Рішення

від 30.03.2018 по справі 757/11133/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11133/17-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Остапчук Т.В.

секретар Медведєвій М.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Приватне акціонерне товариство СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ

вимоги позивача: визнати трудовий контракт розірваним з 06.02.2017 р. на підставі ст.39 КЗпПУ та визнати позивача звільненим із посади Генерального директора ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ з 06.02.2017 р. на підставі ст. 39 КЗпП України.

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ про зобов'язання вчинити певні дії ( т.1 а.с. 4-5).

10.10.2017 року в судовому засіданні позивачем було подано заяву про залишення без розгляду частини заявлених позовних вимог, а саме: зобов'язати ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ внести відомості про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці в та громадських формувань; зобов'язати ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06.02.2017 р. по день ухвалення рішення по цій справі; стягнути з ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ на користь ОСОБА_1 компенсацію за всі дні невикористаних відпусток; стягнення з ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 25.10.2016 р. по 06.02.2017 р.; стягнення з ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору ( т.2 а.с. 74-76).

Ухвалою від 10.10.2018р. заява позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог була задоволена. ( т.2. а.с. 82-83)

Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати трудовий контракт від 10.04.2014 р., укладений між ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ та ОСОБА_1, розірваним з 06.02.2017 р. на підставі ст.39 КЗпПУ та визнати його звільненим із посади Генерального директора ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ з 06.02.2017 р. на підставі ст. 39 Кодексу законів про працю України ( т.2. а.с. 70-73).

Позивач вказував на те , що з 2010р. працює в ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ на посаді Генерального директора Товариства. В 2014р. між позивачем та Товариством було укладеного трудовий контракт строком на три роки. 25.10.2016р. Нагладова Рада Товариства відсторонила позивача від виконання обов язків до кінця строку його трудового контракту. З цих підстав позивач в січні 2017р. вирішив скористатись правом на розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника згідно ст.39 КЗпП України. Для цього звернувся до Товариства в особі Голови Наглядової ради Товариства із письмовою заявою про звільнення його з посади Генерального директора з 06.02.2016р. на підставі ст.39 КзпПУ та відповідно до умов трудового контракту, яким спеціально було передбачене право позивача на дострокове розірвання трудового контракту.Заяву про звільнення позивач направив відповідачу поштою, оскільки згідно п.2.5. Протоколу № 55 Засідання Наглядової ради Товариства будь-яке повідомлення (пропозиція, звернення, вимога, запит, пояснення тощо) після 25.10.2016р. Товариством надсилається ОСОБА_1 або ОСОБА_1 надсилається Товариству поштою з повідомленням про вручення або кур єрською службою. Повідомлення також можуть надсилатись електронною поштою з обов язковим надсиланням оригіналу Повідомлення в порядку, передбаченому вище. Повідомлення вважається врученим після спливу трьої календарних днів з дня їх вручення до устанвои поштового зв язку або кур єрської служби для направлення адресату, а у випадках надання Повідомлення електронною поштою - в день його відправлення. Однак Товариство не визнає трудовий контракт між позивачем та Товариством розірваним, а позивача звільненим за ст.39 КЗпП України, чим, на думку позивача, порушує його права у сфері трудових правовідносин. В зв язку з цим позивач звернувся до суду за захистом таких прав та просить їх захистити в спосіб, який вважає для себе найбільш ефективним та таким, що припиняє порушення його прав. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважаючи безпідставним та необгрунтованим. В наданих суду письмових запереченнях на заяву позивача про уточнення позовних вимог відповідач в якості підстави невизнання позову також посилається на те, що як обрання, так і припинення повноважень виконавчого органу Товариства, яким є посада Генерального директора, належить до виключної компетенції Наглядової Ради Товариства, яка не приймала рішення про розірвання трудового договору з позивачем та про його звільнення. З цих підстав право позивача на розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника відповідачем не визнається. В якості підстави неприйняття рішення про звільнення позивача відповідач також посилається на те, що Товариство не отримувало в паперовому вигляді оригіналу заяви позивача про звільнення з посади Генерального директора з 06.02.2017р. на підставі ст.39 КЗпП України. Зазначає, що 03.02.2017р. Товариству на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло лише звернення з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 з електронним листом, в якому повідомлялось про отримання Товариством заяви ОСОБА_1 на звільнення за власним бажання та висловлювалось прохання про звільнення відповідно до поданої заяви. У вкладенні до електронного листа була лише сканована на довох аркушах копія заяви ОСОБА_1 від 30.01.2017р. на звільнення за власним бажанням з посади Генерального директора Товарства з 06.02.2017р. у зв язку з доглядом за хворим членом сім ї відповідно до медичного висновку, ст.39 КЗпП України. ( т.2. а.с. 95-103). Відповідач вважає, що оскільки Товариство не має оригіналу заяви про його звільнення, то позивач не може буди звільнений з підстав, на які посилається та вважається таким, що не звертався до Товариства із заявою про звільнення з роботи. Товариство вважає, що трудовий контракт з позивачем розірвано не було і трудові відносини з ним на час судового розгляду не припинені.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 48, ст.436).

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ, що виникають з трудових правовідносин.

Сторони по справі були викликані судом в судове засідання, призначене судом на 13.03.2018р. Про день та час судового розгляду сторони по справі були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні, проведеному судом 13 березня 2018 року, судовий розгляд відбувся за участі позивача та його представників, які позовні вимоги підтримали. Сторона відповідача в судове засідання не з явився, представника не направила але завчасно надала суду письмові пояснення та доповнення до них, а також заперечення на уточнені позовні вимоги позивача ( т.1т. а.с. 86-98, 179-193,т.2 а.с. 4-7, 33-38, 95-103).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи , заперечення відповідача , оцінивши кожен доказ окремо та в сукупності і взаємному зв язку, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 11 засідання Наглядової ради Товариства від 29. 04.2010р. позивача (ОСОБА_1.) було призначено виконуючим обов язки Генерального директора Товариства ( т.1. а.с. 99).

Відповідно до Протоколу № 15 засідання Наглядової ради Товариства від 29.06.2010р. позивача було обрано Генеральним директором Товариства ( т.1. а.с.100).

Строк повноважень позивача на посаді Генерального директора Товариства закінчувався 21.04.2014р.

10.04.2015р. Наглядовою радою Товариства 10.04.2014р. було проведенно засідання, порядком денного якого також було питання про продовження повноважень Генерального директора Товариства, які спливали 21.04.2014р.

Відповідно до Протоколу № 40 засідання Наглядової ради Товариства від 10.04.2014р. вирішено продовжити термін повноважень строком на три роки до 21.04.2017р. ( т.1. а.с.101).

Відповідно до п.2 Протоколу № 40 засідання Наглядової ради Товариства від 10.04.2014р., затверджено умови трудового договору ( трудового контракту), який укладався між позивачем та Товариством.

На виконання рішення Наглядової ради Товариства від 10.04.2014р. № 40, в той же день між позивачем та Товариством було укладено Трудовий контракт № К-1 про виконання обов язків Генерального директора Товариства (т.1. а.с. 21-20 ).

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до положень ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.4 ст.65 ГК України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.58 Закону України Про акціонерні товариства , права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.

Судом встановлено, що 10.04.2014р. між позивачем та Товариством було укладено Трудовий контракт № К-1 про виконання обов язків Генерального директора Товариства (т.1. а.с. 21-20 ).

Судом встановлено, що відповідно до п.2.1. Трудового контракту, він вступає в силу з 21.04.2014р. та діє до 21.04.2017р., якщо його не буде достроково припинено відповідно до статті 10 цього Контракту (т.1 а.с. 13).

Згідно п.10.1.5 ст.10 Трудового контракту, він припиняє свою дію у відповідності до законодавства України, включаючи, але не обмежуюсь в тому числі з ініціативи Працівника у випадках, передбачених законодавством України ( т.1. а.с. 18).

Законодавством України, а саме ст.39 КЗпП України, предбачено, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу ( ч.1).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, правила якої застосовуються також при розірванні строкового трудового договору (ч. 1 ст. 39 цього Кодексу), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або повноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжити роботу, власник або повноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто обов'язок попередити адміністрацію про звільнення за два тижні покладено на працівника, проте законодавець не забороняє, а навіть зобов'язує роботодавця звільнити працівника раніше цього строку, якщо це зумовлено неможливістю продовжити роботу.

Таким чином, умовами укладеного між позивачем та відповідачем трудового конктракту передбачено можливість його розірвання не лише з ініціативи роботодавця ( відповідача), а й з ініціативи, як працівника. Відповідно до згаданих умов трудового контракту, праву позивача на розірвання трудового договору з ініціативи працівника кореспондує обов'язок Товариства (його відповідних органів) - звільнити Генерального директора.

З умов укладеного з позивачем Трудового контракту, Положення про виконавчий орган Товариства, Статуту Товариства встановлюється, що Генеральний директор Товариства є найманим працівником (т.1. а.с. 99-101, 104-107).

З урахуванням цього, на правовідносини, пов язані з роботою такого такого працівника, хоча від і обіймає посаду виконавчого органу Товариства, поширюються не лише норми цивільного законодавства щодо обрання та усунення виконавчого органу товариства (ст.99 ЦК України) та інші норми щодо особливостей корпоративного управління, а також і вимоги законодавства про працю, в тому числі норми КЗпП України. Так, відповідно до ст. 39 КЗпП України Генеральний директор Товариства, як і інші наймані працівники, має право достроково розірвати строковий трудовий договір з власної ініціативи.

Тим самим спростовуються доводи відповідача про те, що трудовий контракт між позивачем та відповідачем міг бути бути припинений виключно за рішенням Наглядової ради Товариства.

Заперечення відповідачем права позивача на розірвання строкового трудового договору за ініціативи працівника, вказує на те, що між позивчем та відповідачем виник спір про дострокове розірвання трудового договору.

Відповідно до Протоколу № 55 від 25.10.2016 р. засідання Наглядової ради Товариства позивача було відсторонено від виконання обов'язків Генерального директора на період з 25.10.2016 р. до 21.04.2017 р. без збереження заробітної плати ( т.1 а.с. 22).

Відповідно до п. 2.3. Протоколу, майно, обладнання та документацію, що належить Відповідачу, було позивачем передано відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 08.09.2016 р., Актом приймання-передачі від 13.09.2016 р., Актом приймання-передачі від 25 жовтня 2016 року, Актом приймання-передачі від 27.10.2016 року ( т.1 а.с. 23-54).

Судом встановлено, що позивач до закінчення строку укладеного з ним трудового контракту, скористався правом на розірвання трудового договору зі своєї ініціативи на підставі ст.39 КЗпП України та відповідно до п.10.1.5 Трудового контракту.

30.01.2017р. позивач написав заяву про звільнення його з посади Генерального директора Товариста 06.02.201р. у зв язку з доглядом за хворим членом сім ї відповідно до медичного висновку, ст.39 КЗпП України. Належність заяви та підпису на ній позивачу було нотаріально засвідчено ( т.1. а.с.57,58).

Відповідно до пункту 2.5. Протоколу № 55 від 25.10.2016р. засідання Наглядової ради Товариства, будь-яке повідомлення має бути надіслане поштою з повідомленням або кур'єрською службою. Повідомлення вважається врученим після спливу трьох календарних днів з дня їх вручення до поштового зв'язку або кур'єрської служби для направлення адресату (т.1. а.с. 22 зворот).

Судом встановлено, що позивач 30.01.2017р. надіслав відповідачу заяву про звільнення від 30.01.2017р. Заява була направлена позивачем через поштового оператора "Нова пошта", що підтверджується експрес-накладною Нової пошти № 59000234222358 (т.1 а.с. 59).

Виходячи з умов, які Наглядова рада Товариства визначила в п. 2.5. Протоколу № 55 від 25.10.2016р., надіслана позивачем 30.01.2017р. заява про звільнення вважається врученою відповідачу після спливу трьох календарних днів з дня її вручення до поштового зв'язку або кур'єрської служби для направлення адресату, тобто 02.02.2017р.

Судом також встановлено, що згідно наданої позивчем роздруківки інфомації з сайту поштового оператора Нова пошта , відправлення за експрес-накладною № 59000234222358 було отримане адресатом 31.01.2017р. ( т.1. а.с. 183).

Також з наданих позивачем листів-відповідей Нової пошти від 15.01.2018р. № вих-18 та 36-вих-18 на запити адвоката від 27.12.2017р. та від 11.01.2018р встановлюється, що повідомлення за експрес-накладною № 59000234222358 від 30.01.2017 р. було отримане 31.01.2017 р.

Дані обставини спростовують твердження відповідача про неотримання ним заяви позивача від 30.01.2017р. про звільнення з 06.02.2017р. за ст.39 КЗпП України. Відповідач був належним чином та в обумовлений сторонами спосіб повідомлений про бажання позивача звільнитися з посади Генерального директора Товариства.

При цьому суд враховує і те, що відповідно до п.2.5. Протоколу засідання Наглядової ради Товариства № 55 від 25.10.2016р. для дотримання умов подання заяви про звільнення, від позивача вимагалось лише надсилання її поштою і після спливу трьох днів від такого надсилання відповдач вважається таким, що отримав заяву позивача.

Суд також враховує і те, що письмових заперечення на заяву прозивача про уточнення позовних вимог, відповідач визнав ту обставину, що серед іншого, Товариство 03.02.2017р. отримало на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 з електронним листом, в якому повідомлялось про отримання Товариством заяви ОСОБА_1 на звільнення за власним бажання та висловлювалось прохання про звільнення відповідно до поданої заяви. Відповідач визнає, що у вкладенні до елктронного листа була сканована на довох аркушах копія заяви ОСОБА_1 від 30.01.2017р. на звільнення за власним бажанням з посади Генерального директора Товарства з 06.02.2017р. у зв язку з доглядом за хворим членом сім ї відповідно до медичного висновку, ст.39 КЗпП України ( т.2. а.с. 93-103)

Між тим, згідно п.2.5. Протоколу № 55 Засідання Наглядової ради Товариства будь-яке повідомлення (пропозиція, звернення, вимога, запит, пояснення тощо) після 25.10.2016р. Товариством надсилається ОСОБА_1 або ОСОБА_1 надсилається Товариству поштою з повідомленням про вручення або кур єрською службою. Повідомлення також можуть надсилатись електронною поштою з обов язковим надсиланням оригіналу Повідомлення в порядку, передбаченому вище. Повідомлення вважається врученим після спливу трьої календарних днів з дня їх вручення до устанвои поштового зв язку або кур єрської служби для направлення адресату, а у випадках надання Повідомлення електронною поштою - в день його відправлення.

З викладених підстав суд приходить до висновку, що відповідачем була належним чином отримана заява позивача від 30.01.2017р. про розірвання укладеного з ним трудового контракту з 06.02.2017р. з підстав, передбачених ст.39 КЗпП України.

В наданих суду письмових запереченнях на заяву позивача про уточнення позовних вимог відповідач в якості підстави невизнання позову також посилається на те, що як обрання, так і припинення повноважень виконавчого органу Товариства, яким є посада Генерального директора, належить до виключної компетенції Наглядової Ради Товариства, яка не приймала рішення про розірвання трудового договору з позивачем та про його звільнення.

Твердження відповідача , що Позивач не з'являється на засідання Наглядової Ради Товариства для розгляду питання щодо звільнення, судом не приймається до уваги , виходячи з наступного.

Листом від 17.11.2017р. № 137/17 Про запрошення ОСОБА_7 на засідання Наглядової ради 12.01.2018р , було запрошено позивача прийняти особисту участь у засіданні Наглядової ради Товариства.

Листом від 27.12.2017р. № 348/17 т.в.о. Генерального директора ПАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф Н.Г.Самко повідомила позивача , що його було офіційно запрошено взяти участь засіданні Наглядової ради ПАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф , яке відбудеться 12.01.2018р.

З вказаних листів вбачається , що позивача запрошено на засідання Наглядової ради Товариства для повного та всебічного з'ясування позицій сторін та вирішення порядку денного засідання про відкликання (припинення) повноважень Генерального директора, своєчасної підготовки необхідного пакету документів для результативного проведення засідання Наглядової ради.

Відповідно до Статуту Товариства та Положення про Виконавчий орган товариства Наглядова рада має право вирішувати такі питання без присутності Генерального директора Товариства. Присутність останнього не вимагається ні Статутом Товариства, ні Положенням про Виконавчий орган Товариства, ні вимогами Цивільного та Господарського Кодексів України, ні вимогами Законів України Про господарські товариства та Про акціонерні товариства .

Вимогами КЗпП України також не передбачена присутність працівника (або колишнього працівника) під час оформлення роботодавцем наказу про звільнення та здійснення запису в трудову книжку працівника. Відповідно до ст.47 КЗпП України, при звільненні працівник отримує вже оформлену трудову книжку та наказ про звільнення (на вимогу працівника). Позивач неодноразово звертався до Товариства з проханням видати трудову книжку із записом про звільнення. Однак Товариство до цього часу не оформило звільнення та не видало трудову книжку.

Крім того, Статутом Товариства вичерпно визначено коло осіб, які можуть бути присутніми на засіданні Наглядової ради та приймати участь в її роботі. Це члени Наглядової ради та особа обрана секретарем Наглядової ради.

Присутність та заслуховування на засіданні Наглядової ради осіб, які не входять до її складу, Статутом Товариства не передбачена. Статутом Товариства його Генеральний директор (діючий, а не усунутий від виконання обов'язків, а тим більше не колишній) наділений лише такою можливістю впливу на вказаний орган Товариства, як право вимагати скликання засідання Наглядової ради Товариства (п.п.4 п.12.12 ст. 12 Статуту Товариства). Правом приймати участь в роботі вказаного органу та в його засіданнях Генеральний директор Товариства не наділений. Така його участь в роботі Наглядової ради Товариства не відповідатиме вимогам Статуту Товариства і буде тягнути за собою нікчемність будь-яких рішень Наглядової ради. Тому позивач не мав правових підстав для того, щоб приймати участь в роботі та бути присутнім на засіданні Наглядової ради Товариства в якості Генерального директора Товариства. А тим більше за умов, коли трудові відносини між ним та Товариством на даний час припинені в силу вимог Закону ( ст.39 КЗпП України) та умов Трудового контракту від 10.04.2015р. № К-1.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що трудовий контракт від 10.04.2014 р. він вважає продовженим на невизначений строк відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, так як станом на день припинення дії контракту 21.04.2017 р. у нього були відсутні будь-які заяви (вимоги, клопотання) позивача щодо припинення або відмову від продовження трудових відносин.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Такі твердження відповідача є безпідставними , оскільки 12.04.2017 р. шляхом надсилання відповідного листа з описом вкладення позивач повідомив Товариство, що відмовляється продовжувати дію трудового контракту, оскільки вважає себе звільненим із посади Генерального директора.

Крім того, відповідно до ст. 39-1 КЗпП України дія договору вважається продовженою на невизначений строк у випадку якщо трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення.

Як встановлено в судом , відповідно до Протоколу № 55 від 25.10.2016 р. засідання Наглядової ради ПрАТ Страхова компанія Свісс Класік Лайф позивача відсторонено від виконання обов'язків Генерального директора та фактично були припиненні трудові відносини.

Враховуючи, що отримавши заяву позивача від 30.01.2017р., відповідач не видав наказ про звільнення позивача у дату, визначену позивачем в заяві, трудовий договір між позивачем та відповідачем вважається розірваним з 06.02.2017р. на підставі ст.39 КЗпП Украни, а позивач звільненим з 06.02.2017р. на на підставі ст.39 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Суд погоджується з тим, що не визнаючи розірвання позивачем трудового контракту, не оформлюючи звільнення позивача за умов, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує обмежує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване мені ст.43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Розглядаючи справи, пов'язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Відповідно до ст.1 КЗпП України кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст.2 цього ж Кодексу право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За змістом ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповдіно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному сособу захисту трудових прав позивача.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності , суд приходить до висновку, що позов про дострокове розірвання трудового договору підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги позивача є доведеними та обгрунтованими, встановлено порушення прав позивача , які підлягають захисту. Оскільки не вирішення Товариством та його органами заяви про звільнення позивача є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 640 грн. .

На підставі викладеного та керуючись ст. 23,38,39, КЗпП України, ст. ст.4,5,12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ задовольнити.

Визнати трудовий контракт від 10.04.2014 р., укладений між ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ та ОСОБА_1, розірваним з 06.02.2017 р. на підставі ст.39 КЗпПУкраїн.

Визнати ОСОБА_1, звільненим із посади Генерального директора ПрАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ з 06.02.2017 р. на підставі ст. 39 КЗпП України.

Стягнути з Приватне акціонерне товариство СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ , 01031, м. Київ, пров. І.Мар'яненка, буд. 9, код ЄДРПОУ 33152529 на користь ОСОБА_1: АДРЕСА_1. реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1. реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство СТРАХОВА КОМПАНІЯ СВІСС КЛАСІК ЛАЙФ , 01031, м. Київ, пров. І.Мар'яненка, буд. 9, код ЄДРПОУ 33152529.

Суддя Остапчук Т.В.