Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/21753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/21753/17

За позовом Фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола", м. Київ

про стягнення 18 356,88 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Шевченко Сергій Анатолійович (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №500504 від 01.12.2015р. в розмірі 18 356,88 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 23.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 27.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018р.

В судове засідання 27.03.2018р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили та їх не явка не перешкоджає вирішенню даного спору.

Згідно ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №500504 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 2.1. Договору асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у накладних.

Згідно п. 3.1. Договору ціни на товар вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 20 681,52 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № М46816/12/4748 від 25.12.2015р. на суму 4 777,80 грн.;

- № Ф12167/04/969 від 08.04.2016р. на суму 8 907,48 грн.;

- № Ф12168/04/945 від 08.04.2016р. на суму 5 409,30 грн.;

- № Ф15277/05/569 від 05.05.2016р. на суму 622,56 грн.;

- № Ф15312/05/568 від 05.05.2016р. на суму 964,38 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого останнім представника та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

У відповідності до п. 3.2. Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів кожні 7 (сім) календарних днів за реалізований товар на поточний рахунок постачальника.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було повернуто частину товару позивачеві на суму 2 324,64 грн. відповідно накладних на повернення товару, а саме:

- № 21564 від 08.04.2016р. на суму 295,14 грн.;

- № 21566 від 08.04.2016р. на суму 544,68 грн.;

- № 21567 від 08.04.2016р. на суму 1 484,82 грн., відтак, в тому числі й відповідно до акту про залишки товару від 16.08.2017р. отриманий відповідачем товар за договором на підставі вказаних вище видаткових накладних на суму 18 356,88 грн. є проданим та підлягає оплаті.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією (вимогою про оплату) на суму 18 356,88 грн. (докази направлення претензії у справі), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 20 681,52 грн., а також повернення відповідачем товару (вказані вище накладні на повернення товару) на суму 2 324,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 3.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав виконуватись шляхом перерахування грошових коштів кожні 7 (сім) календарних днів за реалізований товар на поточний рахунок постачальника, а прострочення виконання зобов'язання за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21753/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18 356,88 грн. суми основного боргу (вартості поставленого товару).

Судовій збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола" (ідентифікаційний код 38685469, адреса: 01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 13, офіс 7) на користь Фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_1) 18 356,88 грн. (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість гривень 88 коп.) суми основного боргу та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов