Рішення

від 09.12.2009 по справі 2-1655/2009

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           Справа № 2-1655/2009рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р.                                                  Токмацький районний суд Запорізької області

в складі

судді:                                                   Апанаскович Н.М.

при секретарі:                                     Костенко В.А.

розглянув в відкритому судовому засіданні в м. Токмак справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства “СВ СЕРВІС” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та визнання формолювання причини звільнення не правильним, зобов'язання змінити формолювання причин звільнення,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

         Позивачка   з 20.03.2008 р. працювала  в Приватному підприємстві  “СВ СЕРВІС” на посаді юриста.

Наказом директора ПП “СВ СЕРВІС” від 31.03.2009 р. позивачку було звільнено з посади згідно її заяви за угодою сторін.

 В день звільнення з позивачкою не було проведено розрахунок, а саме не виплачена зарплата за березень 2009р., та не була видана трудова книжка.

Позивачка в травні 2009р. в зв'язку з відсутністю коштів на  оплату житла та неможливістю працевлаштуватися через відсутність трудової книжки була змушена повернутися до м.Молочанськ Запорізької області, де вона зареєстрована.

18.06.2009р. позивачка направила  цінним листом заяву на ім'я директора ПП “СВ.СЕРВІС” з вимогою виплатити зарплату та середній заробіток за час затримки розрахунку.

На дану заяву була дана відповідь від 23.06.2009р. в якій вказано, що позивачку звільнено 31.03.2009р. згідно її заяви, а також містилося прохання прийти та отримати трудову книжку та зарплату.

В зв'язку з тим, що з травня 2009р. позивачка не проживала у м.Києві, вона  направила цінним листом заяву в якій просила надіслати  поштою трудову книжку на адресу її реєстрації: Запорізька область Токмацький район м.Молочанськ вул.Щорса 5, та перерахувати зарплату за березень 2009р. на особистий рахунок позивачки у ВАТ “Ощадбанк”.

03.09.2009р. позивачка отримала цінний лист в якому знаходилася її трудова книжка,  в яку було внесено запис №23 від 02.07.2009р. згідно якого запис №22 визнано недійсним, а 02.07.2009р. позивачку було звільнено за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України

В зв'язку з цим позивачка змушена була звернутися до суду з проханням стягнути з відповідача зарплату за березень 2009р.  в розмірі 4200 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21525 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21525 грн. А також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яку оцінила виходячи з того, що звільненням було порушено звичайний для неї стан взаємовідносин з оточуючими, вона не мала змоги платити за житло, задовольняти свої особисті культурні та інші потреби, відвідувати друзів та знайомих, на мала можливості працевлаштуватися, було принижено людську гідність позивачки, їй спричинено душевні страждання, що вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.

      В судовому  засіданні  позивачка  свій позов підтримала  в повному обсязі.

      Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи  за його відсутності. В своїх запереченнях  позовну заяву не визнав, пояснив, що 18.03.2009р. позивачем була подана заява з проханням звільнити її з займаної посади за угодою сторін з 31.03.2009р. Прохання позивача було задоволено, підготовлено наказ №1-09к від 31.03.2009р. про звільнення позивача з займаної посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України, я яким позивач був ознайомлений під підпис. В порушення вимог КЗпП України, відповідно до якого день звільнення є останнім робочим днем працівника, позивач, порушуючи трудову дисципліну, одразу ж після ознайомлення з наказом про звільнення, залишив робоче місце  об 11 год. без відпрацювання до кінця робочого дня, отримання заробітної плати та остаточного розрахунку та отримання трудової книжки. Грошові кошти для виплати позивачеві зарплати за березень 2009 р. були попередньо зняті з рахунку ПП”СВ СЕРВІС”.

        23.06.2009р. на адресу  позивача було направлено лист№23-06/09, в якому містилося прохання прийти та отримати трудову книжку та зарплату.

Лише 10.08.2009р.  було отримано від позивача заяву з вимогою надіслати поштою трудове книжку за вказаною адресою, та перерахувати зарплату за вказаними банківськими реквізитами  в розмірі 4200 грн., що не є фактичним розміром зарплати позивачки.

Трудова книжка була відправлена позивачці 28.08.2009р., а отримана нею 03.09.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Штатним  розписом  та  підписами позивачки у платіжних відомостях підтверджується, що розмір її зарплати, в тому числі і за березень 2009р., складав 630 грн., за вирахуванням передбачених законодавством утримань.

Зарплата позивачки за березень 2009р. в розмірі 564.27 грн., середньомісячний заробіток за період затримки розрахунку з 11.08.2009р. до дня фактичного розрахунку становить 2097.10 грн., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11  серпня до дня відправлення трудової книжки 28.08.2009р. становить 375.60 грн. Вказані суми  були  перераховані позивачці за вказаними у її заяві банківськими реквізитами.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є безпідставними, бо вина відповідача у даній ситуації відсутня.

В зв'язку з вищевикладеним відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

         Суд вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи,  визнає позовні вимоги такими, що підлягають частковому  задоволенню.

         Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

         Судом встановлено, що  позивач   з 20.03.2008 р. працювала  в Приватному підприємстві  “СВ СЕРВІС” на посаді юриста.

Наказом директора ПП “СВ СЕРВІС” від 31.03.2009 р. позивачку було звільнено з посади за угодою сторін, згідно її заяви.

 В день звільнення з позивачкою не було проведено розрахунок, а саме не виплачена зарплата за березень 2009р., та не була видана трудова книжка.

Позивачка в травні 2009р. в зв'язку з відсутністю коштів на  оплату житла та неможливістю працевлаштуватися через відсутність трудової книжки була змушена повернутися до м.Молочанськ Запорізької області, де вона зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1.

18.06.2009р. позивачка направила  цінним листом заяву на ім'я директора ПП “СВ.СЕРВІС” з вимогою виплатити зарплату та середній заробіток за час затримки розрахунку.

На дану заяву була дана відповідь від 23.06.2009р. в якій вказано, що позивачку звільнено 31.03.2009р. згідно її заяви, а також містилося прохання прийти та отримати трудову книжку та зарплату.

В зв'язку з тим, що з травня 2009р. позивачка не проживала у м.Києві, вона  направила цінним листом заяву в якій просила надіслати  поштою трудову книжку на адресу її реєстрації: Запорізька область Токмацький район м.Молочанськ вул.Щорса 5, та перерахувати зарплату за березень 2009р. на особистий рахунок позивачки у ВАТ “Ощадбанк”.

         03.09.2009р. позивачка отримала цінний лист в якому знаходилася її трудова книжка,  в яку було внесено запис №23 від 02.07.2009р. згідно якого запис №22 визнано недійсним, а 02.07.2009р. позивачку було звільнено за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України

 Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 31.03.2009р.  порушуючи трудову дисципліну, одразу ж після ознайомлення з наказом про звільнення, залишила робоче місце  об 11 год. без відпрацювання до кінця робочого дня, отримання заробітної плати та остаточного розрахунку та отримання трудової книжки суду не надано. А тому суд вважає що підстав для звільнення її за прогул у відповідача не було. Отже  формолювання причини звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним. В зв'язку з цим неохідно зобов'язати відповідача ПП “СВ Сервіс” звільнити ОСОБА_1 за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, про що внести запис до трудової книжки.

Згідно виписки ВАТ “Державний Ощадний банк України” на  рахунок №31504 на ім'я ОСОБА_1 до вимоги перераховано 564,27 грн., що є сумою зарплати позивачки за березень 2009р.

  Підтвердження того, що відповідачем перераховано позивачці  середньомісячний заробіток за період затримки розрахунку з 11.08.2009р. до дня фактичного розрахунку  в сумі 2097.10 грн., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11  серпня до дня відправлення трудової книжки 28.08.2009р. в сумі 375.60 грн., суду не надано, а тому вказані суми підлягають  стягненню з відповідача.      

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівників виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Що стосується вимог позивачки в частині стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 10000грн.   підстав для задоволення її вимог суд не вбачає.  В судовому засіданні поивачкою не надано доказів спричинення їй моральної шкоди. З місця проживання в м. Київ вона виїхала, а свою адресу відповідачеві не залишила. Відповідачем приймалися заходи по врученю їй трудової книжки та проведення розрахунку при звільнені. Позивачкою також не надано доказів, що її заробіток становив 4200грн. Із наданих відповідачем документів її заробіток становив 564.44грн. з урахуваннямпередбачених законодавством утримань. Що в судовому засідані підтверджено платіжними відомостями.

              Відповідно до ст.60ч.1 ЦПК України – кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.          

              Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою, для вирішення трудового спору безпосередньо до суду.  Строки звернення з позовом до суду позивачка не пропустила.                

            Керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.26, 27, 28, 44, 47, 48, 116, 117, 232, 233 КЗпП України, суд.

       В  И  Р  І  Ш  И  В:

           позов  ОСОБА_1 до Приватного підприємства “СВ Сервіс” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного  прогулу, моральної шкоди та визнання формолювання причини звільнення не правильним, зобов'язання змінити формолювання причин звільнення  -  задовольнити частково.

         Визнати формолювання причини звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України незаконним та зобов'язати Приватне підприємство “СВ Сервіс” звільнити ОСОБА_1 за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України про що внести запис до трудової книжки.

         Стягнути з  Приватного підприємства “СВ Сервіс” на  користь  ОСОБА_1 за час затримки розрахунку за період з 11 серпня 2009р. до дня фактичного розрахунку 2097.10 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу 375.6 грн., а всього стягнути 2466,70 грн.

         В іншій частині позовних вимог необхідно – відмовити.                                          

         Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:/підпис/                                                                                           З оригіналом згідно

Суддя Токмацького

районного суду:                                                                                           ОСОБА_2