Постанова

від 27.03.2018 по справі 175/3520/17(2-а/175/89/17)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 рокусправа № 175/3520/17(2-а/175/89/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року (суддя Шабанов А.М.) в адміністративній справі № 175/3520/17(2-а/175/89/17) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пролісок 22.09.2017 року звернулось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, в якому просило визнати протиправною та скасувати ОСОБА_1 у видачі сертифіката за № ДП 172172500914 від 07 вересня 2017 року, зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єкту із середніми наслідками (СС 2) та видати сертифікат на об'єкт будівництва:

- Багатоповерхова забудова, І черга будівництва по вул. Маршала Судця в районі буд. № 42 м. Дніпро , 1 пусковий комплекс - секція № 2 (Юповерховий житловий будинок), трансформаторна підстанція (ТП ) 10/0,4 кВт;

- секція №2(10 поверховий житловий будинок): 49106, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Судця, № 42 А, трансформаторна підстанція (ТП ) 10/0,4 кВт. : 49106. Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Судця, № 42 Т;

- секція № 2 - (10 поверховий житловий будинок) код - 1122.1, трансформаторна підстанція (ТП) 10/0,4 кВт - код 1114.4.

В обґрунтування позову зазначалось про безпідставність спірної ОСОБА_1 у видачі сертифіката, оскільки викладені в ній вимоги суперечать Державним будівельним нормам. Позивач також просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував ОСОБА_1 у видачі сертифіката за № ДП 172172500914 від 07 вересня 2017 року, зобов'язав Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, та видати сертифікат. В задоволенні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника:

- розгляд справи здійснено не уповноваженим судом з порушенням правил підсудності;

- розгляд справи здійснений судом першої інстанції без повідомлення відповідача, що призвело до порушення його процесуальних прав, позбавлення можливості надати заперечення проти позову та докази на їх підтвердження;

- висновки суду першої інстанції про протиправність спірного рішення не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника у зв'язку з чим, на його думку, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки суд апеляційної інстанції такими процесуальними повноваженнями не наділений.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача з приводу прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом вищезазначеного об'єкту та тричі отримував у цьому відмову: 17.07.2017 року №ДП 172171981012, 27.07.2017 року №ДП 172172080188 та 07.09.2017 року №ДП 172172500914.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність відмови позивачу у видачі сертифіката за № ДП 172172500914, яка ґрунтується на помилковому застосуванні відповідачем норм ДБН В.2.2-17:2006, які стосуються громадських та виробничих будинків та не мають ніякого відношення до вищезазначеного об'єкту нерухомості. Усі інші пункти (п.2-п.7) останньої відмови (№ ДП 172172500914) теж містять безпідставні зауваження відповідача про наявність порушень, яких не існує чи які уже усунуті позивачем.

Скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді справи без його повідомлення. На думку скаржника, Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області взагалі не мав права приймати справу до свого провадження, оскільки позивач зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Здійснюючи перевірку доводів скаржника, колегія суддів зазначає,що на час звернення позивача до суду та вирішення спору діяв Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІУ, статтею 19 якого визначалась територіальна підсудність

адміністративних справ. Згідно частин 1 та 2 цієї статті передбачалось, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи є відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ТОВ Пролісок (код ЄДРПОУ 32952868) зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (бувш. пр. ОСОБА_17), 89, що не спростовано представником позивача у судовому засіданні. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради зареєстровано також у м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А.

Відтак, доводи скаржника про те, що Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, прийнявши до свого провадження позов ТОВ Пролісок та розглянувши його по суті, допустив порушення правила територіальної підсудності, ґрунтуються на наявних у справі документах.

Щодо порушення норм процесуального права і розгляд справи за відсутності відповідача.

Згідно матеріалів справи, 25 вересня 2017 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанов А.М. відкрив провадження у справі та призначив попереднє судове засідання на 02 жовтня 2017 року на 10.00 год. (а.с.66). У справі також наявний супровідний лист за вих. № 3520/17 від 25.09.17 року за підписом судді про направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу - копії позовної заяви з додатками (а.с.67). У довідці секретаря від 02.10.17 р. зазначено, що фіксація процесу не проводилася згідно ст. 183-2 КАС України (а.с.69). Супровідним листом вих. № 3520/17 від 02.10.17 року також за підписом судді відповідач повідомлявся про те, що розгляд справи відбудеться о 10.00 годині 13.10.2017 року (а.с.70). У справі наявна накладна № 202397 від 28.09.17 про направлення ТОВ Пролісок на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради ухвали суду, повістки на 02.10.17 (а.с.71). Згідно цієї накладної на кур'єрську доставку адресат отримав відправлення 6 жовтня 2017 року. У довідці секретаря від 13.10.17 р. зазначено, що фіксація процесу не проводилася згідно ст. 183-2 КАС України (а.с.73). В цей же день, 13 жовтня 2017 року у відкритому судовому засіданні справа була розглянута із прийняттям постанови, в якій вказано про те, що позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач був належним чином повідомлений про час судового засідання. Заяв та клопотань до канцелярії суду від нього не надходило (а.с.75).

Колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІУ визначав порядок повідомлення учасників справи про судові засідання. Згідно статті 33 Кодексу судові виклики і повідомлення повинні здійснюватися повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Крім того, повідомлення сторін про день, місце і час проведення судового засідання і направленню процесуальних документів є обов'язком суду, в провадженні якого перебуває справа.

Згідно наведених вище матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали суду (без зазначення її дати) та повістку на 02.10.17 лише 6 жовтня 2017 року тобто після проведення попереднього судового засідання. Однак, представник відповідача (скаржника в апеляційному провадженні) стверджував, що жодного документу по цій справі відповідач не отримував взагалі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем судової повістки на судове засідання, призначене на 13 жовтня 2017 року.

Стаття 128 Кодексу №2747-ІУ визначала обов'язок суду відкласти розгляд справи в разі неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки; неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності (пункти 1, 2 частини 1).

Таким чином, суд першої інстанції був зобов'язаний 13 жовтня 2017 року відкласти розгляд справи та повідомити відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, про наступне судове засідання у встановлений процесуальним законом спосіб.

Розгляд 13 жовтня 2017 року судом першої інстанції справи без належного повідомлення відповідача призвело до порушень його процесуальних прав, як сторони у справі.

За приписами пункту 3 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України № 2147-УІІІ (діє з 15.12.2017 року) порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З урахуванням того, що доводи скаржника про розгляд справи без повідомлення його про день судового засідання знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржена постанова суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню.

Щодо суті позову і висновків суду першої інстанції про його обґрунтованість.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості надати документи на підтвердження правомірності прийняття ним спірної ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість їх дослідження при розгляді апеляційної скарги, що відповідає приписам частини 4 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України № 2147-УІІІ.

Так, позивачем оскаржується ОСОБА_1 у видачі сертифіката за № ДП 172172500914 від 07 вересня 2017 року, підписана начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, яке є рішенням суб'єкта владних повноважень - актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.29,30). Це рішення містить сім пунктів, які стали підставою для видачі відмови.

Перший пункт:

Не виконані заходи щодо забезпечення доступності і обслуговування людей з обмеженими можливостями відповідно до ДБН В.2.2-17-2006:

Ширина (у просвіті) прорізів і дверей на ділянках евакуаційних шляхів (вхід до тамбуру та у вестибюль) згідно п. 6.4.3 повинні мати розмір не менше 1,2 м, фактичний отвір на вулиці 1,240 та 1,15 у тамбур.

Позивач у позовній заяві цей підпункт (абзац) не оспорює.

Скаржник (відповідач у справі) надав суду копію листа № 26 від 20.09.2017 року, в якому ТОВ Пролісок визнає ту обставину, що фактичний розмір дверного прорізу складає 1,15 м і забудовник гарантує заміну існуючих дверей на двері із прорізом 1,2 м.

Зважаючи на те, що позивач у проектній документації передбачив заходи по забезпеченню доступності та обслуговування людей з обмеженими фізичними можливостями згідно ДБН В 2.2-17-2006, про що зазначено в Додатку до експертного звіту № 04-0011-17 від 30.01.2017 року, об'єкт за введенням якого в експлуатацію він звернувся, не відповідає проектній документації в цій частині.

Фактична ширина дверного прорізу ліфту 0,71м-0,76м, двері ліфта 0,7м, що не відповідає п. 6.3.2 ДБН В.2.2-17-2006, згідно якого рекомендована ширина дверного прорізу не менше 0,9м.

Позивач стверджує, що цей пункт ДБН застосовується до громадських та виробничих будинків, до яких багатоквартирні житлові будинки не належать.

Скаржник наполягає на тому, що вимоги зазначеного документу поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення (МГН), функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання (п.1 сфера застосування ДБН В 2.2-17-2006).

Колегія суддів зазначає, що пунктом 6.3.2 ДБН В.2.2-17-2006, по-перше, визначена рекомендація (а не вимога) щодо застосування ліфтів із шириною дверного прорізу не менше 0,9м, по-друге, ця рекомендація стосується громадських та виробничих будинків. В решті випадків розмір дверного прорізу встановлюється у завданні на проектування за чинними нормативними документами. Крім того, Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області 06.09.2017 року наданий дозвіл № 1022.17.12 на експлуатацію ліфта пасажирського за адресою м. Дніпро, вул. Маршала Судца буд 42, корп. 2, копія якого надана в судовому засіданні. Відтак, наведена в абзаці другому пункту першого підстава для відмови у видачі сертифіката не ґрунтується, на думку колегії суддів, на положеннях ДБН В.2.2-17-2006.

Фактична ширина маршруту сходів 1,16м-1,21м, чим порушено п. 6.2.1 ДБН, повинно бути не менше 1,35 м.

Позивач у позовній заяві цей підпункт (абзац) не оспорює. Проте у судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що при проектуванні забудовник керувався ДБН В 2.2-15-2005, згідно яких найменша ширина маршруту в секційних, коридорних і галерейних будинках 1,05 1,2 м. Фактично у будинку - 1,16м-1,21м, що відповідає проекту.

Скаржник стверджує, що в ДБН В.2.2-17-2006 відсутня конкретизація, що дані вимоги відносяться тільки для громадських будинків.

Доводи позивача представником скаржника не спростовані. Крім того, скаржник не вказав на наявність нормативно-правового акту, який зобов'язує забудовника вносити зміни у затверджений проект після зміни вимог ДБН. Позивач, натомість, послався на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву №509-УІ, що набрав чинність 14.10.2008 року. У Прикінцевих положеннях Закону вказано про те, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Відтак, вимога щодо дотримання позивачем вимог ДБН В.2.2-17-2006 за відсутності внесення відповідних змін в проектну документацію, на думку колегії суддів, є помилковою.

Другий пункт.

Не виконані всі роботи по улаштуванню монолітних залізобетонних поясів під перекриттям кожного поверху згідно з проектом 6721/12-КЖ2.3 та експертним звітом № 04-0011-17 від 30.01.2017 р. Виконано монолітні пояси ПМ2 на відм. 14,45м, ПМ3 на відм.23,450 та монолітна плита ПМ-1 над підвалом.

Позивач зазначає, що проектом передбачено і виконано всі заходи попередження і виключення можливості появи початкових руйнувань. Конструктиів багатоповерхового житлового будинку виконано з урахуванням настанов п. 6.4. ДБН В.1.2-14-2009.

Скаржник вказує на те, що згідно експертного звіту №04-0011-17 від 30.01.2017 р. під перекриттям кожного поверху передбачено улаштування монолітних залізобетонних поясів. Фактично не виконано вісім з одинадцяти монолітних залізобетонних поясів, які передбачені проектом.

Відтак, підстави для скасування другого пункту ОСОБА_1 відсутні.

Третій пункт.

Надані креслення на улаштування дренажу, виконавча документація та фактично змонтована система дренажу не відповідає експертному звіту №04-0011-17 щодо відведення дренажних та випадкових вод з приямку за допомогою заглибленого насоса в зоні мережі зливової каналізації.

Позивач вказує, що дренажний насос передбачений проектом тільки на час виконання земельних робіт та палевого поля з ростверками. Дренажна система виконана самостійною. Коригування зроблено авторським наглядом.

Скаржник стверджує, що дренажна система не відповідає проекту, який пройшов експертизу. Відсутні погружені насоси та відвід дренажних вод, чим не забезпечено виконання вимог п.8 містобудівних умов та обмежень № 4/16/6267 від 28.10.2016 року, технічних умов ДМКП ІЗТ № 2/64 від 24.05.2011 року та КП Гідроспоруди ДМР від 22.06.2011 року № 43 щодо улаштування інженерного захисту території від підтоплення та затоплення. Скаржник також зазначає, що територія забудови потенційно зсувонебезпечна з просідаючими ґрунтами та проявами яружної ерозії.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника ґрунтуються на Додатку до експертного висновку №04-0011-17, в якому вказано, що проектом передбачено влаштування дренажної системи із застосуванням погружного насоса.

У судовому засіданні представником позивача не надані документи на підтвердження наявності такого насосу та відповідності дренажної системи проектній документації. Лист КП Гідроспоруди № 199 від 16.03.2015 року, на який послався позивач, свідчить лише про відвід поверхневих вод.

Відтак, підстави для скасування третього пункту ОСОБА_1 відсутні.

Четвертий пункт.

Згідно з проектом передбачено еваковихід з квартир на відкритий балкон (лоджию). Фактично більшість лоджій засклено, що є порушенням п. 5.28 ДБН В 1.1.7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва .

Позивач стверджує, що Проектом згідно ДБН В.1-7-2016 передбачені та виконані незасклені, не задимляємі відстійники на лоджіях квартир.

Скаржник вказує, що більшість лоджій будинку засклено, що є порушенням п. 5.38 ДБН В.1.17-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва . Крім того, ТОВ Пролісок листом від 20.09.2017 року № 26 погодилось з цим порушенням, зазначивши, що лоджії частково засклені інвесторами.

Колегія суддів вважає зазначити, що пояснення представника позивача свідчать про те, що до введення об'єкта в експлуатацію забудовник фактично дозволив інвесторам - громадянам проводити в квартирах певні роботи, не повідомивши їх про можливі наслідки порушення проекту. Відтак, відповідальність за порушенням п. 5.38 ДБН В.1.17-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва має нести ТОВ Пролісок .

П'ятий пункт

Не відповідають проекту вхідні двері у квартири, згідно з проектом протипожежні двері.

Позивач вказує на те, що сертифікати, паспорти на змонтовані двері є у виконавчій документації. Вхідні двері до квартир частково замінені за замовленням інвесторів будівництва при виконанні оздоблювальних робіт.

Скаржник зазначає, що ТОВ Пролісок листом від 20.09.2017 року № 26 погодилось з цим порушенням.

На думку колегії суддів, з якою погодився представник скаржника у судовому засіданні, після надання позивачем відповідних документів, які, як він стверджує, наявні у виконавчій документації, порушення буде вважатися усуненим. Однак, на час надання ОСОБА_1 паспорти та сертифікати на усю кількість дверей надані не були.

Шостий пункт.

Виконавча документація ведеться з порушенням: відсутні схеми пожежної сигналізації.

Позивач вказує на те, що виконавча схема пожежної сигналізації наявна.

Скаржник наполягає на тому, що на момент перевірки зазначена документація не надавалась. Крім того, забудовник повинен був надати документи на підтвердження того, що пожежна сигналізація пройшла випробування.

У судовому засіданні представник позивача такий документ не надав.

Сьомий пункт

Відсутній акт технічної готовності та не отримано дозвіл на експлуатацію змонтованого ліфту.

Позивач стверджує, що на момент прийняття відповідачем ОСОБА_1 був в наявності Дозвіл на сертифікацію ліфту, який дійсний до 05 вересня 2022 року.

У судовому засіданні представником позивача надав для огляду оригінал Дозволу № 1022.17.12 на експлуатацію ліфта пасажирського за адресою м. Дніпро, вул. Маршала Судца буд 42, корп. 2.

Колегія суддів зазначає, що цей дозвіл виданий 07.09.2017 року, проте як ОСОБА_1 у видачі сертифіката оформлена 30.08.2017 року. Це свідчить про те, що на момент перевірки і видачі ОСОБА_1 зазначений дозвіл був відсутній і отриманий позивачем вже після перевірки. Натомість, ця обставина не позбавляє позивача права звернутись до відповідача із документами, які підтверджують усунення порушень.

Аналіз досліджених колегією суддів належних та допустимих письмових доказів дає підстави для висновку про часткове задоволення позову та скасування абзаців другого та третього пункту першого спірної ОСОБА_1 (щодо фактичної ширини дверного прорізу ліфту 0,71м-0,76м, двері ліфта 0,7м, що не відповідає п. 6.3.2 ДБН В.2.2-17-2006, згідно якого рекомендована ширина дверного прорізу не менше 0,9м, та щодо фактичної ширини маршруту сходів 1,16м-1,21м, чим порушено п. 6.2.1 ДБН, повинно бути не менше 1,35 м.).

Усі інші пункти спірної ОСОБА_1 відповідають вимогам діючого законодавства, підтверджують порушення позивачем проектної документації і є такими, що мають бути усунені.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що суд не вправі зобов'язувати відповідача приймати об'єкт будівництва в експлуатацію, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією уповноваженого органу і вирішення цього питання потребує спеціальних знань в галузі будівництва. Адміністративний суд, у свою чергу, здійснює перевірку дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, процедури прийняття спірного рішення, його обґрунтованість та відповідність, у тому числі, приписам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, питання можливості введення об'єкта будівництва в експлуатацію вирішується виключно за участю експертів в галузі будівництва і не є ані правом, ані обов'язком суду.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в частині, скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, що відповідає приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо судового контролю, на встановленні якого наполягає позивач, зазначене прохання не є вимогою позовного характеру. Зважаючи на часткове задоволення позову та скасування спірного рішення суб'єкта владних повноважень в частині, а також те, що у задоволенні позову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії судом відмовлено, заходи судового контролю згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 175/3520/17 (провадження 2а/175/89/17) - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати абзац другий та абзац третій пункту першого ОСОБА_1 у видачі сертифіката № ДП 172172500914 від 07 вересня 2017 року, прийнятої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 04 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: В.Є. Чередниченко