Рішення

від 06.04.2018 по справі 344/3884/17

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3884/17

Провадження № 2/353/8/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

з участю: секретаря судового засідання Бойка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 Інвест-Фінанс звернулось в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості по договору позики № IF00000073 від 14.07.2016 року, яка станом на 20.01.2017 року становить 14320,0 грн. та складається з: 4500,0 грн. - заборгованості за основною сумою позики, 8820,0 грн. - заборгованості за відсотками, 1000,0 грн. - штрафу. Також просило сягнути з відповідача судові витрати по справі, що складаються з судового збору в сумі 1600,0 грн.

21.03.2017 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А. було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 Інвест-Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

17.05.2017 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області вищевказану цивільну справу вирішено передати за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, оскільки з адресної довідки Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.12.2016 року була знята з реєстрації по вул. Вовчинецька, 208/160, м. Івано-Франківськ та вибула в м. Тлумач Івано-Франківської області.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

06.07.2017 року цивільну справу було внесено до системи автоматизованого розподілу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, однак згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи. Після перебування на лікарняному та виходу судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. з відпустки, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.08.2017 року дану справу передано останній для розгляду.

А тому, 10.08.2017 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Інвест-Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 Інвест-Фінанс в судове засідання не з'явився, проте у позовній заяві просив розгляд справи провести у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

А тому, виходячи зі змісту ч.1 ст.280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомила, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України та згідно п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції 15.12.2017 року, встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти після набрання чинності даної редакції ЦПК України, тобто з 15 грудня 2017 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2016 року між ОСОБА_2 Інвест-Фінанс (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір позики № IF00000073 (а.с. 4-5), згідно якого ОСОБА_1 (відповідач) одержала у вигляді позики від ОСОБА_2 Інвест-Фінанс (позивач) у строкове, платне користування 4500,0 грн., строком до 15.08.2016 року включно, за користування якою зобов'язалась сплатити відсотки у розмірі 1% в день від суми позики, період нарахування яких починається з моменту отримання позичальником позики у касі позикодавця і закінчується в день надходження всієї суми позики в касу позикодавця, у відповідності до ст. 1048 ЦК України (п.п. 1.1- 1.4 договору позики). 14.07.2016 року ОСОБА_1 (відповідач) підтвердила отримання позики від ОСОБА_2 Інвест-Фінанс (позивач) на загальну суму 4500,0 грн. та зобов'язалась повернути вказану суму з відсотками, визначеними в договорі № IF00000073 від 14.07.2016 року не пізніше серпня 2016 року, про що була складена відповідна розписка від 14.07.2016 року (а.с. 6).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд України при розгляді справи № 6-63 цс 13 від 18.09.2013 року, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з того, що згідно вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України зазначена розписка є належним та допустимим доказом на підтвердження укладання договору позики та його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визнані родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-369цс15, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.1 договору позики у разі порушення термінів повернення позики та сплати відсотків за користування позикою, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1000,0 грн. Стягнення вказаного штрафу є правом позикодавця.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором позики щодо своєчасного повернення коштів не виконувала та відповідно до розрахунку позивача станом на 20.01.2017 року допустив виникнення заборгованості в розмірі 14320,0 грн., яка складається з: 4500,0 грн. - заборгованості за основною сумою позики, 8820,0 грн. - заборгованості за відсотками, 1000,0 грн. - штрафу (а.с. 7).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором позики, відповідачем по справі суду не представлено.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № IF00000073 від 14.07.2016 року (розпискою від 14.07.2016 року) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0 грн. (платіжне доручення № 85 від 26.01.2017 року, а.с. 1).

Виходячи із викладеного на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 533, 549, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 31, 32, 81, 89, 128, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Фінанс , юридична адреса: вул. Миколайчука, 16а, офіс 303, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40398885, заборгованість за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором позики № IF00000073 від 14.07.2016 року (розпискою від 14.07.2016 року), яка станом на 20.01.2017 року становить 14320,0 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок), та складається з: 4500,0 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) - заборгованості за основною сумою позики, 8820,0 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) - заборгованості за відсотками, 1000,0 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) - штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Фінанс , юридична адреса: вул. Миколайчука, 16а, офіс 303, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40398885, - 1600,0 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.І. Лущак