Постанова

від 26.03.2007 по справі 3/13а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/13а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26.03.07 р.                                                                                 Справа № 3/13а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Гассій О.В., при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою  Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ

до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк

про визнання недійсним рішення № 1603 від 18.09.2006 р. в частині донарахування страхових внесків на вартість путівок, реалізованих працівникам підприємства з частковою оплатою їх вартості в сумі 9027,25 грн. та нарахованого штрафу в сумі 241 353,27 грн.

в адміністративній справі № 3/13а

За участю представників сторін:

від позивача: Прудников Р.М., Фільчакова О.О.- представники

від відповідача: Остроухова С.Ю.- представник   

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк про визнання недійсним рішення № 1603 від 18.09.2006 р. в частині донарахування страхових внесків на вартість путівок, реалізованих працівникам підприємства з частковою оплатою їх вартості в сумі 9027,25 грн. та нарахованого штрафу в сумі 241 353,27 грн.

          01.11.2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, яким пункти 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом Донецької області в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 3/13а.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що прийняте Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк рішення № 1603 від 18.09.2006 р. в частині донарахування страхових внесків на вартість путівок, реалізованих працівникам підприємства з частковою оплатою їх вартості в сумі 9027,25 грн. та нарахованого штрафу в сумі 241 353,27 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Сторони по справі належним чином були повідомлені про дату та час слухання справи по справі № 3/13а.

Відповідач проти позову заперечує, та вважає, що рішення виконавчої дирекції обласного відділення Фонду № 1603 від 18.09.2006 р. прийнято у відповідності з чинним законодавством України та є обґрунтованим, посилаючись на наступне:

Державне підприємство „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ своїми діями суперечить своїм же позовним вимогам.

У 2005 році Держаним підприємством „Дзержинськвугілля” здійснювалося нарахування страхових внесків до Фонду на вартість путівок, виданих працівникам за рахунок коштів підприємства, а це зайвий раз підтверджує правильність позицій органів Фонду. Якщо позивач вважає свою позицію законною, то чому тоді він не зробив перерахунок нарахованих та перерахованих страхових внесків до Фонду.

Крім того, позивачем під  час видачі працівникам путівок за рахунок власних коштів (акт перевірки від 31.08.2006 р.) в окремих випадках здійснювалися відрахування страхових внесків до Фонду із сум вартості цих путівок як складової заробітної плати.

Так, по ВП шахта “Північна” видано путівок на суму 42020,36 грн. Перевіряючими донараховані страхові внески на фонд оплати праці в сумі: 42020,36 х 2,9% = 1218,59 грн., а утримання до Фонду в розмірі 1% із заробітної плати працівників (в частині вартості путівок, виданих за рахунок власних коштів підприємства) позивачем були здійснені самостійно.

Таким чином, підхід позивача щодо здійснення відрахувань із заробітної плати працівників є, щонайменше незрозумілим.

          В судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: акт про результати перевірки нарахування та витрачання коштів фонду соціального страхування по ДП „Дзержинськвугілля” від 31.08.2006 р., заперечення по акту, лист від 18.09.06 р. № 05-07-1120, супровідний лист від 18.09.2006 р. № 05-07-1758, рішення № 1603 від 18.09.2006 р., заперечення до рішення, рішення про розгляд скарги від 09.10.2006 р. № 05-07-1185, скарга № 5-54/1456 від 20.10.2006 р. на рішення від 18.09.2006 р. № 1603, рішення про результати розгляду скарги № 05-31-2286 від 10.11.2006 р., лист № 13582/06 від 28.12.2006 р., колективний договір ДП „Дзержинськвугілля” на 2006 – 2007 р. р. № 24 від 31.03.2006 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Пунктом 1 статті 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” визначено, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховуються на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, та підлягають оподаткуванню з доходів громадян.

Отже, для нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників необхідно додержуватися двох умов: виплати повинні включатися до фонду оплати праці та одночасно підлягати обкладанню податком з доходів громадян.

Виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду під час прийняття оспорюваного рішення були додержані вищезазначені умови.

Стосовно включення суми компенсацій вартості путівок за рахунок коштів підприємства до фонду оплати праці:

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці” визначені складові заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Нормами зазначеної статті встановлено належність до складової заробітної плати „інші заохочувальні та компенсаційні виплати” премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріалі виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них відносяться витрати підприємства з надання працівникам безоплатних путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування, вартість яких включається до заробітної плати таких працівників (п. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати). Видача путівок працівникам та членам їх сімей на лікування та оздоровлення за рахунок коштів підприємства-роботодавця як компенсаційна виплата діючим законодавством України не передбачена.

Пунктом 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5,  прямо зазначено, що вартість путівок та членам їх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства, належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Стосовно оподаткування суми компенсацій вартості путівок за рахунок коштів підприємства  з доходів громадян:

Пунктом 4.3 підпункту 4.3.24 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України такого платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку – члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, вартість будь-яких путівок, наданих працівникам та членам їх сімей за рахунок коштів підприємства (у сумі, ще не компенсується працівниками) включається до складу їх загального місячного або річного оподатковуваного доходу та оподатковується з доходів фізичних осіб за ставкою 13% до 31.12.2006 р., а з 01.01.2007 р. – 15%.

Відносно правомірності користування виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду Інструкцією зі статистики заробітної плати для визначення складових фонду оплати праці, слід зазначити що Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про оплату праці” (така позиція зазначена в преамбулі  цієї Інструкції ) з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики плати праці й стандартів Системи національних рахунків. Цей нормативно-правовий акт містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Враховуючи зазначене, в країні не можуть бути затверджені інші складові основної та додаткової заробітної плати, інших  заохочувальних та компенсаційних виплат. Інструкція № 5 є єдиним документом з питань визначення складу фонду оплати праці.

До фонду оплати праці згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. При цьому не має значення, передбачені ті чи інші виплати працівникам в колективному договорі чи ні. Положення  колективного договору ґрунтуються на приписах Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці”, Інструкції зі статистики заробітної плати та інших  нормативно-правових актах трудового законодавства України. Зрозуміло, що умови колективного договору містять здебільшого норми централізованого законодавства з питань оплати праці, робочого часу і відпочинку, охорони праці та інше. Прийняті компетентними органами і продубльовані в колективному договорі ці норми фактично ніякої регулятивної функції не виконують і жодної додаткової юридичної сили при цьому не набувають. Це ніщо інше як інформативні умови колективного договору. Продубльоване чинне трудове законодавство в такому договорі не має жодного значення для вирішення питань з оплати праці. Важливе значення має лише те, щоб при встановленні в колективному договорі локальних норм визначені ними умови  не погіршували права найманих працівників у порівнянні з тими, що їм гарантовані централізованим законодавством.

До того ж, Інструкцією № 5 при нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування користується і Пенсійний фонд України (лист ПФУ від 02.03.2004 р. № 1983/04), як і Державна податкова адміністрація України – при визначенні об'єктів оподаткування. Не можна поза увагою залишити і лист роз'яснення Мінпраці України від 13.04.2004 р. № 20-144 з цього питання (додається), який є обов'язковим для використання в практичній діяльності (відповідно до ст.17  Закону № 2240- III Мінпраці України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, здійснює державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, та контроль за дотриманням страхувальниками та Фондом законів України, інших нормативно-правових актів в цій сфері).

Тому, думка позивача щодо неправомірності застосування цієї Інструкції для визначення складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування є помилковою.

Щодо віднесення суми компенсацій вартості путівок за рахунок підприємства до додаткового блага (на думку позивача), то згідно із статті  3 Закону № 2240- III законодавство України, що регулює відносити у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих  відповідно до них інших нормативно-правових актів. Саме зазначеними нормативно-правовими актами, що регулюють сферу трудових правовідносин, визначаються правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, у разі смерті та інше. Жодний із базових законів, якими користується у своїй діяльності Фонд, не містить поняття „додаткове благо”.

Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” є нормативно-правовим актом в сфері податкових правовідносин, його видано з метою визначення об'єктів оподаткування та порядку, розміру сплати податку з доходів фізичних осіб, а не для вирішення зазначених вище питань або складових заробітної плати.

Фонд та його органи користуються Законом № 889 лише для того, щоб визначити: оподаткування з доходів фізичних осіб та чи інша виплата чи ні (тобто для виконання другої умови, передбаченої п.1 ст.1 Закону України № 2213- III, щодо необхідності оподаткування з доходів громадян тієї чи іншої виплати).

Тобто, при визначені складових заробітної плати з метою їх оподаткування слід враховувати усі виплати, зазначені у статтях 1,2 та 3 Інструкції, які згідно із Законом підлягають оподаткуванню з доходів фізичних осіб, незалежно від того, чи входять вони до фонду оплати праці або до інших виплат, що не  належать до нього (це підтверджує  і роз'яснення ДПАУ від 15.06.2004 р. № 4735/6/17-3116. А згідно з діючим законодавством податкові роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами). Адже не випадково статтею 1 Закону № 889-IV надано своє визначення терміну „заробітна плата”, яке відрізняється від значення цього терміну в Законі „Про оплату праці”.

Суми пільг щодо зменшення оподатковуваного доходу не зменшують фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески, та середню заробітну плату, яка використовується для розрахунку страхових виплат.

Платежі для всіх фондів розраховуються виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці за виключенням виплат, що не оподатковуються.

Не можна додаткове благо зменшувати на суму утримань. Податкова соціальна пільга до нарахованого додаткового блага не застосовується, ось чому Закон № 889- IV  дав своє окреме визначення терміну „заробітна плата”. Для Фонду взагалі не має значення: додаткове благо та чи інша виплата, чи ні. Для нього має значення лише додержання вищезазначених двох умов.

З прийняттям Закону № 889 змінилися деякі види виплат з фонду оплати праці, які не підлягають оподаткуванню. Крім того, позивачем невірно розуміється значення терміну  „додаткове благо”. Згідно з п.1.1. ст. 1 Закону № 889 додаткові блага-кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем (самозайнятою особою), якщо такий прибуток не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Спірні компенсаційні виплати вартості путівок здійснювались на підставі трудових договорів.

У статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” наведено вичерпаний перелік  загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), що складають систему оподаткування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в цьому переліку відсутні.

У преамбулі Закону № 2181- III зазначено, що він є спеціальним Законом з питань оподаткування, тоді як Закон № 2240- III на виконання ст. 46  Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування безпосередньо визначає правові, організаційні та фінансові основи зазначеного виду страхування.

Тобто, податкове законодавство не розповсюджується на відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. До того ж цей Закон встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не порядок, умови нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та відповідальності страхувальників за порушення приписів Закону № 2240- III.

Закон № 2240 - III є основним законом з окремого виду державного соціального страхування, тобто спеціальним.  

Тому, відповідальність суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, регулюється статтями 28, 30 Закону України № 2240 - III, якими і керується Фонд при визначенні відповідальності страхувальника за несвоєчасну або неповну сплату страхових внесків та порушення порядку використання страхових коштів.

З огляду на зазначене, положення Закону № 2181-III повинні застосовуватись органами Фонду і страхувальниками у випадку, коли аналогічні норми або механізм їх застосування не передбачені Законом № 2240 - III.

Таким чином,  суд вважає, що підстави для визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1603 від 18.09.2006 р. в частині донарахування страхових внесків на вартість путівок, реалізованих працівникам підприємства з частковою оплатою їх вартості в сумі 9027,25 грн. та нарахованого штрафу в сумі 241 353,27 грн. відсутні.

Керуючись ст. 46 Конституції України, п. 1 ст. 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, ст. 2 Закону України „Про оплату праці”, п. 4.3 пп. 4. 3. 24 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, ст. ст. 3, 17, 28, 30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”, ст. ст. 51, 54, 70, 71, 72, 94, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Державному підприємству „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення № 1603 від 18.09.2006 р. в частині донарахування страхових внесків на вартість путівок, реалізованих працівникам підприємства з частковою оплатою їх вартості в сумі 9027,25 грн. та нарахованого штрафу в сумі 241 353,27 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені 26.03.2007 р. в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                           

Постанову підписано 02.04.2007 р.

Вик. Костюк І.В.

Надруковано 3 примірники:

1.          Позивачу – 1.

2.          Відповідачу – 1

3.          До справи  – 1.