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого або непереданої продукції за кожен день прострочення. Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд зазначає, що сума, яку просить стягнути позивач за порушення термінів поставки продукції за своєю правовою природою, згідно норм чинного законодавства є пенею і відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, зважаючи на приписи ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування пені має здійснюватись з 30.03.2017 по 30.09.2017. Таким чином, позивачем було допущено помилку в періоді нарахування пені, а отже, за розрахунком суду обґрунтованою сумою штрафних санкцій (пені), яка підлягає стягненню є 11   020, 53 грн., що розраховується  за період з 30.03.2017 по 30.09.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва -                                                              ВИРІШИВ: 1.          Позовну заяву Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг"  у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енерго-Буд" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8; ідентифікаційний код 33781346) на користь Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг"  у формі товариства з обмеженою відповідальністю (90202, обл. Закарпатська,  м. Берегове, урочище Чізай, 1; ідентифікаційний код 22079373) заборгованість в розмірі 85   367 (вісімдесят п'ять тисяч гривень триста шістдесят сім) грн. 04 коп., пені  в розмірі 11   020 (одинадцять тисяч двадцять) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 75 коп. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 03.04.2018 Суддя                                                                                                                 Д.О. Баранов