Рішення

від 05.04.2018 по справі 917/205/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 Справа № 917/205/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентре» , юридична адреса: вул. Кіквідзе, 26, приміщення 85, м. Київ, 01103; адреса для листування: АДРЕСА_1, 02121

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Трейд» , вул. Комарова, 2Б, офіс 310, м. Полтава, 36008

про стягнення 12 035,56 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Представники сторін в судове засідання не з'явились, їх явка судом визнавалась не обов'язковою.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 12 035,56 грн. за договором поставки № 4 від 27.01.2014 року, з яких 8275,00 грн. основного боргу, 205,00 грн. 3% річних, 909,37 грн. інфляційних втрат, 1818,69 грн. пені, передбаченої п. 10.8 договору, 827,50 грн. штрафу, передбаченого п. 10.6 договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не провів своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого позивач звернувся із вимогами про стягнення суми боргу та нарахував пеню, штраф, річні та інфляційні.

Учасники процесу в підготовче засідання не з'явились, ухвала суду від 22.03.2018 року надсилалась учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 2792 від 16.03.2018року). Суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, про розгляд справи повідомлявся ухвалами суду від 01.03.2018 року та від 22.03.2018 року, що направлялись на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 68).

Зазначені ухвали повернулась до суду із відміткою поштового працівника «за закінченням встановленого строку зберігання» , що свідчить про неможливість вручення поштового повідомлення відповідачу у зв'язку з його відсутністю за адресою місцезнаходження (п.п. 100, 101, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання господарський суд Полтавської області повідомляв відповідача належним чином та відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначені ухвали вважаються врученими.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки представники сторін в судове засідання 05.04.2018 року не з'явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення - 05.04.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 4 від 27.01.2014 року, в частині оплати поставленого товару.

На підтвердження передачі товару на загальну суму 27 275,00 грн. позивач надав копії видаткових накладних (а.с. 17-20):

- № 556 від 05.04.2017 року на суму 1500,00 грн.,

- № 578 від 07.04.2017 року на суму 17825,00 грн.,

- № 579 від 08.04.2017 року на суму 6150,00 грн.,

- № 653 від 21.04.2017 року на суму 1800,00 грн.

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати на загальну суму 19 000,00 грн. за платіжними дорученнями: № 1839 від 10.05.2017 року на суму 7500 грн., № 1923 від 25.07.2017 року на суму 10 000,00грн., № 1822 від 21.04.2017 року на суму 1500,00 грн., (виписка по особовому рахунку банку, а.с. 25-31), заборгованість відповідача за отриманий товар становить 8275,00 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 205,00 грн. 3% річних, 909,37 грн. інфляційних втрат, 1818,69 грн. пені, передбаченої п. 10.8 договору, 827,50 грн. штрафу, передбаченого п. 10.6 договору.

При розгляді спору по суті суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

До матеріалів позовної заяви позивач додав копію договору поставки № 4 від 27.01.2014 року (а.с. 15), який не містить підпису директора та відтиску печатки покупця - ТОВ Пегас Трейд .

В позовній заяві позивач посилається на те, що договір поставки № 4 від 27.01.2014 року був підписаний ним та направлений для підписання відповідачу, але відповідні докази надані суду позивачем не були.

Пунктом 5 ухвали від 01.03.2018 року суд витребовував у відповідача докази підписання договору поставки № 4 від 27.01.2014 року, але відповідні докази відповідачем надані суду не були.

В позовні заяві позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення оплати на загальну суму 19 000,00 грн. зазначав як підставу платежу у відповідних платіжних дорученнях "за з/частини згідно договору № 4 від 27.01.2014 року".

Разом з тим, суд вважає, що саме по собі таке посилання не може свідчити про узгодження зі сторони відповідача всіх умов договору поставки № 4 від 27.01.2014 року, підписаного лише позивачем, та, зокрема, тих умов, якими визначався вид та розмір відповідальності за порушення зобов'язання (штрафу та пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 цієї статті передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, позивачем не надані належні докази укладення договору та перебування сторін в договірних відносинах на підставі договору поставки № 4 від 27.01.2014 року, а також докази укладення правочину між сторонами щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу та пені.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В підтвердження факту поставки товару позивач надав копії видаткових накладних (а.с. 17-20).

При цьому суд встановив, що залучена видаткова накладна № 653 від 21.04.2017 року на суму 1800,00 грн. не містить підпису відповідача (покупця) про отримання товару, в той же час, відповідачем при здійсненні оплати у відповідних платіжних дорученнях не робиться посилання на реквізити певної накладної.

Вартість товару, переданого позивачем за накладними № 556 від 05.04.2017 року на суму 1500,00 грн., № 578 від 07.04.2017 року на суму 17825,00 грн., № 579 від 08.04.2017 року на суму 6150,00 грн., які були підписані відповідачем, складає 25 475,00 грн.

Пунктом 1.7. постанови пленуму ВГСУ України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, а строк оплати є таким, що настав.

Враховуючи часткову оплату від відповідача за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 8 275,00 грн. підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 1818,69 грн. пені, з посиланням на п. 10.8 договору та 827,50 грн. штрафу, з посиланням на п. 10.6 договору визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт укладення договору поставки № 4 від 27.01.2014 року в письмовій формі, відповідно відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених п.п. 10.6, 10.8 цього договору.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивач заявив до стягнення 205,00 грн. 3% річних та 909,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період 24.04.2017 року по 20.02.2018 року, визначений позивачем.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_1".

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 8275,00 грн. основного боргу, 205,00 грн. 3% річних, 909,37 грн. інфляційних втрат із покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Трейд» , вул. Комарова, 2Б, офіс 310, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 34874017 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентре» , юридична адреса: вул. Кіквідзе, 26, приміщення 85, м. Київ, 01103; адреса для листування: АДРЕСА_1, 02121, код ЄДРПОУ 38938262 - 8275,00 грн. основного боргу, 205,00 грн. 3% річних, 909,37 грн. інфляційних втрат; 1373,72 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.