Рішення

від 02.04.2018 по справі 607/458/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2018

Справа №607/458/18

02 квітня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- сторони в судове засідання не з’явились

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа без самостійних вимог – Тернопільський гаражний кооператив «Залізничник» про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності на гараж за №207 в Тернопільському гаражному кооперативі «Залізничник» по вул. Текстильна, 30 в м.Тернопіль, у порядку спадкування за законом після смерті 16 лютого 2016 року батька ОСОБА_2

В обґрунтування вимог позивач вказує, що батько ОСОБА_2 був членом Тернопільського гаражного кооперативу «Залізничник» та йому належав гараж за №207 в гаражному кооперативі, що по вул. Текстильна, 30 в м.Тернопіль. Право власності на гараж батько не оформив. 16 лютого 2016 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина за законом на належне йому майно, у тому числі, на спірний гараж. Спадкоємцями майна за законом ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_3, сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Дружина померлого та син ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовились. Постановою державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний гараж, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні в якості третьої особи було залучено Тернопільський гаражний кооператив «Залізничник».

26 лютого 2018 року відповідач подав відзив на позов. Вказав, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки у випадку не введення гаража в експлуатацію, до спадкоємця переходять права забудовника. Посилаючись на наведене, просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання позивач не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо надіслав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник позивача був присутній у підготвчому судовому засіданні позов підтримав.

Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Представник Тернопільського гаражного кооперативу «Залізничник» у судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо надіслав суду заяву про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги визнає.

Судом встановлено, що згідно розпорядження міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів від 17 травня 1994 року за №433, ОСОБА_6 прийнято в члени гаражного кооперативу «Залізничник» та виділено земельну ділянку під будівництво типових гаражів.

З державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №000119, виданого 28 грудня 2001 року Тернопільською міською радою народних депутатів вбачається, що земельна ділянка площею 3,60 га по вул. Текстильна, 30 в м.Тернопіль надана у постійне користування гаражному кооперативу «Залізничник» для обслуговування гаражів за даною адресою.

Відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації погодженої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області від 30 липня 2011 року встановлено, що гараж за №207 в Гаражному кооперативі «Залізничник» що в м.Тернополі по ву.Текстильна, 30 прийнятий в експлуатацію.

З довідки Тернопільського гаражного кооперативу «Залізничник» за №93 від 09.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 був членом гаражного кооперативу та має побудований гараж за №207.

Факт належності ОСОБА_2 спірного гаража також підтверджується технічним паспортом на гараж за №207 у гаражному кооперативі «Залізничник» від 04.02.2016 року виготовленого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», з якого вбачається, що самочинні добудови чи перепланування відсутні, загальна площа гаража становить 22,5 кв.м.

16 лютого 2016 року ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-ИД № 201632, видане віддлом державної реєстрації атків цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис за №315.

Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, у тому числі, на гараж за №207 в Тернопільському гаражному кооперативі «Залізничник» по вул. Текстильна, 30 в м.Тернопіль.

Спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_3, сини ОСОБА_4Є та ОСОБА_1

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину шляхом подання у нотконтору 02 серпня 2016 року заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 02 серпня 2016 року подали в нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується листом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори за №884/01-16 від 03 березня 2018 року. Інших спадкоємців за законом та за заповітом не має.

Постановою державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори за №4192/02-31 від 21 грудня 2016 року, позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж за №207 в Тернопільському гаражному кооперативі «Залізничник», у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Крім того, ОСОБА_1 частково оформив спадкові права, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцю ? частки квартири та легковий автомобіль.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

За нормами ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ ‘’Про власність’’( який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

В силу вимог ст. 15 ЗУ ‘’Про власність’’, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Тому в разі, коли право на пай в зв'язку з повною виплатою якого виникло право власності на гараж в гаражному кооперативі належало й іншим особам ( другому з подружжя, членам сім'ї члена кооперативу), останні з цих підстав набувають право власності на гараж пропорційно частці їх паю в загальній сумі внесеного за гараж пайового внеску.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ ‘’Про власність’’, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Виходячи з роз’яснень, викладених у п. 8 Постанови пленуму ВСУ від 28.06.1991 року за №5 ‘’Про практику розгляду судами цивільних справ, пов’язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів’’, у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд – продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року ‘’Про практику розгляду цивільних справ про спадкування’’, державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 був членом гаражного кооперативу «Залізничник» та йому належав гараж за №207, яким правомірно користувався по день смерті. Даний гараж, прийнятий в експлуатацію та земельна ділянка по вул. Текстильна, 30 в м.Тернополі правомірно перебуває у користуванні гаражного кооперативу «Залізничник» на підставі державного акту на право постійного користування і виділялась саме для обслуговування гаражів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлений факт набуття ОСОБА_1 права власності на спірний гараж.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку є позивач ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на гараж за №207 в Тернопільському гаражному кооперативі «Залізничник» по вул. Текстильна, 30 в м.Тернопіль у порядку спадкування за законом після смерті 16 лютого 2016 року батька ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212, 215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 392, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( вул.Карпенка,21/20 м.Тернопіль, код - НОМЕР_1) до Тернопільської міської ради (вул.Листопадова,5 м.Тернопіль, код - 34334305), третя особа, без самостійних вимог – Тернопільський гаражний кооператив «Залізничник» (вул.Текстильна,30 м.Тернопіль, код - 14033291) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( вул.Карпенка,21/20 м.Тернопіль, код - НОМЕР_1) право власності на гараж за №207 у Гаражному кооперативі «Залізничник», що по вул.Текстильна,30 в м.Тернополі в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 16 лютого 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2018 року.

Головуючий суддя

ОСОБА_7