Рішення

від 04.04.2018 по справі 161/19319/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19319/17

Провадження № 2/161/907/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Черняка,

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з роботи, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати та індексації заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з роботи.

На підставі заяви від 22.01.2018 року позивачем збільшено позовні вимоги відповідно до якої просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати та індексацію заробітної плати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2017 року, яким задоволено його позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за червень 2016 року в сумі 1 285, 71 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 08.06.2016 року по 23.01.2017 року в сумі 35 775, 00 грн., та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплат заробітної плати.

Посилаючись на те, що зазначені грошові кошти були сплачені йому лише 11 грудня 2017 року під час примусового виконання вказаного судового рішення, з урахуванням кількості днів затримки повного розрахунку просив: на підставі статей 116, 117 КЗпП України стягнути з Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України 52 960 грн. 77 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2017 року до 11 грудня 2017 року; на підставі статті 34 Закону України Про оплату праці - 5 205, 96 грн. - компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати та 469, 64 грн. - індексації заробітної плати.

Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмових заперечень щодо даного предмету спору не подавав, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача у відповідному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.04.2007 року був прийнятий на посаду головного юрисконсульта ВОДП ДАК Хліб України на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника з 16.04.2007 року згідно наказу № 22-к, 16.02.2016 року його переведено на посаду заступника генерального директора, згідно наказу № 12-к.

08.06.2016 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу № 5-к від 08.06.2016 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 57 230,35 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті тридцять гривень тридцять п'ять копійок).

Зазначені грошові кошти стягнуто з Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України на користь ОСОБА_1 11 грудня 2017 року під час примусового виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Разом з тим, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з врахуванням встановленого рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.01.2017 року, яке на підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області від 05.07.2017 року набрало законної сили, у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року, визначається з розміру середньоденного заробітку - 241, 83 грн. х 219 робочих днів затримки розрахунку (з 24.01.2017 року по 11.12.2017 року (відповідно до виписки банківського рахунку від 11.01.2018 року - день фактичного виконання рішення) = 52 960 грн. 77 коп.

Сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати становить 5 205, 96 грн.: 57 230, 35 грн. (заборгованість по виплаті заробітної плати) х 0, 113 (коефіцієнт визначення суми компенсації) - 1 261, 07 грн. (19, 5% утримання).

Сума індексації заробітної плати становить 469, 64 грн.: 583, 40 грн. (сума нарахованої заробітної плати в квітні та червні 2016 року) - 113, 76 грн. (19, 5 % утримання).

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність поновити порушене право позивача шляхом стягнення на його користь з Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України 52 960 грн. 77 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2017 року до 11 грудня 2017 року; 5 205, 96 грн. - компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати та 469, 64 грн. - індексації заробітної плати.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексацію грошових доходів населення , Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України (ЄДРПОУ: 00957933ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 - 58 636 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 37 копійок, в т.ч. 52 960, 77 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з роботи, 5 205, 96 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати та 469, 64 грн. індексації заробітної плати.

Стягнути з Волинського обласного дочірнього підприємства Хліб України (ЄДРПОУ: 00957933ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.04.2018 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.