Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/22920/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/22920/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

Представники сторін:

від позивача: Купрієнко В.С. за довіреністю від 16.03.2018, Міркевич І.С. за довіреністю від 06.02.2018;

від відповідача: Мануілова Я.І. за довіреністю від 19.02.2018;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018

у справі №910/22920/17 (суддя С.О. Турчин)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІВЕКС КАПІТАЛ"

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 4 959 929,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства "ІВЕКС КАПІТАЛ" (03057, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕЖЕНА ПОТЬЄ, будинок 12, код 21600862) 3258882,12 грн. заборгованості по виплаті дивідендів, 1451904,81 грн. інфляційних втрат, 249142,59 грн. 3% річних та 74398,94 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовлено у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству "ІВЕКС КАПІТАЛ".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" у справі №910/22920/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 та призначено розгляд справи на 21.03.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, 21.03.2018 судове засідання у справі №910/22920/17 не відбулось.

Враховуючи вихід головуючого судді Смірнової Л.Г. з лікарняного, справу призначено до розгляду 04.04.2018.

У судове засідання 04.04.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству "ІВЕКС КАПІТАЛ".

Представники позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Положеннями п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" встановлено, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 6.1 Статуту відповідача, акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції (п. 6.18 Статуту).

10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014, згідно із якими вирішено :

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн.: 1 428 110 724 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн.: 189 799 785 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;

- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") здійснити відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на 20.10.2014 позивач був власником 33 868 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", номінальною вартістю - 8467,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах на 20.10.2014.

22.07.2015 були проведені загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", з дев'ятого питання порядку денного "Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів" вирішено:

- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерами 100% або максимально наближений до 100%, але не менше ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Станом на 03.08.2015 позивач був власником 37 997 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", номінальною вартістю - 9499,25 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах на 03.08.2015.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із листами № 12 та № 11 від 07.02.2017, у яких просив здійснити виплату дивідендів за 2011-2013 рр. та за 2014 рік.

Оскільки відповідачем не було сплачено позивачу як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА" дивідендів за 2011-2013 рр. та за 2014 рік позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З огляду на положення викладені вище норми законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на 20.10.2014 ПрАТ "ІВЕКС КАПІТАЛ" (позивач) був власником 33 868 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", станом на 03.08.2016 - власником 37 997 штук простих іменних акцій, що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Відповідно до п.п. 6.20, 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №21 від 22.03.2011), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, було затверджено прибуток Товариства за 2011-2013 р.р., визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

Також рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, було затверджено прибуток Товариства за 2014 рік, визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", загальна сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач становить 1362509,64 грн. (33868 шт. акцій х 40,23 грн.); за 2012 рік - 891744,44 грн. (33868 шт. акцій х 26,33 грн.); за 2013 рік - 118 538,00 грн. (33868 шт. акцій х 3,50 грн.); за 2014 рік - 886 090,04 грн. (37997 шт. х 23,32 грн.).

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №22 від 10.10.2014 відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 1362509,64 грн., у 2012 році - 891744,44 грн., у 2013 році - 118 538,00 грн. у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №23 від 22.07.2015 відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 886090,04 грн. у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.

Крім того, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 17.01.2018 у справі 910/11316/17.

Не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014, та від 22.07.2015 дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2014 роки. Відповідач обставин викладених у позові належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2013 роки та 2014 рік у загальному розмірі 3 258882,12 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому, заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року по справі №6-113цс14 зазначено, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі №910/19149/14, від 25.02.2015 року у справі №910/15639/14 та від 01.10.2014 року у справі №910/14601/13.

Також, як визначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів позивачу, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, суд встановив, що вони є вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 451 904,81 грн. інфляційних втрат та 249142,59 грн. 3% річних.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних, оскільки судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений за період з 11.04.2015 по 13.12.2017, та з 04.10.2015 по 13.12.2017, та встановлено, що розрахунок є вірним. В той же час, відповідачем не зазначено, які саме помилки в розрахунку допущені позивачем, як не надано власного контр розрахунку сум 3% річних.

Щодо посилань відповідача на відсутність у представника позивача Міркевич І.С. повноважень на підписання від імені позивача позовних заяв то суд відхиляє вказані твердження, з огляду на те, що до позовної заяви додано довіреність № 24 від 20.12.2017 видану ПрАТ "ІВЕКС КАПІТАЛ" Міркевич І.С., відповідно до якої останню уповноважено бути представником у судах загальної та спеціальної юрисдикції та наділено правом підписувати позовні заяви.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІВЕКС КАПІТАЛ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у випадку задоволення позовних вимог, просить врахувати обставини, що ускладнюють виконання судового рішення та розстрочити його виконання на 2 роки.

За твердженням відповідача, обставинами, що ускладнюють виконання рішення є: наявність мільярдних боргів перед ПАТ "УКРНАФТА" та фінансовий стан відповідача.

Позивач проти надання розстрочки виконання рішення заперечив з тих підстав, що недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника не є підставою для надання розстрочки, більше того, відповідач допустив порушення строку виплати дивідендів більше ніж на 2 роки.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі відповідно до графіку розстрочки у випадку задоволення судом клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок у відповідача сплатити позивачу суму дивідендів виник ще з 10.04.2015 та з 03.08.2015, однак відповідачем обов'язок щодо виплати дивідендів не виконано навіть частково.

Більше того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 2 роки.

В той же час, приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/22920/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22920/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна