Рішення

від 29.03.2018 по справі 902/4/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р. Cправа № 902/4/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС", м.Рівне

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбор Груп", м.Вінниця

про стягнення 32 926 грн 18 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

02.01.2018 р. на адресу Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбор Груп" про стягнення заборгованості в розмірі 32 926 грн 18 коп., з яких 22 900 грн 00 коп. основного боргу, 4 571 грн 44 коп. - пені та 5 454 грн 74 коп. 30 % річних, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № 19/04/2017 від 19.04.2017 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

02.01.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" між всіма суддями суду без врахування спеціалізації, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 05.01.2018 р. (суддя Тісецький С.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/4/18. Даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2018 р.

09.01.2018 р. від судді Тісецького С.С. надійшла заява про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 902/4/18 на підставі ч.2 п.16 Порядку.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.01.2018 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/4/18 з числа суддів Господарського суду Вінницької області, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження, за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 15.01.2018 р. справу № 902/4/18 прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 05.02.2018 р.

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. відкладено підготовче засідання до 01.03.2018 р.

19.02.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшов лист № 11ю/18 від 12.02.2018 р., в якому останній просить суд проводити розгляд справи в режимі відеоконференції. Додатком до листа додано ряд додаткових документів.

Ухвалою суду від 01.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2018 р.

12.03.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання 17ю/18 від 05.03.2018 р. в якому останній просить суд проводити судове засідання призначене на 05.03.2018 р. за відсутності представника останнього.

Ухвалою суду від 05.03.2018 р. відкладено розгляд справи до 29.03.2018 р.

В судове засідання 29.03.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, обізнаність позивача та відповідача про дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 3302709631087 та № 2103001340779, які наявні в матеріалах справи.

Крім того в матеріалах справи міститься клопотання позивача вих. № 17ю/в від 05.03.2018 р. в якому останній зазначає про несплату станом на 05.03.2018 р. відповідачем основного боргу в сумі 32 926 грн 18 коп. Крім того, просить суд у випадку неявки в судове засідання представника позивача , провести розгляд справи за його відсутності .

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При неявці представників сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 18.12.2017 р. про призначення підготовчого засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

В зв'язку з неявкою представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов укладеного з відповідачем ОСОБА_1 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 19/04/2017 від 19.04.2017 р. здійснено перевезення вантажу відповідно до транспортної заявки № 31 від 19.04.2017 р. за маршрутом Вінниця (Україна) - Тарзо (Італія), що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) № 021575.

Відповідно до рахунку № 22795 від 04.05.2017 р. вартість перевезення становить 47 900 грн 00 коп .

Однак, відповідач, за твердженням позивача, за здійснене вантажне перевезення розрахувався частково в розмірі 25 000 грн 00 коп. , в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 22 900 грн 00 коп .

Посилаючись на вказані обставини позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32 926 грн 18 коп., з яких 22 900 грн 00 коп. основного боргу, 4 571 грн 44 коп. - пені та 5 454 грн 74 коп. 30 % річних.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 19.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арбор Груп" (Замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 19/04/2017 (Договір) (а.с. 10-13, т. 1).

Відповідно п. 1.1 ОСОБА_1 Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до заявок Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Згідно п. 2.2 ОСОБА_1 перевезення виконується відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), інших міжнародних угод.

Замовником для здійснення конкретних перевезень подаються Перевізнику факсом або електронною поштою заявки не перевезення вантажів.

У заявці повідомляється: дата і точна адреса навантаження/розвантаження; відомості про вантаж; вага брутто, обсяг; необхідний рухомий склад; сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення; митниці перетину кордону, Замовні фірми з обробки вантажів на прикордонних переходах; контактні телефони відповідального за виконання заявки; вартість ватажу; додаткові інструкції (п. 2.3 ОСОБА_1)

Відповідно п. 2.4 ОСОБА_1 заявка підписується уповноваженою особою Замовника.

Заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною цього договору. при розбіжності умов заявки і договору пріоритет мають умови договору (п. 2.5 ОСОБА_1).

Згідно із п. 2.6 ОСОБА_1 за згодою виконати запропоновані в заявці перевезення, Перевізник оперативно підтверджує це Замовнику у письмовій формі (факс). Згодою виконати запропоновані в заявці перевезення також вважається подача автомобіля під завантаження.

Відповідно п. 3.1 ОСОБА_1 Замовник оформляє заявки на перевезення вантажів та передає на виконання Перевізнику. інформує про особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути завдано шкоди іншому вантажу, людям або навколишньому середовищу, а також про те чи є вантаж, що перевозиться підакційним і чи конвоювання з боку митних органів країн відправлення транзиту й отримання.

Замовник оплачує Перевізнику вартість перевезення відповідно до узгоджених ставок (п. 3.2 ОСОБА_1).

Розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу Замовником грошових коштів на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15-и днів з дня отримання заявки , якщо інший термін оплати не зазначений в заявці. При перерахуванні сум фрахту, комісійних банку здійснює Замовник (п. 5.1 ОСОБА_1).

Згідно із п. 5.2 ОСОБА_1 по закінченні перевезення Перевізник надає Замовнику оригінал рахунку, товарно-транспортну накладну з відмітками одержувача вантажу, акт виконаних робіт та податкову накладну.

Всі розрахунки між Замовником і Перевізником здійснюються у гривні. Оплата за перевезення, оплата штрафів, пені та інших платежів, виражених в іншій валюті крім гривні, здійснюється в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день вивантаження автомобіля (п. 5.3 ОСОБА_1).

Оплата за митне оформлення документів при замитненні вантажу і його розмитненні в суму фрахту не включена і проводиться за рахунок Замовника, якщо інше не обумовлено заявкою (п. 5.5 ОСОБА_1).

Відповідно п. 6.2 ОСОБА_1 за простроченні в оплаті рахунків Замовник, виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми (ст. 625 ГПК України).

Згідно п. 6.8 ОСОБА_1 у випадку, якщо Замовник має прострочення по строках оплати за попередні перевезення станом на дату підписання заявки на перевезення, Замовник не має права виставляти претензію Перевізнику по строках доставки вантажу.

Претензії, що можуть виникнути під час перевезення вантажів, пред'являються відповідно до конвенції про Договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ) (п. 7.1 ОСОБА_1).

Договір набирає чинності з дня його підписання і буде діяти по 31.12.2017 р. (п. 10.1 ОСОБА_1).

Як встановлено судом між сторонами відповідно до умов укладеного ОСОБА_1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні виконано міжнародне перевезення вантажу 19.04.2017 р. було складено транспортну заявку № 31 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом за маршрутом Вінниця (Україна) - Тарзо (Італія), за яким обумовлена вартість перевезення склала 47 900 грн 00 коп. (а.с. 14, т. 1).

Виконання позивачем зобов'язання за договором та транспортною заявкою № 31 на перевезення вантажу підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною типу CMR № 021575, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 20, т. 1).

Відповідно до рахунку № 22795 від 04.05.2017 р. вартість перевезення згідно заявки № 31 від 19.04.2017 р. становить 47 900 грн. 00 коп. (а.с. 21 т. 1).

При цьому з матеріалів справи слідує, що документи з рахунком № 22795 від 04.05.2017 р. надіслано на адресу відповідача (Замовник) та отримано останнім 15.07.2017 р., в підтвердження чого наявні реєстри відправки поштової кореспонденції та поштові повідомлення (а.с. 15-19, т. 1).

Крім того, на підтвердження виконаного вантажного перевезення позивачем додано обопільно підписаний між сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 22795 від 04.05.2017 р. (а.с. 23, т. 1).

Натомість відповідачем надані послуги з перевезення вантажів оплачено частково в сумі 25 000 грн 00 коп. , що підтверджується платіжними дорученням № 339 від 19.07.2017 р. на суму 10 000 грн 00 коп., № 350 від 11.08.2017 р. на суму 10 000 грн 00 коп., № 371 від 24.10.2017 р. на суму 5 000 грн 00 коп. та банківськими виписками (а.с. 85-91, т. 1).

Решту наданих послуг з перевезення вантажів відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Такими чином, заборгованість відповідача перед позивачем за наданні йому послуги становить 22 900 грн 00 коп. (47 900 грн 00 коп - 25 000 грн 00 коп.)

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір перевезення вантажу.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 908, 909 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленим відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п. 5.1 ОСОБА_1 зазначено, що розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу Замовником грошових коштів на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15-и днів з дня отримання заявки, якщо інший термін оплати не зазначений в заявці. При перерахуванні сум фрахту, комісійних банку здійснює Замовник

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів та відсутність їх оплати в повному обсязі зі сторони відповідача.

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 22 900 грн 00 коп . заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 571 грн 44 коп. - пені (за період з 31.05.2017 р. по 19.12.2017 р.) та 5 454 грн 74 коп. - 30 % річних (за період з 31.05.2017 р. по 15.11.2017 р.) як вказано позивачем у розрахунку наведеному безпосередньо у тексті позовної заяви у зв'язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 ОСОБА_1 сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 6.2 ОСОБА_1 за прострочення в оплаті рахунків Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 30 % річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного ОСОБА_1 та чинного законодавства України.

В той же час, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені нарахованої з урахуванням здійснених відповідачем проплат судом виявлено помилку у правильності визначення періоду її нарахування, зокрема позивачем при її обрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені у понад 6-ти місячний строк . Крім того в останній день періоду її нарахування включено день, у який здійснювалась оплата заборгованості.

Разом з тим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. При цьому у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15 ).

Тобто нормотворцем наділено сторін певною свободою у визначені умов договору стосовно строку на протязі якого може бути здійснено нарахування штрафних санкцій. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Разом з тим його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами ОСОБА_1 не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язань за договором, в зв'язку з чим при її обрахунку слід виходи із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно обмеження строку її нарахування.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені та 30 % річних у правильних періодах визначених з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та з урахуванням здійснених проплат, судом отримано пеню в розмірі 4 258 грн 71 коп ., який є меншим ніж той, що заявлений позивачем до стягнення (пеня в сумі 4 571 грн 44 коп. ) та 30 % річних в сумі 4 775 грн 42 коп. , який є меншим ніж той, що заявлений позивачем до стягнення (30 % річних 5 454 грн 74 коп. ).

Вказані суми пені 4 240 грн 18 коп . та 30 % річних 4 775 грн 42 коп. є правомірними та обґрунтованими з огляду на що підлягає до стягнення з відповідача.

В задоволенні решти заявлених до стягнення пені в сумі 312 грн 73 коп. та 679 грн 32 коп. - 30 % річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені та 30 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

29.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбор груп", проспект Юності, буд. 61, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 39990632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", вул. Мазепи, 29/20, м. Рівне, 33028 (ідентифікаційний код- 33276798) - 22 900 грн 00 коп. - основного боргу, 4 258 грн 71 коп. - пені, 4 775 грн 42 коп. - 30 % річних, 1 551 грн 79 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 312 грн 73 коп. - пені, 679 грн 32 коп. - 30 % річних, відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 квітня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул. Мазепи, 29/20, м. Рівне, 33028; вул. Д.Галицького, 19, офіс 704, м. Рівне, 33027.

4, 5 - відповідачу - проспект Юності, 61, м. Вінниця, 21000; ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, 21018.