Ухвала

від 28.03.2018 по справі 757/12177/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12177/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ "СТАТУС ПРЕМІУМ 1" про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «СТАТУС ПРЕМІУМ 1» звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на майно, яке підтримав під час його розгляду, вказуючи наступне. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 27.10.2017 року задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Генеральної прокуратури України про арешт майна - накладено арешт на транспортні засоби, які вилучені 20.10.2017 року під час обшуку митного посту «Вінниця -центральний» ДФС України шляхам заборони відчуження, розпорядження, та користування ними, а саме: напівпричіп вантажний, що був у використанні маса в разі максимального завантаження 400, 000 т., вантажопід`ємність 33, 1 т, марка BULTHUIS, модель TAWA 01, самоскид, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2004, дата першої реєстрації: 15.07.2004, кількість вісей 3, для використання на дорогах загального призначення яким володіє ТОВ «Статус Преміум 1» (код 37695345) , в тому числі заборону відчуження, користування та розпорядження. Напівпричіпом володіє ТОВ «Статус Преміум 1» (код 37695345), представник якого в судове засідання не викликався, а, отже, не був присутній при розгляді клопотання про арешт майна. Цією ж ухвалою слідчого судді накладено арешт на напівпричіп - цистерну для перевезення паливно-мастильних речовин марки DROMECH та сідельний тягач марки DAF, належні ТОВ «Скайрем», відносно яких питання про скасування арешту в даному клопотанні не ставиться.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, в той момент, коли вирішувалось питання про накладення арешту на майно, тобто 27.10.2017 року, були наявні обґрунтовані підозри вважати, що вищевказані предмети, транспортні засоби ( втому числі належний нашому ТОВ «Статус Преміум 1» напівпричіп) є об`єктами кримінально протиправних дій, а тому можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є речовими доказами.

При цьому слідчий суддя послався на постанову слідчого від 20.10.2017 року, якою відповідно до вимог ст.ст. 98, 100 КПК України, вказані транспортні засоби визнано речовими доказами як такі, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Заявник вважає, що як і на момент винесення ухвали слідчим суддею, так і на даний час будь-які підстави для накладення арешту на майно були відсутні, а прокурор та слідчий не довели в судовому засіданні, яке відношення має не розмитнений напівпричіп BULTHUIS, належний ТОВ «Статус Преміум 1», до розслідування вчинених злочинів службовими особами органів ДФС у Вінницькій області, оскільки напівпричіп BULTHUIS за жодним із критеріїв, визначених положеннями статті 98 КПК України, не заслуговував статусу речового доказу.

Проте, заявник вказують на те, що умисно не оскаржили в апеляційному порядку зазначену ухвалу від 27.10.2017року, даючи змогу органу досудового слідства в повній мірі переконатися у відсутності будь-яких порушень закону при придбанні зазначеного напівпричепа.

Починаючи з 27.10.2017 року з дня винесення ухвали Печерського районного суду м. Києва пройшло чотири місяці досудового розслідування. До сьогоднішнього дня про підозру нікому не оголошено, будь-які слідчі дії, направлені на реалізацію «обґрунтованої підозри», про що зазначив слідчий суддя в своїй ухвалі 27.10.2017 року, не проведені, що свідчить про порушення вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна.

Відтак, напівпричіп BULTHUIS визнано речовим доказом. Але, постанова слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 винесена 20.10.2017 року, тобто в день проведення обшуку, що при значній відстані між місцем проведення обшуку і місцем її винесення є сумнівним, а тому наведені у ній мотиви в апріорі і не могли ґрунтуватись на матеріалах провадження, які на той час фактично були відсутні.

В той час, слідчий суддя, посилаючись на зазначену постанову слідчого та її мотиви в своїй ухвалі, але вийшовши за її межі, зазначив, що «постановою слідчого від 20.10.2017 року вказані транспортні засоби визнано речовими доказами як такі, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть біти використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій».

За ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вочевидь, слідчий суддя припустився помилки, мотивуючи необхідність арешту напівпричепу BULTHUIS , оскільки слідчий в постанові жодним чином не зазначив визначити його речовим доказом, що даний напівпричіп є знаряддям злочину або зберіг на собі його сліди. Тому твердження слідчого судді в цій частині ухвали вважаю помилковим, як і зазначення маси при максимальному завантаженні причепу 400, 000 тон

ОСОБА_6 виявилось і припущення органу досудового слідства про те, що причіп «містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження №42017000000002183 розслідується за фактом вчинення злочинною організацією за участю службових осіб органів ДФС у Вінницькій області злочинів, передбачених ч.І ст.255, ч.2 ст.364, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.3 ст.368 КПК України. Митна декларація №UА 401010/2017/037341 подана до митного оформлення 19.10.2017 року на товар «напівпричіп вантажний, самоскид, що був у використанні, марки BULTHUIS ». Митне оформлення зазначених документів не завершене, вони мають статус «в роботі», в зв`язку з проведенням правоохоронними органами операцій, перевірок, інших заходів, що здійснюються в рамках процедур митного контролю.

За повідомленням Вінницької митниці ДФС, вилучений під час обшуку 20.10.2017 року транспортний засіб BULTHUIS, з метою забезпечення схоронності, унеможливлення його зникнення та знищення, передано на відповідальне зберігання ТОВ «АвтоГранд» (23223 Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, 7-й кілометр Хмельницького шосе). Тому за його відповідальне зберігання ТОВ «Статус Преміум 1» змушене буде сплатити кошти, що призведе до чималих матеріальних втрат товариством.

Стаття 62 Конституції України чітко зазначає - ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також при припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проте, всупереч цим двом надважливим нормам Основного закону нашої держави, ТОВ «Статус Преміум 1» - власнику майна, щодо якого взагалі не проводиться розслідування, доводиться доказувати свою невинуватість та боротись за належне йому на праві власності майно, право користування та розпорядження яким, обмежене ухвалою слідчого судді без достатніх підстав.

Заявник переконаний, що чотири місяці досудового слідства був достатнім терміном для того, щоб орган досудового слідства міг визначитись, щодо законності чи незаконності ввезення та митного оформлення службовими особами ДФС у Вінницькій області, щодо яких розслідується фактове кримінальне провадження № 4217000000002183, напівпричепа BULTHUIS, належного ТОВ «Статус Преміум 1», яке в даний час несе прямі збитки внаслідок безпідставного вилучення та арешту свого майна.

Крім того, заявник вказує на те, що клопотання про накладення арешту на напівпричіп BULTHUIS подавалось двічі. За результатом розгляду першого клопотання слідчий суддя Печерського суду м. Києва ОСОБА_7 25 жовтня 2017 року виніс ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, оскільки вважав, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту.

У п. 2 розділу Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказує, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому майно може перебувати, як у згаданих осіб, та і в інших фізичних або юридичних осіб. Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Друге клопотання, подане заступником начальника відділу процесуального керівництва досудових розслідувань і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , відрізнялось від попереднього лише рукописною датою. Друкований текст був тотожним, як і комплект документів, які до нього добавлялись.

Таким чином, ухвала слідчого судді від 27.10.2017року, тобто всього через два дні, вже була чомусь протилежною та прийнята з істотним порушенням вимог КПК України.

Тому, вважає, що арешт на напівпричіп BULTHUIS накладено необґрунтовано.

Прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 заперечував проти задоволення поданого клопотання, вказуючи на те, що арешт було накладено законно, та підстави в потребі застосованого заходу не відпали.

Вислухавши адвоката, прокурора, вивчивши матеріали клопотання про накладення арешту, та матеріали додані до клопотання про його скасування, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними приндипами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов`язково повинна бути наявна обґрунтована підозра. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства». Умовами статей 276-277 КПК України передбачено, що в разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення цій особі вручається повідомлення про підозру із зазначенням відомостей, зокрема - стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

З огляду на положення ч.І ст.170 КПК України та п.2 п.2.6. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р., арешт майна може бути застосовано лише щодо майна осіб, які є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Викладені заявником доводи та додані до клопотання матеріали, які в силу відсутності заявника під час вирішення клопотання слідчого не були предметом вивчення слідчим суддею, переконують в необґрунтованості накладеного арешту. Отже в даному випадку враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеженого права та наслідки застосованого заходу з фабулою кримінального правопорушення, яке розслідується, слід дійти висновку про необхідність скасування застосованого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 174,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року на - напівпричіп вантажний, що був у використанні маса в разі максимального завантаження 400, 000 т., вантажопід`ємність 33, 1 т, марка BULTHUIS, модель TAWA 01, самоскид, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2004, дата першої реєстрації: 15.07.2004, кількість вісей 3, для використання на дорогах загального призначення яким володіє ТОВ «Статус Преміум 1» (код 37695345) , в тому числі заборону відчуження, користування та розпорядження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1