Рішення

від 05.04.2018 по справі 815/431/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/431/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» (далі - ТОВ Стан , позивач, ТОВ) до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та податкову накладну ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «Стан» вказує, що Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 15.12.2017 року були прийняті рішення №427122/30709581 та №427123/30709581 про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ СТАН №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. ТОВ СТАН не погоджується з вказаними рішеннями Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.12.2017 року та вважає, що вони є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Позивач вказує, що 28 листопада 2017 року ТОВ СТАН було відправлено на реєстрацію податкові накладні №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року, складені за результатом поставки на адресу ТОВ СП НІБУЛОН пшениці 3-го класу власного виробництва. 28 листопада 2017 року позивачем отримано квитанції, в яких вказано, що Документ прийнято. Реєстрація зупинена . У квитанціях вказувалось на те, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1001, та запропоновано товариству надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 Наказу. 08 грудня 2017 року ТОВ СТАН надіслані відповідні пояснення з копіями документів, про що свідчать повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК від 08.12.2017 року №2 та повідомлення від 08.12.2017 року №3.

Як вказує позивач, в поясненнях №2 та №3 зазначено, що ТОВ "СТАН" реалізовано ТОВ СП "НІБУЛОН", пшеницю 3-го класу у кількості 207,220 тон згідно РН-0000028 від 24.11.2017 року та у кількості 215,860 тон згідно РН-0000029 від 25.11.2017 року, власного виробництва, врожаю 2017 року, вирощену на орендованих землях в Миколаївській області, Вознесенському районі, на території Прибужанівської сільської ради площею 854 га. Обробка землі та посів здійснювалась власними силами, на власній сільськогосподарській техніці, для чого регулярно проводиться закупка дизельного палива, запасних частин до техніки, мінеральних добрив, засобів обробки та захисту посівів; зібраний врожай зберігається на власних складах, що розташовані в Миколаївській обл., Вознесенському районі, с. Мартинівське, вул. Задорожня, 5.

У позовній заяві позивач стверджує, що ТОВ СТАН у відповідності до п.п.201.16.1, 201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 року, були подані всі документи, які підтверджують факт реальності операцій між ТОВ СТАН та ТОВ СП НІБУЛОН та надано всі необхідні документи, які підтверджують факт походження у ТОВ СТАН , реалізованого товару. Однак, в оскаржуваних рішеннях, як вказує позивач, зазначено про відмову у реєстрації податкових накладних у зв'язку із наданням платником копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, на думку позивача, оскаржувані рішення є незаконними, а податкові накладні №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року повинні бути зареєстровані відповідно до п.п.201.16.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмежено відповідальністю «Стан» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року, яка прийняття на місці та занесена до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 26.03.2018 року для надання сторонам можливості подати заяви по суті справи.

13 березня 2018 року до суду від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії позивачу (т.1 а.с.117-124), в якому відповідач зазначає, що не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

ТОВ Стан направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкові накладні: № 2 від 24.11.2017 року та № 3 від 25.11.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідних податкових накладних зупинена та висловлено пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі, платник податку направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним № 2 від 24.11.2017 року та № 3 від 25.11.2017 року, однак, за рішенням комісії ДФС України ТОВ Стан відмовлено у реєстрації податкових накладних № 2 від 24.11.2017 року та № 3 від 25.11.2017 року.

Нормативно обґрунтовуючи свою позицію у відзиві на позов, відповідач посилається на положення п.74.2 ст.72, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, п.2, п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620, п.2 Порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 566 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30620, Постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій .

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що ТОВ Стан після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних було відправлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК разом із копіями таких документів, та за наслідками розгляду вказаних повідомлень, комісією ДФС України прийняті рішення від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності надання документів, визначених за Вичерпним переліком: відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні - а саме відсутні товарно-транспортні накладні та документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вказує відповідач, з огляду на вищевикладене та відсутність надання платником податків істотних документів, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567.

Таким чином, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, рішення комісії ДФС України № 427123/30709581 та № 427122/30709581, якими ТОВ Стан відмовлено у реєстрації податкових накладних № 2 та № 3 із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. - є повністю обґрунтованими.

16 березня 2018 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із додатками (копіями товарно-транспортних накладних) (т.1 а.с.126,127-149), в якій зазначено, що твердження відповідача про відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг); товарно-транспортних накладних та документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, - не відповідають дійсності.

Як вказує позивач, в квитанціях від 28.11.2017 року про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року, як на підставу відмови в реєстрації визначалось, що ПН відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року, а саме: виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарній позиції УКТЗЕД 1001. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію .

Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ СТАН , за відсутності придбання пшениці 3-го класу, повинно було надати документи, які підтверджують власне виробництво вказаного товару. Для цього ТОВ СТАН були надані звіти про збирання урожаю, договори про постачання агрохімікатів, і договори купівлі-продажу запчастин до сільгосптехніки та палива, звіт про посівні площі та інше. Отже, не надання до ДФС ТТН при поставці товару на адресу покупця, які були наявні у товариства, не може служити підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Також, позивач зазначає, що до пояснень, ТОВ СТАН були надані належним чином засвідчені банком копії платіжних доручень, а тому не відповідає дійсності твердження відповідача про не надання ТОВ СТАН розрахункових документі. Не відповідає дійсності, на думку позивача, твердження відповідача про ненадання ТОВ СТАН первинних документів щодо постачання товару, оскільки товариством були надані первинні документи щодо постачання товару, а саме: договір поставки №1263/17/РСА від 24.11.2017 року, видаткові накладні та довіреності на право отримання товару. Крім того, у відповіді на відзив позивач вказує, що зберігання товару здійснювалось на власних складах, розташованих за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Мартинівське і ці дані містяться в договорі поставки №1263/17/РСА від 24.11.2017 року; навантаження товару в автотранспорт здійснюється власними силами та засобами ТОВ СТАН . Разом з цим, позивач вважає безпідставним твердження відповідача про ненадання актів приймання-передачі товару та документів, щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором/законом, оскільки ні договором, ні законом не передбачено обов'язку постачальника пшениці надавати такі документи. Як вказує позивач, в пункті 4.3. Договору №1263/17/РСА від 24.11.2017 року передбачено право покупця бути присутнім при отримання товару та здійснювати контроль якості при завантаженні товару на транспорт.

Отже, позивач вважає, що ТОВ СТАН були надані всі необхідні та достатні документи для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкових накладних №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року.

У судовому засіданні 26.03.2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив разом із доданими до відповіді на відзив копіями товарно-транспортних накладних.

У встановлений судом строк, з боку відповідача заперечень на адресу суду не надходило.

Водночас, у судовому засіданні 26.03.2018 року судом зобов'язано представника позивача надати до суду пояснення стосовно доданих до позовної заяви доказів, документи на підтвердження наявності у позивача права власності на складські приміщення та оголошено перерву у судовому засіданні до 03.04.2018 року для їх отримання.

30 березня 2018 року через канцелярію суду за вх. №9030/18 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено обґрунтування обставин, які підтверджують надані до суду докази, до яких додано витяг з технічного паспорту ТОВ Стан , копію державного акту на землю, витяг ЄДРПОУ та роздруківки з бази МЕDOC ТОВ Стан (т.1 а.с.157-250, т.2 а.с.1-4).

Ухвалою суду від 03.04.2018 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи вищевказані пояснення представника позивача разом із доданими документами.

У судовому засіданні 03.04.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, у наданих під час розгляду справи усних поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача - ДФС України у судовому засіданні 03.04.2018 року заявлений позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши надані у судовому засіданні усні пояснення представника позивача та представника відповідача, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30709581) зареєстровано як юридична особа 21.02.2000 року та з 02.03.2000 року взято на податковий облік; з 17.03.2000 року є платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ Стан є - 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Стан» (постачальник) уклало 24.11.2014 року договір поставки №1263/2017/FCA (далі - договір) з ТОВ Нібулон (покупець) (т.1 а.с.23-25), відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 3 класу власного виробництва в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах узгоджених з покупцем і вказаних у Договорі та в додатках до Договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Відповідно до п.1.2 Договору №1263/2017/FCA постачальник підтверджує, що товар, зазначений у Договорі: вироблений (вирощений) постачальником та належить постачальнику на праві власності; був вироблений (вирощений) на території України, крім тимчасово окупованих територій (територія Автономної Республіки Крим та окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей) саме постачальником на земельних ділянках, які перебувають у його власності або в користуванні, та його постачання за Договором є першим постачанням Постачальником - виробником товару; а разом з ним і виробничий процес в цілому (включаючи, але не обмежуючись таким: безпосереднє виробництво товару, виробничі потужності, засоби, ресурси тощо, які використовувалися під час виробництва товару, документообіг, організація охорони праці та навколишнього природного середовища, облік, контроль тощо), відповідають вимогам міжнародної системи сертифікації сталості біомаси ISCC.

Розділом 2 Договору №1263/2017/FCA визначено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) товар покупцю на умовах FCA - місце поставки. Місцем поставки є склади ТОВ Стан , які знаходяться за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Мартинівське. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 р. Постачальник зобов'язується забезпечити завантаження в автотранспорт покупця за власні кошти та своїми засобами. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними на кожну одиницю автотранспорту.

Відповідно до п.4.1 та п.4.5 Договору №1263/2017/FCA постачальник зобов'язується поставляти товар у здоровому вигляді, без самозігрівання і теплового пошкодження під час сушки. Якість поставленого постачальником товару, що визначена виробничо-технічною лабораторією терміналу в місці призначення, підтверджується відміткою покупця на товарно-транспортних накладних постачальника та є остаточною.

Згідно п.5.2(3) Договору №1263/2017/FCA постачальник зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору визначено, що покупець зобов'язаний передати постачальнику довіреність на отримання товару. Зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця.

На виконання умов договору поставки №1263/2017/FCA позивачем відвантажено ТОВ СП Нібулон товар (пшениця 3-го класу) у кількості 207,22 тон на загальну суму 1092050,23 грн., в тому числі ПДВ 182008,37 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000028 від 24 липня 2017 року (т.1 а.с.28) та у кількості 215,86 тон на загальну суму 1137583,07 грн., в тому числі ПДВ 189597,18 грн., відповідно до видаткової накладної № РН-0000029 від 25 липня 2017 року (т.1 а.с.26). На підтвердження отримання товару покупцем, з боку позивача надані копії довіреностей на отримання товару (т.1 а.с.27,29). Також, на підтвердження здійснення перевезення вказаної пшениці, з боку позивача до суду були надані копії товарно-транспортних накладних, які містять лабораторні дані щодо якості товару відповідно до вимог п.4.5 Договору №1263/2017/FCA (т.1 а.с.127-148).

За результатами здійснення вказаних операцій позивачем виписані:

- податкова накладна №2 від 24.11.2017 року на загальну суму постачання 1092050,23 грн., в тому числі ПДВ 7% 182008,37 грн., згідно якої постачався товар Пшениця 3-го класу з кодом УКТ ЗЕД 1001, загальною кількістю 207,22 тон (т.1 а.с.10);

- податкова накладна №3 від 25.11.2017 року на загальну суму постачання 1137583,07 грн., в тому числі ПДВ 7% 189597,18 грн., згідно якої постачався товар Пшениця 3-го класу з кодом УКТ ЗЕД 1001, загальною кількістю 215,86 тон (т.1 а.с.17)

28 листопада 2017 року позивачем направлено на реєстрацію податкові накладні № 2 та №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Стан отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.11,18) в яких зазначено, що за результатами обробки документ доставлено до ДФС України, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрацію ПН/РК №2 від 24.11.2017 року та реєстрацію ПН/РК №3 від 25.11.2017 року зупинено. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеням ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:1001.

Також, у вказаних квитанціях позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.

08 грудня 2017 року позивачем направлено до відповідача повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена (т.1 а.с.12-13, 19-20), а саме щодо податкової накладної №2 від 24.11.2017 року та податкової накладної №3 від 25.11.2017 року, в яких надано пояснення стосовно того, що ТОВ Стан реалізувало ТОВ СП Нібулон пшеницю 3-го класу власного виробництва, врожаю 2017 року, вирощену на орендованих землях в Миколаївській обл., Вознесенському районі, на території Прибужанівської с/р площею 854 га. Також позивачем зазначено, що обробка посівів здійснюється власними силами, на власній с/г техніці, для чого регулярно проводиться закупка дизельного палива, запасних частин до техніки, мінеральних добрив, засобів обробки та захисту посівів та що зберігається зібраний врожай на власних складах, що розташовані в Миколаївській обл., Вознесенському районі, с.Мартинівське, вул. Задорожня,5. До вказаних повідомлень позивачем було додано копії прибуткових накладних та інших документів, що підтверджується копіями скріншотів сторінок із змістом документів, які направлялись та квитанціями про отримання цих документів (т.1 а.с.172-250, т.2 а.с.1-4), що в свою чергу, не заперечувалось представником відповідача.

Позивачем, в свою чергу, надані до суду копії вказаних документів, які надавались відповідачу, а саме (окрім тих, що вже зазначені судом вище):

- лист ВК Прибужанівської сільської ради №7704.07 від 25.01.2017 року (на підтвердження факту наявності орендованих ТОВ Стан земельних ділянок, на яких вирощувалась сільськогосподарська (с/г) продукція (т.1 а.с.30);

- реєстр договорів оренди від 23.01.2017 року (на підтвердження факту наявності у ТОВ Стан орендованих земельних ділянок, на яких вирощувалась с/г продукція та їх площі (т.1 а.с.31-32);

- договір купівлі-продажу №3079-П від 04.05.2017 року (на підтвердження факту придбання добрив та засобів захисту рослин для вирощування с/г продукції (т.1 а.с.33-34);

- видаткові накладні №7623, 7442, 7621, 7195, 7622, 7197, 7196 (на підтвердження факту фактичної передачі добрив та засобів захисту рослин для вирощування с/г продукції (т.1 а.с.35-41);

- договір поставки нафтопродуктів №860 від 19.06.2017 року та видаткову накладну №1943 від 21.09.2017 року (на підтвердження факту придбання палива, необхідного для заправки власної с/г техніки для обробки землі та збирання врожаю (т.1 а.с.42-48);

- договір купівлі-продажу №100 від 03.01.2015 року, видаткові накладні №ГВТМ2490, №ГВТМ2327 до вказаного договору, договір купівлі-продажу №16469 від 22.03.2017 року, видаткову накладну №61472 до вказаного договору (на підтвердження факту обслуговування власної с/г техніки шляхом закупівлі необхідних запчастин та мастила (т.1 а.с.49-53);

- договір поставки №14/06/1 від 14.06.2017 року та видаткову накладну №Юг-0000294 (на підтвердження факту придбання засобів захисту рослин для вирощування с/г продукції (т.1 а.с.54-56);

- договір постачання нафтопродуктів від 02.03.2017 року, видаткову накладну №7011 від 05.05.2017 року (на підтвердження факту придбання палива, необхідного для заправки власної с/г техніки для обробки землі та збирання врожаю (т.1 а.с.57-61);

- договір поставки №72/09/17-5 від 23.09.2017 року, видаткову накладну №3617 (на підтвердження факту придбання мінеральних добрив для вирощування с/г продукції (т.1 а.с.62-64);

- звіт про збирання урожаю на 01.11.2017 року (на підтвердження факту того, що в 2017 році ТОВ СТАН було зібрано 680т. пшениці. (т.1 а.с.65);

- звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай 2017 року (на підтвердження факту внесення добрив під урожай 2017 року (т.1 а.с.72-73);

- звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року (на підтвердження того, що площа 200 га. була засіяна пшеницею (т.1 а.с.74-75);

- розрахункові документи - платіжні доручення (на підтвердження факту оплати за товар, в тому числі, по податковим накладним №2 та №3 (т.1 а.с.76-92).

Також, позивачем надано до суду технічний паспорт на нежитловий комплекс №5 за адресою: вул. Задорожня, с.Мартинівка, Вознесенський район від 20.02.2003 року та державний акт на право власності на земельну ділянку (на підтвердження наявності у позивача складських приміщень (т.1 а.с.161-164).

Як зазначено позивачем, вказані документи надані на підтвердження власного виробництва пшениці 3-го класу, яка була предметом договору №1262/2017 FCA, а також на підтвердження правомірності складання податкових накладних №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року.

Вказані повідомлення разом із документами доставлені до ДФС України, що підтверджується також квитанціями №1 (т.1 а.с.14,21).

Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 15.12.2017 року прийняті: рішення № 427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН № 2 від 24.11.2017 року та рішення № 427123/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН № 3 від 25.11.2017 року з підстави надання платником податку копій документів, які складено з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (т.1 а.с.15-16, а.с.22-23).

У вказаних рішеннях вказано, що відповідно до п.п.201.16.3 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України ці рішення можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з рішеннями комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформовано податкові накладні: № 2 від 24.11.2017 року та № 3 від 25.11.2017 року та надіслано їх до ЄРПН.

Проте, реєстрація цих податкових накладних була зупинена з посиланням на те, що вони відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, а в подальшому - у їх реєстрації відмовлено з тих підстав, що подані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 74.2, п. 74.3 ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.74.2). Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Зі змісту квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковим накладним ТОВ Стан №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року вбачається, що реєстрація податкових накладних зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. Також, в них зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1001 (т.1 а.с.11, 18).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідності до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, він містить у собі визначення двох різних критеріїв:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже, приписами п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях від 28.11.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства суд дійшов висновку, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанціях від 28.11.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 24.11.2017 року та податкової накладної №3 від 25.11.2017 року.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567. Визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

В пункті 1 Наказу №567 зазначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Наказу №567 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції.

Зі змісту Квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковим накладним ТОВ Стан №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у зазначених квитанціях відповідачем в порушення п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Відповідно до п.п.201.16.2, п.п.201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.2).

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України (п.п. 201.16.3).

Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарських операцій, за результатами яких складено податкову накладну №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року, для направлення до комісії ДФС України для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Суд зазначає, що рішення комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан»№2 від 24.11.2017 року та рішення комісії Державної фіскальної служби України №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Положеннями п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190) визначено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

З вказаного вбачається, що рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування» , або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування» .

Іншими словами, у даному конкретному випадку повинно було б зазначатися одне з трьох варіантів рішення: 1) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства; 2) надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, 3)надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Всупереч цьому, оскаржувані позивачем рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року, оскільки включають обидва альтернативні варіанти. Окрім того, вони не містять конкретної інформації про причини та підстави для їх прийняття, а саме інформації про те, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію вказаних податкових накладних.

В свою чергу, посилання представника відповідача у відзиві на позов, на те, що оскаржувані рішення прийняті за відсутності надання документів, визначених за Вичерпним переліком, а саме, відсутність: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг), товарно-транспортних накладних та документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, судом не беруться до уваги при прийняті рішення, оскільки:

- по-перше, як вже зазначено судом, у зазначених вище квитанціях відповідачем в порушення п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику);

- по-друге, оскаржувані позивачем рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних №2 від 24.11.2017 року та №3 від 25.11.2017 року, оскільки включають обидва альтернативні варіанти; вони не містять конкретної інформації про причини та підстави для їх прийняття, а саме інформації про те, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію вказаних податкових накладних;

Крім того, як вбачається з наданих позивачем до суду документів, копії розрахункових документів останнім були надані разом із повідомленням.

Тобто, представник відповідача посилається у відзиві на позов на обставини та документи, стосовно яких не зазначалось у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних та щодо яких відсутні такі посилання (на вищевказані обставини та документи) в оскаржуваних рішеннях комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо аналізу господарських операцій між ТОВ Стан та ТОВ СП Нібулон , то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд зазначає, що оскаржувані комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), на які він поширюється.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Однак, оскаржувані рішення комісії ДФС України не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та рішення комісії Державної фіскальної служби України №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті не у спосіб, визначений законом, відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, враховуючи встановлені ст.ст. 5 та 245 КАС України способи захисту порушеного права, використовуючи право, надане ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав та інтересів позивача та визнати протиправними оскаржувані позивачем рішення комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та рішення комісії Державної фіскальної служби України №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ Стан про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та податкову накладну ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України комісія Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на висновок суду щодо протиправності рішень комісії Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та №427123/30709581 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що вказаними рішеннями порушено право позивача на отримання податкового кредиту, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та податкову накладну ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкові накладні не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності вчинених ними дій та прийнятих рішень.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Стан підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) згідно платіжного доручення №223 від 29.01.2018 року та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) згідно платіжного доручення №22 від 29.01.2018 року (т.1 а.с.5-5а).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» (АДРЕСА_1, 65003) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.12.2017 року №427122/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №2 від 24.11.2017 року та рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.12.2017 року №427123/30709581 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Стан» №3 від 25.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 24.11.2017 року та податкову накладну №3 від 25.11.2017 року товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» (код ЄДРПОУ 30709581, адреса: АДРЕСА_1, 65003).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» (код ЄДРПОУ 30709581, адреса: АДРЕСА_1, 65003) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), сплачений згідно платіжного доручення №223 від 29.01.2018 року та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), сплачений згідно платіжного доручення №22 від 29.01.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.04.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.