Рішення

від 03.04.2018 по справі 923/134/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року, м.Херсон, справа № 923/134/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ХЕРСОНТАРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "ОБЛТОПЕНЕРГО"

про стягнення 125878,79 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

26.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Херсонтара звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Товариства з обмеженою відповідальністю Облтопенерго , про стягнення 125878,79 грн, з яких: 80000 грн основної заборгованості зі сплати орендної плати, 1662,28 грн витрат на оплату комунальних послуг, 4949,05 грн пені, 32618,46 грн інфляційних та 6649 грн річних; які ґрунтуються на несвоєчасному виконанню відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди № 30/07-36 від 01.01.2016 щодо сплати орендної сплати та відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

Ухвалою суду від 26.02.2018 порушене провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального провадження. Зокрема, в судових засіданнях 20.03.2018 та 03.04.2018 у справі проведені підготовчі засідання та в той же день 03.04.2018 справа розглянута по суті. Поряд з цим відповідачем відзив на позов не наданий та в судове засідання він свого представника не направив, а тому розгляд справи проведений без участі його представника, оскільки ухвали суду від 26.02.2018 та 13.03.2018 повернулися до суду без вручення з причини закінчення строку зберігання, що слідує з відповідних поштових довідок.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.01.2016 між сторонами укладений договір суборенди нежитлових приміщень № 30/07-36, за умовами якого позивач, виступаючи в якості орендодавця, передав відповідачу, як орендарю, в оплатне користування склад площею 1300 кв. м за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, без номеру; а відповідач зобов'язалася сплачувати орендну плату в розмірі 20000 грн на місяць не пізніше 5 числа кожного поточного місяця оренди, а також кошти на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг протягом п'яти календарних днів з дня отримання позивачем відповідного рахунку. Поряд з цим, додатковою угодою № 1 від 26.12.2016 сторонами погоджено продовжити строк оренди до 31.01.2017 на умовах основного договору.

На виконання умов договору позивач передав за актами приймання-передачі від 01.01.2016 та 31.01.2017 обумовлене приміщення в оренду.

Не дивлячись на умови договору відповідач власні зобов'язання виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгував станом на 31.01.2018 - 80000 грн зі сплати орендної плати та 1662,28 грн витрат на оплату комунальних послуг за серпень, листопад, грудень 2017 року та січень 2017 року.

30.01.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про оплату 150000 грн заборгованості з орендної плати та 2053,93 грн плати в якості відшкодування вартості комунальних послуг, яку останній визнав, надавши відповідь за вих. № 5 від 06.03.2017, проте на час розгляду справи вказана сума заборгованості не сплчена.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати та інших платежів позивачем нараховані 32618,46 грн інфляційних за період з 06.01.2016 по 31.01.2018, 6649 грн річних за період з 06.01.2016 по 31.01.2018 з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, а також 4949,05 грн пені, яка передбачена пунктом 8.5. договору, за яким у разі несвоєчасного внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від місячної суми орендної плати за кожен день прострочення, за період з 01.03.2017 по 06.07.2017.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди. Зокрема, згідно з приписами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, а за змістом статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Таким чином, слідує висновок, що орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві оренду плату у встановлений строк, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини оренди (найму).

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

За таких обставин, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та інших платежів за договором, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та річних суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість, у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 4949,05 грн пені, 32618,46 грн інфляційних та 6649 грн річних, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по їх нарахуванню, так і періодів нарахувань.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, несплати заявленої до стягнення позивачем суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 1888,18 грн покладається на відповідача.

З урахуванням вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Облтопенерго (73000 м. Херсон, вул. 23 Східна, буд. 43-Б, ідентифікаційний код 39212132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Херсонтара (73000 м. Херсон, вул. 9 Східна, б/н, ідентифікаційний код 37744554) - 80000 грн основної заборгованості, 1662,28 грн витрат на оплату комунальних послуг, 4949,05 грн пені, 32618,46 грн інфляційних, 6649 грн річних та 1888,18 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.04.2018

Суддя М.К. Закурін