Постанова

від 04.04.2018 по справі 612/249/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

ОСОБА_1

Справа № 612/249/15-ц

Провадження № 22-ц/790/1754/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

Суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

заявник: Берестівська сільська рада Близнюківського району Харківської області,

заінтересована особа: Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області,

заінтересована особа: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області,

апелянт: ОСОБА_2,

представник апелянта: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, з апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області, постановлене 24 червня 2015 року , під головуванням судді Масло С.П., в залі суду в смт. Близнюки,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Берестівська сільська рада Близнюківського району Харківської області звернулася до суду із заявою про визнання спадщини після померлої ОСОБА_4 відумерлою.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 27.09.2000 року померла ОСОБА_4 Після неї залишилася спадщина, а саме: земельна частка (пай) розміром 9,2239 га, кадастровий номер 6320681000:02:000:0033, яка належала їй на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на землю Р1 №719972. Після смерті ОСОБА_4 пройшло більше 14 років, але її родичі чи інші особи не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Заповіту ОСОБА_4 не залишила.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 24 червня 2015 року заяву задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 27.09.2000 року та складається із земельної частки (паю) площею 9, 2239 га, кадастровий номер 6320681000:01:000:0033, що посвідчується державним актом на право власності на землю Р1 №719972, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0173105, яка розташована на території Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області - відумерлою та передано її у власність територіальній громаді в особі Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 04.08.2015 року виправлено описку в рішенні Близнюківського районного суду Харківської області від 24.06.2015 року, замінивши по тексту кадастровий номер земельної частки (паю) з 6320681000:01:000:0033 на вірний кадастровий номер 6320681000:02:000:0033.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_4, яка померла 27.09.2000 року була сестрою ОСОБА_2, даний факт встановлений рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області. Після смерті сестри відкрилася спадщина, яку ОСОБА_2 прийняла фактично відповідно до п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР від 1963 року. Інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину відсутні. Вказує, що відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, ОСОБА_2 є спадкоємцем, прийнявши спадщину, тобто такою, яка фактично вступила в управління спадковим майном, оскільки вона має на руках оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0173105. Також, відповідно до довідки СТОВ Агрофірма Берестівська від 19.01.2018 року № 7 земельний пай ОСОБА_4 знаходиться у користуванні товариства з 1998 року і після її смерті орендну плату за користування земельною ділянкою отримує ОСОБА_2 Однак, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, отримала відмову у видачі свідоцтва, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.01.2018 року, оскільки спірна земельна ділянка визнана відумерлою. Вважає, що судом не був достовірно перевірений факт наявності спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, а саме, у відповідності до п. 1 абзацу першого ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року та п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, враховуючи те, що строк для оформлення спадщини у такого спадкоємця необмежений. Крім того, наголошує, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване положеннями ст.1277 ЦК України , в той час як виниклі правовідносини мають регулюватись положеннями ЦК України 1963 року .

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці до нотаріальної контори за оформленням спадщини не зверталися, а тому є підстави для визнання спадщини відумерлою. При цьому судом застосовані положення ЦК України 2003 року .

Проте, з вказаним рішенням суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.ст. 1216 , 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Статтею 1277 ЦК України , яка регулює питання відумерлості спадщини, передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, рішення про визнання спадщини відумерлою можливе лише у разі безумовного встановлення таких фактів, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці фактично чи юридично взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов'язків, які залишилися після її смерті.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 померла 27.09.2000 року, що підтверджується листом начальника відділу РАЦС реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції у Харківській області від 24.04.2015 року на наявність актового запису про смерть ОСОБА_4

З рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 року встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною сестрою по матері померлої ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені Леніна, розміром 10,15 умовних кадастрових гектарів та належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0173105, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 286 (а.с. 83)

16.02.2001 року на підставі вищевказаного сертифікату було виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю Р1 № 719972, який був зареєстрований Берестівською сільською радою Близнюківського району Харківської області в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 448 (а.с.84).

ОСОБА_2 звернулась до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, проте постановою від 26.01.2018 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 24.06.2015 року вказана земельна ділянка визнана як відумерла спадщина.

Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року передбачено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року , а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР .

Спадщина після смерті ОСОБА_4, відкрилась 27.09.2000 року , отже, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно суду в даному випадку слід було керуватися положеннями ЦК Української РСР 1963 року .

Як зазначено у ст. 549 ЦК України 1963 року , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 113 Інструкції Про затвердження Інструкції про порядок вчинення

нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від N 18/5 від 14.06.94 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_2 перебуває сертифікат на право на земельну частку (пай).

Крім того, відповідно до довідки директора СТОВ Агрофірма Берестівська від 19.01.2018 року у користуванні СТОВ з 1998 року та по теперішній час знаходиться пай ОСОБА_4 та після смерті ОСОБА_4 та по теперішній час плату за користування земельною ділянкою отримує ОСОБА_2

Вищезазначене свідчить про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті сестри ОСОБА_4 в розумінні статті 549 ЦК України 1963 року .

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що у справі, яка переглядається, суд, постановляючи судове рішення про визнання спадщини відумерлою неповно з*ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, вирішив питання про права та обов*язки ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у розгляді справи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 24 червня 2015 року скасувати.

У задоволенні заяви Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

ОСОБА_5