Постанова

від 05.03.2007 по справі 34/52а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/52а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.03.07 р.                                                                             Справа № 34/52а

11 год. 30 хв.Зала судових засідань - кабінет № 212

                                                                              місто Донецьк, вулиця Артема, 157

 Господарський суд Донецької області  у складі судді Кододової О.В.

при  секретарі судового засідання  Тараненко Т.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Іскра 95”               м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька   

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000071540/3/599/15-013/23418050/5019/10 від 29.08.2006року .

За участю

представників сторін:

від позивача: Буянова Л.С. – директор

від відповідача: Стаднік В.В. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Іскра 95” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000071540/3/599/15-013/23418050/5019/10 від 29.08.2006року .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у 2005році до 29.12.2005року податкове зобов'язання з податку на прибуток взагалі не сплачувалось, перша сплата  відбулась платіжним дорученням від 29.12.2005р. №187 з призначенням платежу “податок на прибуток за 11 місяців 2005року” у сумі 35900грн., друга сплата відбулась платіжним дорученням від 23.01.2006р. №13 з призначенням платежу “податок  на прибуток за 2005рік”, але помилково вказаний інший бюджетний рахунок, який визначений як інші кошти тимчасово віднесені на доходи державного бюджету”. Таким чином на думку позивача факт застосування фінансової санкції без фактичної сплати суми податкового боргу доведений позивачем та підтверджується наведеними доказами та матеріалами  перевірки.

          Відповідач у запереченнях від 20 лютого 2007року (вхід.№02-41/6820) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивач несвоєчасно сплачував узгоджені суми податкових зобов'язань, визначених у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2005року та за півріччя 2005року.

Відповідач зазначає, що пп..17.1.7 п.17 ст.17 Закону України “Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму  податкового  зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 23418050, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

          Позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2005року. Між сторонами відсутній спір щодо розміру податку на прибуток, спір стосується щодо правомірності застосування штрафних санкцій.

Згідно розрахунку штрафних санкцій відповідачем нараховані штрафні санкції 22.05.2005р. згідно декларації №8689 від 26.04.2005р. за затримку 183 календарних днів сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 1200грн., 22.05.2005р. згідно декларації №8689 від 26.04.2005р. за затримку 222 календарних дні сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 150грн., 22.05.2005р. згідно декларації №8689 від 26.04.2005р. за затримку 233 календарних дні сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 17871,30грн., 22.05.2005р. згідно декларації №8689 від 26.04.2005р. за затримку 254 календарних дні сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 27,50грн., 21.08.2005р. згідно декларації №17923 від 18.07.2005р. за затримку 163 календарних дні сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 50грн.

Як вбачається з облікової картки платника відповідачем в рахунок сплати податкового зобов'язання було зараховано невизначений документ по декларації №17923 від 18.07.2005р., декларацію №29077 від 25.10.2005р., декларацію №33083 від 14.12.2005р., платіжне доручення №2117 від 30.12.2005р., платіжне доручення №187 від 29.12.2005р. призначенням платежу якого є податок на прибуток за 11 місяців 2005р., висновок  №36 від 31.01.2006р.

          Відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення про  нарахування штрафної санкції відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №0000071540/3/599/15-013/23418050/5019/10 від 29.08.2006року за затримку граничного строку 254 календарних дні сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за що застосований штраф у розмірі 50% в сумі 19298,93грн.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм  справляння  податків і зборів (обов'язкових платежів),  за  винятком  особливих  видів  мита, не  можуть  встановлюватися  або змінюватися іншими законами України,  крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом про оподаткування.  

Підпункт  17.1.7  пункту  17.1  статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону №2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у п. 5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Отже для того, щоб визначати порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідне повноваження, яке було б  прямо  передбачене Законом або іншим нормативно-правовим актом. Так, наприклад, відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону 2181 податковий орган має право самостійно здійснювати розподіл сплаченої платником суми у погашення податкового боргу та пені, якщо платник не дотримується певного порядку сплати пені.

Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірного повідомлення-рішення законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано  в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи відсутність у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, суд вважає, що  зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначене позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам законодавства.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

У даному випадку відповідачем не визначалося податкове  зобов'язання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є  - платою у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п.4 ст.70 обставини,   які  за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Стаття 86 КАСУ передбачає, що суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.20   Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю та своєчасністю справляння  податків і   зборів   (обов'язкових   платежів)   здійснюється   державними податковими  органами  та  іншими  державними  органами  в   межах повноважень, визначених законами.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”  де ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної  податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Ні Інструкція, яка була затверджена  Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005р. , а ні Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005р (Наказ Державної податкової   адміністрації України  18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посадові особи органів ДПС зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні").

Матеріалами справи доведено, що відповідач в рахунок сплати податкового зобов'язання за декларацією зарахував у тому числі платіжне доручення №187 від 29.12.2005року у якому було визначено призначення платежу “податок на прибуток за 11 місяців 2005року”. Тобто, змінюючи призначення платежу на свій розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень. Відповідачем не надано жодного документу, що підтверджує сплату позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток за перший квартал 2005року.  Відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення №0000071540/3/599/15-013/23418050/5019/10 від 29.08.2006року про визначення штрафних санкцій у сумі 19298,93 грн. і вимоги позивача про визнання його недійсним обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України “Про систему оподаткування”, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано  в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N377/8976),  Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” №2181-111 від 21.12.2000року,  Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від  27.11.2003  № 1344-IV, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,69-71,73, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктом 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000071540/3/599/15-013/23418050/5019/10 від 29.08.2006року про визначення штрафної санкції у сумі 19298грн.93коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Іскра 95” ( 83000,                  м. Донецьк, вул.Постишева,30, ЄДРПОУ 23418050, п/р 26004175188610 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецька, МФО 334011 )  судові витрати по сплаті  судового збору у сумі 85,00грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя