Рішення

від 04.04.2018 по справі 915/1306/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Справа № 915/1306/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника 1-го відповідача - ОСОБА_1 - дов.№ 51/020201-22/01/14/18 від 12.01.2018,

представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився,

в судовому засіданні приймає участь прокурор - Бескровна І.І. - посвідчення №035058 від 12.08.2015

представник 3- ї особи в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

За позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (вул.Нікольська ,73 ,м.Миколаїв, 54003) в інтересах держави

До 1-го відповідача: Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001

До 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» , вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача - Приватне підприємство «К.В.М.» , 54002, АДРЕСА_1

про: - визнання незаконним та скасування пункту 2.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/19, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Миколаєва та архетипів земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 площею 16 кв.м., для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, без оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» договору оренди землі №11436, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 16 кв.м. з кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 16 кв.м. із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002, вартістю 53 392,16 грн., розташовану по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску.

04.12.2017 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-31)19260вих-17 від 04.12.2017 (з урахуванням зави про уточнення позовних вимог (25-31)1465вих-18 від 01.02.2018) в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/19, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Миколаєва та архетипів земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 площею 16 кв.м., для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, без оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнати недійсним на майбутнє укладений 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» договір оренди землі №11436, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 16 кв.м. з кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 16 кв.м. із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002, вартістю 53 392,16 грн., розташовану по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску.

- стягнути на користь Прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612, 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» .

Позов обґрунтовує тим, що Миколаївською міською радою, з порушенням вимог законодавства, 25.05.2017 було прийнято рішення № 20/19. На підставі п.2.3 вказаного рішення ТОВ «ІВК-1» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:02:025:0002 площею 16 кв.м, для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр. Центральному (Леніна) ріг вул.Бузника, без оформлення права власності на нерухоме майно. На підставі вказаного рішення з ТОВ «ІВК-1» укладено договір оренди землі №11436 від 28.08.2017. Водночас, всупереч вимог Земельного кодексу України земельні торги щодо продажу права оренди вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводились. Враховуючи те, що на підставі незаконного пункту рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ «ІВК-1» 28.08.2017 укладено договір оренди землі №11436, то відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ст.152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним на майбутнє, а ТОВ «ІВК-1» згідно вимог ст.ст. 16, 1212 ЦК України, зобов'язано повернути отриману ним земельну ділянку Миколаївській міській раді.

Надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави. У разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів. Зазначене є підставою для захисту прокурором інтересів держави шляхом пред'явлення цього позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №915/1306/17, розгляд справи призначено на 16 січня 2018 року.

12.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надало клопотання в порядку ст. 42, 169, 186 ГПК України в якому просить суд призначити у справі №915/1306/17 процедуру врегулювання спору за участю судді. Проведення врегулювання спору за участю судді здійснити у формі спільної (за участю усіх сторін) наради. На час проведення процедури врегулювання спору за участю судді провадження у справі зупинити.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пп.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги предмет позову, розгляд даної справи слід здійснювати зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2018, клопотання Миколаївської міської ради про відкладення розгляду справи було задоволено, підготовче засідання відкладено на 31 січня 2018 року (а.с.55-57).

24.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало пропозиції щодо шляху мирного врегулювання спору (а.с.62).

26.01.2018 від прокуратури до суду надійшли письмові пояснення (а.с.64,65), в яких прокурор заперечує проти клопотання ТОВ «ІВК-1» про врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до ч.1 ст.186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що згоди всіх сторін у справі не надано, то клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді судом відхилено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. В судовому засіданні 31.01.2018 судом оголошувалась перерва до 01.03.2018 о 10 год. 00 хв.

Миколаївська міська рада у наданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскаржуваним пунктом рішення Миколаївської міської ради та договором оренди землі земельна ділянка була передана у користування ТОВ «ІВК-1» саме для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр.. Центральному (Леніна) ріг вул.Бузника, адже за приписами ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до ТОВ «ІВК-1» перейшло право оренди на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на тимчасову споруду, яка раніше належала ПП «К.В.М.» та для обслуговування якої існував діючий договір оренди землі. Миколаївська міська рада не вважає, що оскаржуваним пунктом порушила вимоги земельного законодавства щодо обов'язкового продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку передбаченому ст.ст. 134-139 Земельного кодексу України. Оскільки, у випадку вирішення питання переоформлення земельної ділянка, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача на підставі договору оренди землі, повинна надаватись перевага спеціальному закону, а саме Закону України «Про оренду землі» перед загальним законодавством Земельним кодексом України, який передбачає можливість здійснення оскаржуваних Позивачем правочинів. Таким чином, Миколаївська міська рада, як власник земельної ділянки, та ТОВ «ІВК-1» , як набувач споруди на земельній ділянці, на підставі волевиявлення сторін, у тому числі попереднього землекористувача, змінили умови попереднього договору оренди землі шляхом прийняття пункту 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 № 20/19 та укладання договору оренди землі від 28.08.2017 № 11436.

Враховуючи вищевикладене, Миколаївська міська рада вважає, що при прийнятті оскаржуваного пункту рішення діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» у наданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначив, що Миколаївська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Тому правові підстави для скасування даного рішення відсутні. Оскільки вимога про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки та повернення даної земельної ділянки у власність територіальній громаді є похідними від первісної вимоги, відповідач-2 вважає, що дані вимоги також задоволенню не підлягають.

Приватне підприємство К.В.М. в поясненнях від 06.03.2018 зазначає, що Миколаївська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для скасування рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/19, визнання недійсним договору оренди землі №11436 відсутні.

Відповідач-2 та третя особа в судове засідання 05.04.2018 не з'явились. Ухвалами суду від 29.03.2018 та телефонограмою від 30.03.2018 представника відповідача та 3- ї особи було повідомлено про час та місце судового засідання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач-2 та 3-тя особа належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 грудня 2016 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «К.В.М.» (орендар) було укладено Договір оренди землі №11278, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.10.2016 №9/28 продовжила ПП «К.В.М.» оренду земельної ділянки, право на яку було посвідчено договором оренди землі від 15.02.2005 №2957, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного кіоску з продажу тютюнових виробів по пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника/Заводський район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.24-26).

Відповідно до п. 2.1 Договору №11278 в оренду передається земельна ділянка площею 16 кв.м. (за функціональним призначенням землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер №4810136300:05:005:0002).

Згідно п.2.2 Договору №11278 на земельній ділянці знаходиться кіоск.

Договір оренди землі від 14.12.2016 № 11278 діяв до 12.10.2017 (п.3.1 Договору).

24 січня 2017 між Приватним підприємством «К.В.М.» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» (покупець) було укладеного Договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а саме торгівельний кіоск за адресою м.Миколаїв, пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника (а.с.20,21).

06.02.2017 до Миколаївської міської ради, через центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, звернулось ТОВ «ІВК-1» щодо переоформлення земельної ділянки для обслуговування торгівельного кіоску, який розташований на земельній ділянки загальною площею 16 кв.м по м.Миколаїв, пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника (а.с.17,18).

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївською міською радою 25.05.2017 прийнято Рішення №20/19, пунктом 2.3 якого вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:005:0002) площею 16 кв.м для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника без оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 31.01.2017 № 17-265 (а.с.16).

На підставі вищевказаного рішення, 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» укладено договір оренди землі № 11436 відповідно до якого ТОВ «ІВК-1» передано в оренду земельну ділянку площею 16 кв.м. для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску з продажу тютюнових виробів, з кадастровим номером №4810136300:05:005:0002, яка розташована по пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника без оформлення права власності на нерухоме майно (а.с.30-32).

Згідно п.3.1 Договору № 11436 договір діє протягом 1 (одного) року з дати його укладення (28.08.2018).

Згідно наданої інформації від 21.09.2017 № 1014-5990-17 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в базах даних зареєстрованих Управлінням документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутні записи про документи, в яких зазначено замовником будівництва, зокрема ТОВ «ІВК-1» (а.с.43).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, №106054177 від 04.12.2017 р. за ТОВ «ІВК-1» (ідентифікаційний код 40987827) право власності на будівлю, споруду розташовану за адресою пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника у м.Миколаєві не реєструвалося (а.с.33,34).

Вважаючи, що прийняте відповідачем-1 рішення, а також договір оренди не відповідають приписам ч.1 ст.13, ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст. 124, 134-139 ЗК України, прокурор звернувся з позовом про визнання їх незаконним та зобов'язання ТОВ «ІВК-1» повернути земельну ділянку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом "України та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, ч. 1-2 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ).

В силу положень ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 1-2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За приписами ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як стверджують відповідачі, у зв'язку з відчуженням ПП «К.В.М.» - ТОВ «ІВК-1» тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка встановлена на ділянці по пр.Центральному (Леніна) ріг вул. Бузника у м. Миколаєві, міською радою у відповідності до ЗК України, Закону України «Про оренду землі» , Закону України «Про землеустрій» , Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення про передачу за фактичним землекористуванням земельних ділянок юридичним особам для тимчасового розміщення споруд і малих архітектурних форм по Заводському району м. Миколаєва та передачу такої ділянки в оренду ТОВ «ІВК-1» , а в подальшому укладено договір оренди землі з ТОВ «ІВК-1» . На думку відповідачів, дії щодо прийняття спірного рішення цілком відповідали закону.

Статтею 134 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, не підлягають продажу на конкурентних (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (положення ст. 177 ЦК України).

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

У свою чергу, під спорудою згідно постанови КМУ від 28.10.2004р. №1442 «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» розуміється земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Також поняття споруди визначено Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, відповідно до якого споруда - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що торгівельний кіоск з продажу тютюнових виробів по вул.Корабелів ріг вул. Пограничної у м.Миколаєві являється лише тимчасовою спорудою, оскільки встановлений без влаштування фундаменту та може бути переміщений в інше місце. Натомість спорудами в розумінні ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України є будівельні системи, які нерозривно пов'язані з земельною ділянкою та відповідно є об'єктами нерухомого майна.

Таким чином, тимчасова споруда не є об'єктом нерухомого майна, відтак перехід права власності на тимчасову споруду не породжує наслідків переходу права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, тимчасова споруда, яка є предметом укладеного між ТОВ «ІВК-1» та ПП «К.В.М.» договору купівлі-продажу від 24.01.2017 не є об'єктом нерухомого майна, відтак набуття права власності на дану споруду не є підставою для переходу прав на земельну ділянку на якій дана споруда розміщена.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора щодо визнання незаконним та скасування пункту 2.3 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 № 20/19 яким передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Миколаєва та архетипів земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 площею 16 кв.м.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним на майбутнє укладеного 28.08.2017 між відповідачами договору оренди землі № 11436 та зобов'язання відповідача 2 повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи обґрунтованість вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 2.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/19 про передачу ТОВ «ІВК-1» земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 прощею 16 кв.м., то, відповідно, і договір оренди зазначеної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки зазначений правочин був укладений з порушення земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Фактично земельна ділянка для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску з продажу тютюнових виробів набута відповідачем-2 в користування без дотримання вимог закону, який регулює порядок її надання, що є підставою для повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі №11436 від 28.08.2017, а відтак задоволення вказаної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги.

Щодо звернення з даним позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі такого органу.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради у даних земельних правовідносинах.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача порушує норми діючого земельного законодавства. У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Крім того, повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідачів є необґрунтованими та відхиляються судом.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 2.3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) від 25.05.2017 №20/19, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Миколаєва та архетипів земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 площею 16 кв.м., для обслуговування кіоску з продажу тютюнових виробів по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, без оформлення права власності на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним на майбутнє укладений 28.08.2017 між Миколаївською міською радою (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) договір оренди землі №11436, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 16 кв.м. з кадастровим номером 4810136300:05:005:0002 по пр.Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві;

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 16 кв.м. із кадастровим номером 4810136300:05:005:0002, вартістю 53 392,16 грн., розташовану по пр. Центральному ріг вул.Бузника у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-1» (вул. Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн.).

6.Стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн.).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 04.04.2018, повний текст рішення складено 05.04.2018.

Суддя Н.О. Семенчук