Рішення

від 27.03.2018 по справі 902/1177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2018 р. Cправа № 902/1177/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпос", код 25662311, вул. Дегтярівська, 21-У, м. Київ, 04119

до: Державного підприємства "Мурафський кар'єр", код 00371943, вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область, 23530

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача арбітражний керуючий Куц І.Я. ( АДРЕСА_1).

про стягнення 561 005,19 грн.

у межах справи № 902/1177/15

за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Леніна, 222; код 24900872)

до: Державного підприємства "Мурафський кар'єр" (23530, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Мурафа, вул. Зарічна, 1; код 00371943)

про банкрутство

Суддя Лабунська Т.І.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

за участю представників:

ТОВ "Кіпос": Коломієць В.А.

Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: Іванов А.К.

В С Т А Н О В И В :

02.02.2018 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) "Кіпос" №б/н від 30.01.2018 року (вх. № 64/18 від 02.02.2018 року) до Державного підприємства (далі по тексту - ДП) "Мурафський кар'єр", с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область про стягнення 561 005,19 грн. за договорами підряду № 2-2017 від 04.01.2017 року та 23/09/16 від 23.09.2016 року.

З Бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1177/15 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про банкрутство Державного підприємства "Мурафський кар'єр". Провадження у справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року було призначено підготовче засідання на 22.02.2018 року. Даною ухвалою визначено, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року було відкладено підготовче засідання до 13 березня 2018 р. та в порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача арбітражного керуючого Куц І.Я. ( АДРЕСА_1).

Присутніми учасниками судового процесу в судовому засіданні 13.03.2018 року було повідомлено суд, що ними виконано всі дії, які мають бути здійснені останніми в підготовчому судовому засіданні відповідно до ст. 182 ГПК України.

Ухвалою суду від 13.03.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 27.03.2018 року.

В судовому засіданні 27.03.2018 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 27.03.2018 р. представник відповідача повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.03.2018 року.

При цьому, кореспонденція суду надіслана на адресу третьої особи відділенням зв'язку до суду не повернута.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового слухання, але третя особа не скористалась своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 13.03.2018 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання третьої особи.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Матеріалами стверджується, що між сторонами по справі було укладено договори підряду № 23/09/16 від 23.09.2016 року та № 2-2017 від 04.01.2017 року.

Відповідно до п. 1.1. договору № 23/09/16 від 23.09.2016 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується особисто та/або із залученням третіх осіб (субпідрядник) протягом визначеного в Договорі строку виконування за плату роботи з переробки (подрібнення) відсортованих відходів негабаритного каменю (негабариту) шляхом використання техніки (з екіпажем):

- екскаватор JCB-330, обладнаний гідромолотом - 1 одиниця;

Відповідно до п. 1.1. договору № 2-2017 від 04.01.2017 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується особисто та/або із залученням третіх осіб (субпідрядник) протягом визначеного в Договорі строку виконування за плату роботи з навантаження вапнякового каменю та/або щебеню шляхом використання техніки ( з екіпажем) - екскаватор JCB-330 1 одиниця.

Пунктом 1.2. договорів замовник зобов'язаний прийняти відповідно до акту виконані роботи та сплатити їх вартість.

Згідно із пунктом 2.1.2. Замовник зобов'язаний підписати та повернути Акти виконаних робіт (Додаток 2) Виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання. Якщо Замовник протягом зазначеного строку не підписує акт виконаних робіт та не надає обґрунтованих заперечень щодо даного акту, то після закінчення строку акт виконаних робіт вважається підписаним Замовником та таким , що набув чинності, в редакції наданій Виконавцем.

Відповідно до п. 4.1. договору № 23/09/16 від 23.09.2016 року вартість наданих Виконавцем послуг становить 25,00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 метр кубічний переробки (подрібнення) відсортованих відходів негабаритного каменю (негабариту).

Відповідно до п. 4.1. договору № 2-2017 від 04.01.2016 року вартість наданих Виконавцем послуг становить 450,00 грн. в т.ч. ПДВ, за 1 годину мотогодину роботи по навантаженню.

Відповідно до п. 4.3. договорів розрахунковий період 10 календарних днів.

Відповідно до п.4.6. договорів після спливу розрахункового періоду та набуття чинності Акту виконаних робіт відповідно до умов, передбачених у пункті 2.1.2. Договорів, Замовник протягом 2 (двох) банківських днів зобов'язується оплатити виконані Виконавцем роботи шляхом перерахування визначених в акті виконаних робіт коштів на поточний рахунок Виконавця.

Окрім того, між сторонами було підписано ряд додаткових угод, зокрема від 31.03.2017 року до договору № 2-2017 від 04.01.2018 року, яким змінено вартість наданих Виконавцем послуг, а саме вартість послуг становить 600,00 грн. з ПДВ за 1 (одну) мотогодину роботи по навантаженню.

Як встановлено судом позивачем відповідно до умов укладених Договорів виконано підрядні роботи, на підтвердження чого у справі міститься акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000021 від 22.12.2016 року; № ОУ-0000024 від 29.12.2016 року; № ОУ-0000014 від 28.04.2017 року; № ОУ-0000016 від 31.05.2017 року; №ОУ-0000018 від 30.06.2017 року; № ОУ-0000020 від 31.07.2018 року. Зазначені роботи прийнято уповноваженою особою відповідача. Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 442333,60 грн., яка не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань по договорах, позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договорів підряду № 23/09/16 від 23.09.2016 року та № 2-2017 від 04.01.2017 року між ними виникли правовідносини з договору про підряд регулювання якого здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт виконання робіт підрядником та прийняття їх без зауважень замовником та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за виконані роботи.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 442333,60 грн. заборгованості за виконані роботи правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача - 3 % річних та інфляційних втрат за результатом чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

При цьому, суд зазначає, що позивачем при обрахунку 3% річних та інфляційних втрат допущені помилки в періоді нарахувань зазначених санкцій, а саме позивачем не було враховано умови укладених договорів.

За результатами перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом задовольняються 3 % річних та інфляційні втрати в наступному періоді та розмірі згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

№ ОУ-0000021 від 22.12.2016 року, сума боргу 42463,20 грн.; 3% річних становить 1340,21 та інфляційні втрати 6528,20 грн. за період з 04.01.2017 року по 22.01.2018 року;

№ ОУ-0000024 від 29.12.2016 року, сума боргу 33542,60 грн.; 3% річних 1039,36 грн. та інфляційні втрати 5156,76 грн.;

№ ОУ-0000014 від 28.04.2017 року, сума боргу 36327,80 грн., 3% річних 770,35 грн., та 3633,05 грн. інфляційні втрати ;

№ ОУ-0000016 від 31.05.2017 року, сума боргу 121200,00 грн.; 3% річних 2221,45 грн. та 10409,97 грн. інфляційних втрат;

№ ОУ-0000018 від 30.06.2017 року, сума боргу 100800,00 грн.; 3% річних 1607,28 грн. та 6934,06 грн. інфляційних втрат;

№ ОУ-0000020 від 31.07.2018 року, сума боргу 108000,00 грн.; 3 % річних 1429,15 грн. та 7198,95 грн. інфляційних втрат.

Суд зауважує, що дані нарахування були погоджені з представником позивача в судовому засіданні 27.03.2018 року, який вказав на вірність їх обрахунку, та просив суд задоволити у вказаній сумі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідач пеню.

Суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, скільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.10.2018 року по справі № 902/1177/15 порушено провадження у справі про банкрутство відносно ДП Мурафський кар'єр Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відповідача, який діє і на даний час.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; Такої ж правової позиції підтримується і Пленум Верховного Суду України у Постанові від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство".

Відтак нарахована пеня не підлягає задоволенню та стягненню з ДП Мурафський кар'єр.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

27.03.2018 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Мурафський кар'єр" (23530, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Мурафа, вул. Зарічна, 1; код 00371943) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпос" (код 25662311, вул. Дегтярівська, 21-У, м. Київ, 04119) 442333,60 грн. основного боргу; 8407,80 грн. 3 % річних; 39860,99 грн. інфляційних втрат; 7411,44 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 квітня 2018 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.

1 - до справи;

2 - ДП "Мурафський кар'єр", 23530, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Мурафа, вул.Зарічна, 1;

3-арбітражний керуючий Куц І.Я., АДРЕСА_1;

4 - ТОВ "Кіпос", вул. Дегтярівська, 21-У, м. Київ, 04119, вул. Івана Франка,42 оф. 24, м. Київ, 01030.