Рішення

від 03.04.2018 по справі 204/8300/17

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8300/17

Провадження № 2/204/479/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі - Федишині Р.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Красногвардійського районного суду міста ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа № 15 ОСОБА_3 міської ради про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення суми доплати, -

в с т а н о в и в:

26 грудня 2017 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом. Просила поновити її на посаді прибиральниці за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,25 ставки з 02.10.2015 року та за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,5 ставки з 01.09.2016 по 26.05.2017 у зв'язку з незаконним звільненням та стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з відповідача на її користь суму компенсації за невикористані дні відпустки за період 2010-2013, 2015 по 26.05.2017 рік згідно розпорядженням «Про зміни та доповнення до колективного договору» , наказам директора відповідача та розрахунковим листам на відпустку.; Стягнути з відповідача на її користь суму доплати у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.11.2016 по 26.05.2017 за основним місцем роботи в обсязі 1 ставки.; Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.; Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що вона працювала на посаді прибиральниці у Комунальному закладі освіти »Середня загальноосвітня школа №15» Дніпровської міської ради протягом періодів: з 15.09.2010 (наказ № 29-к від 10.09.2010) по 30.09.2013 (наказ № 38-к від 30.09.2013) за основним місцем роботи в обсязі 1 ставки і за внутрішнім сумісництвом 0,5 ставки; з 04.02.2014 (наказ №3-к від 03.02.2014) по 31.08.2016 за основним місцем роботи в обсязі 1 ставки і за внутрішнім сумісництвом в обсязі 0,5 ставки; з 01.09.2016 (наказ № 26-к/1 від 01.09.2016) по 26.05.2017 за основним місцем роботи в обсязі 1 ставки. Наказом директора відповідача від 01.10.2015 № 21-к з 02.10.2015 з неї знято 0,25 ставки прибиральниці, а згодом за результатом розгляду її скарги наказом директора відповідача від 22.10.2015 №25-к з 01.11.2015 додано їй 0,25ставки прибиральниці. Зазначає, що завідувачем відділу освіти Красногвардійської районної у місті ОСОБА_3 раді згідно листа від 22.10.2015 №997 вказано на незаконність дій відповідача, що і стало підставою для відновлення її порушених прав. Але метод такого відновлення, який застосував директор відповідач, не відповідає чинному законодавству. Зняття з неї 0,25 ставки є звільненням з суміщуванної роботи на 0,25 ставки і допускається виключно за правилами і на підставах, визначених КЗпП України. Таким чином, директор відповідач з метою усунення виявлених порушень законодавства повинен був винести наказ про поновлення її на роботі з часу незаконного звільнення та про виплату їй за період незаконного звільнення з 02.10. 2015по 31.10.2015 середнього заробітку за суміщуванною посадою на 0,25 ставки за вимушений прогул в розмірі 494.25грн. Згідно наданих розрахункових листів за вересень-грудень 2015 року, нарахування такого середнього заробітку не проводилось, а відповідні суми не виплачувались. Отже, просить зобов'язати відповідача здійснити розрахунок середньої заробітної плати по 0,25 ставки сумісництва та провести виплату їй належної суми за період з 02.10.2015 по 31.10.2015, в розмірі не меншому за 345,75 від ставки. Згодом наказом директора відповідача від 01.09.2016 № 26-к/1 з 01.09.2016 знову повторно знято з неї 0,5 ставки прибиральниці. Отже, зняття з неї 0,5 ставки прибиральниці також є незаконним звільненням з 0,5 ставки за суміщуванною посадою на підставі вище наведених нормативних актів. Тому просить поновити її на суміщуваній посаді 0,5 ставки прибиральниці з дати незаконного звільнення по день її звільнення 26.05.2017, а також зобов'язати відповідача здійснити розрахунок середньої заробітної плати по 0,5 ставки сумісництва та провести виплату їй належної суми за період з 01.09.2016. по31.12.2016 в розмірі 3084 (1521*05*3+1605*0,5 ), та з 01.01.2017 по дату звільнення 26.05.2017 в розмірі 4360грн.(1744*0,5*5). Розрахунки нею зроблені орієнтовно за окладом за період до 31.12.2016р.,та за розміром окладу заробітної плати з 01.01.2017 року. У випадку перерахунку середнього заробітку згідно діючих нормативних актів, прошу суд витребувати у відповідача детальний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача. Розрахунок середньомісячного заробітку розрахований нею згідно розрахункових листів на відпустку та наказам директора про відпустку. Згідно даних наказів про прийняття на роботу, записів трудової книжки, а також відомостей у розрахункових листках, її прийнято на посаду «прибиральниця» . Таким чином, за характером роботи та згідно посадових обов'язків вона здійснювала використання дезінфікуючих засобів для здійснення вологого прибирання, а отже з цієї самостійної підстави законодавством їй встановлено право на доплату у розмірі 10 відсотків посадового (місячного)окладу. Роте вона такої доплати не отримувала. Окрім того, нею здійснювалось протягом роботи у закладі і прибирання туалетів згідно з розподілом та закріпленням за прибиральниками приміщень закладу. Відповідні письмові документи за підписом директора та безпосереднього керівника про розподіл закріплених територій вона отримувала протягом роботи у закладі.

24 січня 2018 року КЗО СЗШ № 15 ДМР надали до суду відзив на позовну заяву в якому просять в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилались в обґрунтування заперечень до позову на те, що Позивачка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем на посаді прибиральниці до 26.05.2017 року, звільнившись на підставі заяви за власним бажанням. За час роботи Позивач тимчасово виконувала додаткову роботу прибиральника до укомплектування штату МОП. Як правило суміщення професій (посад) дозволяється в межах категорії персоналу, до якої належить працівник (робітники, інженерно-технічні працівники тощо). Суміщення встановлюється наказом про покладення обов'язків за певною посадою за суміщенням. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається. Суміщення професій (посад) ґрунтується на тому, що суміщувана посада є в штатному розписі підприємства, але залишається вакантною, отже за посадою утворюється економія фонду заробітної плати, за рахунок якої і встановлюють доплату. За відсутності вакансії встановити доплату за суміщення неможливо. Таким чином, Позивач не працювала у Відповідача на умовах внутрішнього сумісництва, а виконувала роботу на підставі суміщення. Цей факт також підтверджується документами, які Позивач додала до позовної заяви. Тому вимога Позивача про поновлення на посаді за внутрішнім сумісництвом з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - незаконна. Колективними договорами Відповідача у різні періоди були встановлені щорічні додаткові відпустки прибиральником наступної тривалості: 2012-2013 роки - 4 дні; 2015-2017 роки - 3 дні. Як вбачається з копій наказів про відпустки Позивача, доданих до позовної заяви, Позивачу на підставі її заяв надавалися основні щорічні відпустки тривалістю 24 календарні дні. Заяв від Позивача про надання їй додаткових щорічних відпусток до Відповідача не надходило. Як вбачається з розрахункового листа Позивача за червень 2017 року - така грошова компенсація за 27 днів невикористаної відпустки Позивачем отримана. Дійсно, згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України № 557 від 26.09.2005 року Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навальних закладів, установ освіти та наукових установ встановлена доплата працівникам за використання в роботі дезінфікувальних заходів, а також працівникам, які заняті прибиранням туалетів - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу. Але, згідно до наказу про розподіл території прибирання між прибиральницями школи від 01.09.2016р., не зазначено для прибирання ОСОБА_1 така територія як туалет. Враховуючи вищезазначене, вимоги Позивача щодо доплати у розмірі 10% посадового окладу за прибирання туалету не можуть бути задоволені.

19 березня 2018 року позивач надала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що зняття 0,25 ставки наказом №21-К від 01.10 1015 немає юридичної основи - підстава рішення директора школи , яке є грубим порушенням трудового законодавства ст.32, 36, 40 КЗпП України і її охоронюваних законом прав та інтересів. Підтвердження лист від 22.10.2015р. №997 Красногвардійської районної у місті ОСОБА_3 відділу освіти, та виписки з протоколу засідання ПК КЗО СЗШ N915 №1 від 20.10.2015р. Після її скарги до мера міста про порушення, які були припущені адміністрацією КЗО СЗШ№15 ДМР з неї були зняті 0,5 ставки Такого винесеного наказу не існує. У доповненнях до колективного договору зазначено, що їй належать такі додаткові відпустки. Вона неодноразово зверталася з заявою на додаткові дні, але директор відповідача та ОСОБА_4 заступник директора з г-ч вимагали писати заяву за свій рахунок. Приклад - жовтень 2016 року (розрахунковий лист). При звільнені 30.09.2013 року теж не ввійшли. Щодо стягнення доплати 10% посадового окладу. Наказів про розподіл території прибирання не існувало, крім зазначеного у відзиві. У відзиву на її позивну написано, що згідно наказу від 01.09 2016 р. вона не була зазначена як прибиральниця туалету, але з 01.11.2016 р. розподіл відбувся письмово на записці ОСОБА_5 (заступник директора з г-ч) про прибирання туалету, а наказ не перероблений. Копія записки у позивній заяві. Три дні, згідно доповнення до колективного договору (2016-17 р.), вона отримала при звільненні - як доказ того, що вона туалети прибирала.

У судовому засідання позивачка заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечували проти позову, просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обґрунтування надані у відзиві на позов. Клопотання щодо застосування строку позовної давності до вимог про поновлення на роботі представник відповідача не заявляла.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 працювала у Комунальному закладі освіти »Середня загальноосвітня школа №15» Дніпровської міської ради на посаді прибиральниці на 1,5 ставки з 15.09.2010 року (наказ № 29-к від 10.09.2010) по 30.09.2013 рік (наказ № 38-к від 30.09.2013), що підтверджується записом у трудовій книжці та відповідними витягами з наказів (а. с. 7, 14).

Згідно до витягу з наказу № 3-к від 03.02.3014 року (а. с. 15) ОСОБА_1 працювала у Комунальному закладі освіти »Середня загальноосвітня школа №15» Дніпровської міської ради на посаді прибиральниці на 1,5 ставки з 02.04.2014 року.

Потім, 01 жовтня 2015 року директором КЗО СЗШ № 15 винесено наказ № 21-к в п. 2.1. якого зазначено, що з ОСОБА_1, прибиральниці, у зв'язку з виробничою необхідністю з 02.10.2015 року зняти 0,25 ставки прибиральниці і встановити їй з 02.10.2015 року 1,25 ставки прибиральниці. Підстава: рішення директора школи. На витязі із наказу заначено, що ОСОБА_1 заперечує та її підпис (а. с. 15).

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відділу освіти Красногвардійської районної умісті ОСОБА_3 ради, яка 22.10.2015 року надала позивачці відповідь на звернення за № 997, в якій зазначено, що згідно пояснення директора школи, позивачку було призначено на посаду технічного працівника, яка передбачає 1 ставку. Через вакансію додатково нараховувалося ще 0,5 ставки. У зв'язку із прийняттям на вакантну посаду прибиральниці ОСОБА_6, додаткові 0,5 ставки між позивачем та новою працівницею керівник закладу розподілила по 0,25 ставки. При цьому пропорційно оплаті було розподілене і прибирання додаткової ділянки приміщення. З метою усунення порушень прав ОСОБА_1 як працівника, за інформацією директора СЗШ № 15 20.10.2015 року відбулося засідання профспілкового комітету школи щодо розгляду питання про відновлення попереднього навантаження технічному працівнику ОСОБА_1 За підсумками засідання вирішено з 01.11.2015 року відновити навантаження до 1,5 ставки та, відповідно, нарахуванням розміру заробітної плати. (а. с. 16, 17, 18).

01 вересня 2016 року директором КЗО СЗШ № 15 винесено наказ № 26-к/1 у пункті 1.1. якого зазначено, що з ОСОБА_1 прибиральниці з 01.09.2016 року зняти 0,5 ставки прибиральниці і встановити їй з 01.09.2016 року 1 ставку прибиральниці. Підстава: рішення директора школи. Також зазначено, що з наказом ознайомлена та підпис (а. с. 19).

Як зазначають сторони, ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді прибиральниці до 26 травня 2017 року та була звільнена на підставі заяви про звільнення за власним бажанням. Дані обставини визнаються учасниками справи, тому не підлягають доказуванню відповідно до приписів статті 82 ЦПК України.

Судом сторонам надавався строк для надання доказів щодо своїх вимог та заперечень, здійснювався запит щодо надання додаткової необхідної інформації для розгляду справи, роз'яснювались права та обов'язки учасників справи.

Так, вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про поновлення на посаді прибиральниці за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,25 ставки з 02.10.2015 року та за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,5 ставки з 01.09.2016 по 26.05.2017 у зв'язку з незаконним звільненням та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій , затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Пунктом 9 ст.36 КЗпП України , передбачено, що підставами припинення трудового договору також є: підстави, передбачені іншими законами.

Пунктом 3 ч.1 ст.43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення з суміщуванної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником…

Кодексом законів про працю України не передбачено прямої норми, яка б передбачала звільнення працівника з роботи за сумісництвом як то прийняття на цю ж посаду іншого працівника на постійній основі, але наприклад пунктом 3 ч.1 ст.43-1 КЗпП передбачено, що таке звільнення може бути проведене без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року в справі Красношапка проти України вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

Судом встановлено, що у відповідача були відсутні правові підстави щодо зміни ставок ОСОБА_1 за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,25 ставки з 02.10.2015 року та за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,5 ставки з 01.09.2016 по день звільнення 26.05.2017 р.

Суд вважає, що відсутній спосіб захисту права позивачки як поновлення позивачки на роботі на посаді прибиральниці саме за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,25 ставки з 02.10.2015 року та за внутрішнім сумісництвом в розмірі 0,5 ставки з 01.09.2016 по 26.05.2017 у зв'язку з незаконним звільненням та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Слід зазначити, що беззаперечно відповідно до статті 17 ЦК України, в діючому законодавстві відсутній такий спосіб захисту, як поновлення на роботі з двох різних дат на визначену частину ставки одночасно по день фактичного звільнення зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вказані періоди.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачці її право звернутись до суду з іншими позовними вимогами викладеними з урахуванням положень статті 17 ЦК України, про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати.

Суд з розумінням ставиться до пояснень ОСОБА_1 про те, що керівництво відповідача змушувало написати заяву на звільнення за власним бажанням, проте жодних вимог щодо поновлення на роботі з 26 травня 2017 року позивачкою до суду не заявлено, доказів тому не надано.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнути з відповідача на її користь суми компенсації за невикористані дні відпустки за період 2010-2013, 2015 по 26.05.2017 рік згідно розпорядженням «Про зміни та доповнення до колективного договору» , наказам директора відповідача та розрахунковим листам на відпустку, суд зауважує на наступне.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки" , регулюються Конституцією України , Кодексом законів про працю України , іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу Законів про працю України , Закону України "Про колективні договори і угоди" , Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України , Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (ч. 1 ст. 2 ЗУ Про відпустки ).

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Статтею 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України Про відпустки передбачений порядок і умови надання щорічних відпусток. Відповідно до зазначених норм черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до положень ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату працю , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно із ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.1821 КЗпП ), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року, № 13 що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи.

Як роз'яснено в листі Мінпраці та соціальної політики України від 22.02.2008 року № 33/13/116-08, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років у т.ч. і за 2,3, 4 чи більше років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 14 календарних днів. Відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за вказані дні відпусти при звільненні позивачу.

Позивачкою надано до суду та судом перевірено розрахунок компенсації за невикористану ОСОБА_1 відпустку у розмірі 14 календарних днів, що становить 912 грн. 44 коп.

Відповідачем не було надано суду свого розрахунку вказаної грошової компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1, не надано доказів на спростування наведених позивачем розрахунків, не зазначено доказів такої сплати, та не спростовано належними, достовірними та допустимими доказами заявлені позивачем вимоги в цій частині.

А тому, згідно приписів вищенаведених правових норм та наданих сторонами доказів позивач має право на отримання компенсації при звільненні за всі дні невикористаних щорічних відпусток.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації за невикористані дні відпустки тривалістю 14 календарних днів за період 2010 - 2013 роки, 2015- 2017 роки суму у розмірі 912 грн. 44 коп.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь суми доплати у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.11.2016 по 26.05.2017 за основним місцем роботи в обсязі 1 ставки, суд виходить з наступного.

Зокрема п.п. 3.4 посадової інструкції прибиральниці шкільних примішень № 74 ОСОБА_1, визначає очищення та дезінфекцію унітазів, раковин та інше санітарно-технічне обладнання (а. с. 31).

Постановою КМУ від 30.08.2002 року №1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери встановлено доплату за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу.

Крім того, Міністерством освіти та науки України 26.09.2005 року видано наказ №557 Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ , яким також встановлено надбавки працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу.

Виходячи з вимог ст. 2 ЗУ Про оплату праці надбавки працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу входять в структуру заробітної плати.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог та виходячи з посадових (місячних) окладів ОСОБА_1 за спірні періоди, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з КЗО Середня загальноосвітня школа № 15 ОСОБА_3 міської ради доплата за використання в роботі дезінфікувальних засобів: за листопад 2016 року 152 грн. 10 коп., за грудень 2016 року 160 грн. 50 коп., за січень 2017 року 174 грн. 40 коп., за лютий 2017 року 174 грн. 40 коп., за березень 2017 року 174 грн. 40 коп., за квітень 2017 року 174 грн. 40 коп., за травень 2017 року 174 грн. 40 коп., а всього 1184 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України ).

В силу вимог ст. ст. 2 , 4 , 12 , 76 - 81 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи пояснення учасників справи, а також те, що тягар доказування у даній справі переважно покладається на відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково; стягнути з комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа № 15 ОСОБА_3 міської ради (адреса: 49008, місто Дніпро вулиця Кедріна будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 26462703) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: 49047, АДРЕСА_1) в рахунок компенсації за невикористані дні відпустки тривалістю 14 календарних днів за період 2010 - 2013 роки, 2015- 2017 роки суму у розмірі 912 грн. 44 коп., доплату у розмірі 10 % посадового окладу за період з 01.11.2016 року по 26.05.2017 року у сумі 1184 грн. 60 коп., а всього 2097 (дві тисячі дев'яносто сім) гривень 04 (нуль чотири) копійок.

Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, позивачкою при пред'явленні позову до суду було безпідставно сплачено судовий збір в розмірі 134 (сто тридцять чотири) гривні 00 (нуль нуль) копійок (а. с. 1).

На підставі ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогами у порядку захисту трудових прав, що визначено підпунктом 1 п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин), як і відповідач, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: 49047, АДРЕСА_1) безпідставно сплачений судовий збір у сумі 134 (сто тридцять чотири) гривень 00 (нуль нуль) копійок, сплачений на розрахунковий рахунок 31216206700008, МФО 805012, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, квитанція № 0.0.924084096.1 від 22.12.2017 року та віднести судовий збір з розгляду справи за рахунок держави.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-5,7-13, 17 , 43 , 49 , 76-81 , 141 , 258 , 262 , 264 , 265 , 268 , 280 , 352-353 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: 49047, АДРЕСА_1) до комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа № 15 ОСОБА_3 міської ради (адреса: 49008, місто Дніпро вулиця Кедріна будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 26462703) про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення суми доплати - задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа № 15 ОСОБА_3 міської ради (адреса: 49008, місто Дніпро вулиця Кедріна будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 26462703) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: 49047, АДРЕСА_1) в рахунок компенсації за невикористані дні відпустки тривалістю 14 календарних днів за період 2010 - 2013 роки, 2015- 2017 роки суму у розмірі 912 грн. 44 коп., доплату у розмірі 10 % посадового окладу за період з 01.11.2016 року по 26.05.2017 року у сумі 1184 грн. 60 коп., а всього 2097 (дві тисячі дев'яносто сім) гривень 04 (нуль чотири) копійок.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: 49047, АДРЕСА_1) безпідставно сплачений судовий збір у сумі 134 (сто тридцять чотири) гривень 00 (нуль нуль) копійок, сплачений на розрахунковий рахунок 31216206700008, МФО 805012, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, квитанція № 0.0.924084096.1 від 22.12.2017 року.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд міста ОСОБА_3 протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Нізік