Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/21563/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.04.2018Справа №  910/21563/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Стіл", м. Київ про стягнення 81 536,00 грн., - Суддя Морозов С.М. За участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" (надалі – позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Стіл" (надалі – відповідач) суми передоплати вартості товару в розмірі 81 536,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання усних домовленостей з відповідачем оплатив вартість товару, а відповідач в свою чергу зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару. Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 23.01.2018р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 27.02.2018р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018р. В судове засідання 27.03.2018р. представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача в судове засідання 27.03.2018р. також не з'явився, проте до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника. Згідно ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: Між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було досягнуто домовленостей (усного договору), за якими відповідач брав на себе зобов'язання поставити товар, а позивач – оплатити його вартість. На виконання усного договору, відповідачем було виставлено рахунок на оплату №3054 від 10.08.2017р. на суму 81  536,00 грн., який відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 1112 від 10.08.2017р. було оплачено позивачем. Проте як зазначає позивач, а матеріали справи не містять зворотного, відповідачем не виконано своє зобов'язання щодо поставки товару. У зв'язку з неналежним виконання своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 397 від 10.10.2017р. (докази направлення вимоги у матеріалах справи) про передачу товару згідно з рахунком на оплату №3054 від 10.08.2017р., оплаченим 10.08.2017р. платіжним дорученням № 1112 у строк, встановлений ст. 530 ЦК України або повернення попередньої оплати вартості товару на суму 81  536,00 грн., а також з вимогою вих. № 17-11 від 07.11.2017р. щодо повернення оплачених грошових коштів в розмірі 81  536,00 грн. (докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов'язання та оплачено вартість товару, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України). Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України). За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України). У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Матеріалами справи (платіжним дорученням №1112 від 10.08.2017р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 81  536,00 грн. Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленостей щодо строку поставки обумовленого ними товару. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України). Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Як вбачається з матеріалів справи, оскільки сторонами не встановлено строку поставки товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 397 від 10.10.2017р. (докази направлення вимоги у матеріалах справи) про передачу товару згідно з рахунком на оплату №3054 від 10.08.2017р., оплаченим 10.08.2017р. платіжним дорученням № 1112 у строк, встановлений ст. 530 ЦК України або повернення попередньої оплати вартості товару на суму 81  536,00 грн. При цьому, судом встановлено, що доказів отримання вказаної вимоги або відповідного повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, позивачем до матеріалів справи не надано. Разом з тим, відповідно до фіскального чеку № 9959 від 24.10.2017р., який підтверджує факт направлення на адресу відповідача вимоги вих. № 397 від 10.10.2017р. за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 4900056151155, судом було здійснено перевірку вручення вказаної вимоги відповідачу за допомогою сервісу підприємства поштового зв'язку (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) та встановлено, що відправлення за номером 4900056151155 не вручене відповідачеві (невдала спроба) під час доставки 30.10.2017р. Відтак, обов'язок відповідача щодо поставки обумовленого сторонами товару настав і на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мав бути виконаний останнім у строк до 06.11.2017р. включно. Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконав. У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання. Судом встановлено, що позивач двічі звертався до відповідача з відповідними вимогами на повернення суми внесеної ним передоплати вартості товару, проте відповідач ухилився від свого обв'язку повернути вказані грошові кошти. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21563/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 81  536,00 грн. суми основного боргу (суми передоплати вартості товару). Судовій збір в розмірі 1  600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Стіл" (ідентифікаційний код 41048578, адреса: 01030, м. Київ, вул. І.Франка, буд. 30, оф. 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" (ідентифікаційний код 36206990, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2) 81  536,00 грн. (вісімдесят одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень 00 коп.) суми основного боргу та 1  600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 03.04.2018р. Суддя                                                                                                                             С.М. Морозов