Рішення

від 30.03.2018 по справі 204/5268/17

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5268/17

Провадження №2/204/157/18

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Книш А.В.,

при секретарі Подвижній О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , відсотків за користування кредитним лімітом по карті і додатковим рахункам та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 10000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відсотки за користування кредитним лімітом по карті і додатковим рахункам договору Приватбанку за період з 01 травня 2017 року по 07 серпня 2017 року в сумі 154,65 коп., а також моральну шкоду в сумі 5000 грн. В обґрунтування позову зазначила, що в грудні 2016 року її було прийнято на роботу в Приватне підприємство КАПІТАЛ-БУД інженером зі складання кошторисів та в кінці червня 2017 року вона змушена була припинити трудові відносини з відповідачем. Позивач вказує, що заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку їй не виплатили, також на її неодноразові прохання не було надано довідку про заборгованість по заробітній платі. Позивач зазначає, що заборгованість на день звільнення становить 10000 грн. (за травень 2017 року - 5000 грн.; за червень 2017 року - 5000 грн.). Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують її конституційне право на працю . Позивач зауважує, що ситуація, яка склалася з вини відповідача, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вона не мала можливості продовжувати активне громадське життя, що полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, порушенні стану здоров'я, а саме вияви серцево-судинних порушень, зниження фізичної сили, слабкість зв'язок та м'язів, порушенні центральної нервової системи, а також у вигляді емоційних переживань. Враховуючи викладене, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначила, що 30 червня 2017 року вона дізналася від директора підприємства, що звільнена. Також позивач вказала, що була затримка по виплаті заробітної плати за травень-червень 2017 року та вона надсилала відповідачу електронною поштою заяву про виплату заробітної плати, але необхідних виплат при звільненні так і не отримала. Позивач вважає, що заборгованість по заробітній платі за травень та червень 2017 року складає 10000 грн., тобто по 5000 грн. за місяць, яка складається з окладу у розмірі 3200 грн. та 1800 грн., які відповідач їй доплачував за усною домовленістю. Також позивач зауважила, що через невиплату відповідачем належних їй виплат при звільненні, їй довелося користуватися кредитною карткою у зв'язку з чим їй були нараховані відсотки у розмірі 154,65 грн., які також підлягають стягненню з відповідача. Стосовно того, що відповідач намагався з нею зв'язатися позивач не знала, оскільки її телефон не працює. По своїй ініціативі до відповідача за належними їй виплатами вона не приходила, оскільки знала через своїх колишніх колег, що керівників на місці не має і заробітну плату виплачувати нікому. Через таку бездіяльність відповідача позивач зазнала моральної шкоди та змушена була купувати ліки.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що позивач дійсно працювала у відповідача на посаді інженера зі складання кошторису та 27 червня 2017 року позивач без усних або письмових попереджень не вийшла на роботу для виконання своїх посадових обов'язків. Директором ОСОБА_2, як керівником Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД , були прийняті неодноразові спроби зв'язатися з позивачем, щоб з'ясувати причини відсутності її на робочому місці, але на телефонні дзвінки позивач не відповідала, а її місцезнаходження не було відомо. Додатково представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що позивач неодноразово висловлювала своє незадоволення працею на підприємстві та могла без попередження не вийти на роботу. Тому після того, як позивач не з'явилася за місцем роботи і не вийшла на зв'язок протягом 27, 29, 30 червня 2017 року, було складено акт №1 про встановлення факту відсутності робітника на робочому місці. Після фіксування факту відсутності позивача на робочому місці протягом трьох робочих днів, 30 червня 2017 року було підписано наказ про звільнення позивача із займаної посади. З 27 червня 2017 року позивач до відповідача не зверталась, листи від позивача на електронну адресу відповідача також не надходили. Представник відповідача ОСОБА_2 також зауважив, що позивач своїми діями, не виконуючи свої посадові обов'язки, зірвала строки складання попереднього кошторисного розрахунку на виконання будівельних робіт, внаслідок чого не було підписано договір підряду із замовником і підприємство не отримало запланований прибуток, з якого повинні були бути сплачені податки та виплачена заробітна плата. Разом з цим представник відповідача вказав, що підприємству відома домашня адреса позивача, але будь-яких повідомлень щодо нарахування та можливість отримання позивачем належних їй при звільненні виплат підприємство не надсилало.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Наказом директора Приватного підприємства Капітал-Буд №111 від 06 березня 2017 року позивача, на підставі її заяви від 06 березня 2017 року, призначено на посаду інженера зі складання кошторисів з 07 березня 2017 року (а.с.46-47).

Згідно штатного розпису, введеного з 05 січня 2017 року та затвердженого директором Приватного підприємства Капітал-Буд ОСОБА_2, посадовий оклад інженера зі складання кошторису становить 3200 грн. (а.с.63).

Наказом директора Приватного підприємства Капітал-Буд №117 від 30 червня 2017 року позивача звільнено з посади інженера зі складання кошторису з 27 червня 2017 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невиходом на роботу 27 червня 2017 року, 29 червня 2017 року, 30 червня 2017 року (а.с.48).

Як вбачається з довідки Приватного підприємства Капітал-Буд №02 від 06 січня 2018 року, позивачу відповідачем були нараховані розрахункові кошти у зв'язку зі звільненням у розмірі 948,16 грн., до видачі 763,27 грн. за винятком податків (а.с.68).

Спір про розмір сум, що належать виплаті позивачу від відповідача при її звільненні між сторонами відсутній.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 10000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата .

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В судовому засіданні встановлено, що оклад позивача становить 3200 грн. у зв'язку з чим за травень та червень 2017 року позивачу було нараховано до видачі заробітну плату у розмірі 2576, 00 грн. та 2318,40 грн. відповідно (а.с.67). Зазначену суму заробітної плати у загальному розмірі 4894,40 грн. (2576+2318,40) позивачу станом на час розгляду справи судом виплачено не було, що сторонами не оспорюється.

Згідно ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами, що її щомісячна заробітна плата складає 5000 грн. Представник відповідача ОСОБА_2 у свою чергу надав суду штатний розпис, відповідно до якого з 05 січня 2017 року в ПП Капітал-Буд введено посаду інженера зі складання кошторису з посадовим окладом 3200 грн. (а.с.63). Нарахування позивачу щомісячної заробітної плати у розмірі 5000 грн. у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 4894, 40 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні судом враховується, що частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Суд враховує роз'яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13, за якими, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У правовому висновку, викладеному Верховним судом України у постанові № 6-114цс13 від 20 листопада 2013 року, встановлено, що згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача був проведений не з його вини.

Суд виходить з того, що відповідач 02 серпня 2017 року достовірно знав про вимогу позивача щодо її розрахунку при звільненні, що підтверджується висновком АНД ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, де заступник директора ПП Капітал-Буд ОСОБА_2 надавав відповідні пояснення з приводу звернення позивача щодо не виплати їй заробітної плати за травень та червень 2017 року (а.с.41).

Також частиною першої статті 116 КЗпП України передбачено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 визнав, що йому відома домашня адреса позивача, але підприємство письмово не повідомляло її про нараховані суми, належні їй при звільненні, а він лише намагався їй додзвонитися на відомий йому мобільний номер телефону, який не відповідав.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.

Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує вимоги абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також судом враховується, що відповідач належним чином повідомив позивача про можливість отримання нею нарахованих їй сум при звільненні в судовому засіданні 16 січня 2018 року. Позивач в свою чергу розпорядилася своїми права на власний розсуд та не прийшла до відповідача в узгоджений ними день та час для отримання нарахованих сум, що сама підтвердила в судовому засіданні. Так, згідно довідок Приватного підприємства Капітал-Буд від 18 січня 2018 року, встановлено, що під час розгляду судової справи 16 січня 2018 року сторонами було домовлено про те, що позивач прийде в офіс, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Артільна, 12, 18 січня 2018 року за виплатою заробітної плати, однак позивач так і не з'явилась. По телефону позивач відповіла, що приїде 19 січня 2018 року, але наступного дня вона також не з'явилась (а.с.74-75).

Таким чином, суд виходить з наступних розрахунків:

- останніми двома повними місяцями роботи позивача є квітень - травень 2017 року;

- кількість фактично відпрацьованих позивачкою календарних днів в зазначений період становить за квітень 2017 року - 19, за травень 2017 року - 20;

- позивачу за цей період нарахована заробітна плата у розмірі за квітень 2017 року - 3200 грн., за травень 2017 року - 3200 грн. (а.с. 67);

- середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи становить (3200 + 3200) / (19 + 20) = 164,10 грн.;

- кількість робочих днів з 01 липня 2017 року по 16 січня 2018 року складає 137;

- середній заробіток за зазначений період склав 164,10 х 137 = 22481,70 грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитним лімітом по карті і додатковим рахункам договору Приватбанку за період з 01 травня 2017 року по 07 серпня 2017 року в сумі 154,65 грн. задоволенню не підлягають через їх недоведеність. Так, позивач вказує, що їй довелося скористатися кредитними коштами на банківській картці через відсутність коштів для існування через протиправну поведінку відповідача. Однак належних та допустимих доказів з даного привод суду не надала. Натомість в судовому засіданні встановлено, що з 16 вересня 2016 року по 30 червня 2016 року позивач мала постійне місце роботи та заробіток (а.с.58). Крім того, з 26 липня 2017 року позивач була працевлаштована до ТОВ СІМ ПРОЕКТ та протягом третього кварталу 2017 року мала дохід у загальному розмірі 8480,95 грн. (а.с.59).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що сам факт порушення трудових прав позивача, що проявився в затримці виплати протягом тривалого часу належної позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, свідчить про перенесені останньою моральні страждання, оскільки позивачка об'єктивно була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру страждань (душевні хвилювання через обмеженість джерел засобів до існування), їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 1000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 4894,40 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 22481, 70 грн., грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити з вищезазначених підстав.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з нього на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , відсотків за користування кредитним лімітом по карті і додатковим рахункам та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Артільна, буд.12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35114050) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 4894 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Артільна, буд.12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35114050) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 22481 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 70 (сімдесят) копійок, який визначено без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Артільна, буд.12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35114050) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства КАПІТАЛ-БУД (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Артільна, буд.12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35114050) до доходу Держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: