Рішення

від 02.04.2018 по справі 922/398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р.Справа № 922/398/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром", м. Харків про стягнення 2885,25 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 15 від 02.01.2018 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром", м. Харків про стягнення з відповідача 2802,39 грн. заборгованості з орендної плати та 82,86 грн. пені за договором оренди № 2900-Н від 20 вересня 2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 лютого 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/398/18 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22 березня 2018 року на 11 годин 40 хвилин.

ОСОБА_2 частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 22 березня 2018 року суд почав розгляд справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2018 року розгляд справи було відкладено на 02 квітня 2018 року на 11 годин 20 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився. Судом перевірено адресу відповідача. ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог частин 1 та 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

20 вересня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром" (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди №2900-Н.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди № 2900-Н орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (кімн. №№ 25, 26) на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі (тех. А-2), загальною площею 20,33 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 17, що знаходиться на балансі Харківської виправної колонії (№43) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (балансоутримувача).

Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою за станом на 21 березня 2006 року і становить 19300,00 грн.

Майно було передано в орендну з метою розміщення офісу.

В подальшому майно за договором оренди від 20 вересня 2006 року було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 20 вересня 2006 року, підписаного сторонами.

ОСОБА_2 пункту 10.1. договору оренди № 2900-Н, договір оренди укладено строком на 11 місяців, що діє з 20 вересня 2006 року до 19 серпня 2007 року. Відповідно до умов додаткових угод від 29 січня 2008 року № 2, від 29 жовтня 2008 року № 3, від 11 травня 2010 року № 4, від 09 січня 2013 року № 6, від 22 січня 2015 року № 9 строк дії договору продовжено до 01 листопада 2016 року.

Орендна плата згідно пункту 3.1 договору оренди від 20 вересня 2006 року (з урахуванням додаткових угод від 05 квітня 2007 року № 1 та від 02 січня 2013 року № 5) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку оренди - липень 2012 року - 684,13 грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору оренди № 2900-Н орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

ОСОБА_2 пункту 3.3. договору оренди від 20 вересня 2006 року орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у нступному порядку: безпосередньо до Державного Бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%, на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%.

Відповідно до пункту 3.5. договору оренди № 2900-Н (з урахуванням додаткової угоди від 09 січня 2013 року) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

ОСОБА_2 пунктів 5.1.-5.10 договору від 20 вересня 2006 року встановлено, що орендар взяв на себе певні зобов*язання.

Відповідно до пункту 5.2. договору оренди № 2900-Н орендар зобов*язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного Бюджету, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. Підприємець несе персональну відповідальність за подання звітності про перерахунки до бюджету орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що обов*язки, передбачені пунктами 3.3. та 5.2 договору від 20 вересня 2006 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром" не виконувало в повному обсязі, орендну плату сплачувало несвоєчасно та не в повному обсязі, внасідок чого за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати у сумі 2802,39 грн.

За невиконання умов пунктів 3.3. та 5.2 договору оренди № 2900-Н та за умовами пункту 3.5. договору, відповідачу була нарахована пені за період з 11 березня 2017 року по 06 жовтня 2017 року в сумі 82,86 грн.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 2203 від 20 листопада 2017 року, договір оренди № 2900-Н від 20 вересня 2006 року припинений з 06 жовтня 2017 року (включно).

06 жовтня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром" був підписаний акт приймання-передачі, за яким орендоване майно було повернуто у власність держави.

ОСОБА_2 статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - стаття 611 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_2 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а відповідачем договірні зобов'язання виконані не в повному обсязі, і суд вимоги по стягненню прокурором та позивачем заборгованості, вважає обґрунтованими, законними, такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частиною 3 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна2 визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондується з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача 2802,39 грн. заборгованості за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року задовольнити.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ОСОБА_2 статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за період з 11 березня 2017 року по 06 жовтня 2017 року, відповідно до якого сума пені складає 82,86 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 610 Цивільного кодексу України, статтями 229, 286 Господарського кодексу України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "АТІК Хімпром" (61145, м. Харків, вул. Космічна. 21, код ЄДРПОУ 30989241) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, код ЄДРПОУ 23148337, отримувач: УК Індустрі/мХар Індустріал/22080200, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999701, номер рахунку 31115093700009, установа банку: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банку 851011) 2802,39 грн. заборгованості з орендної плати, 82,86 грн. пені та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_3