Рішення

від 04.04.2018 по справі 910/21808/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. м. Київ Справа №910/21808/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутера"

про стягнення заборгованості в сумі 13 957,38 грн. та виселення з приміщення,

за участю представника:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №056/24-4356 від 29.12.2017 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2018 року від Господарського суду міста Києва надійшла за підсудністю до Господарського суду Київської області позовна заява комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутера" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 13 957,38 грн. та виселення з приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що 19 лютого 2016 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди житлового приміщення №5574, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування квартиру №10, адреса якої: місто Київ, вул. Оболонська, будинок 34 (далі - приміщення), а відповідач зобов'язувався вказане приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Позивач послався на те, що після закінчення строку дії вищевказаного договору, відповідач не повернув орендоване приміщення позивачу.

У зв'язку з тим, що відповідач орендну плату за вересень - жовтень 2017 року не оплатив, орендоване приміщення не повернув, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 691,16 грн. боргу по сплаті орендних платежів, 3 382,32 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, 4 875,03 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, 42,15 грн. пені за несвоєчасне оплату орендних платежів, 3 900,02 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів та сорок процентів річних за несвоєчасне внесення орендних платежів у сумі 66,70 грн. Крім цього, просив суд виселити відповідача з житлового приміщення.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року позовну заяву комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

25 січня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направила заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28 лютого 2018 року.

26 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала документи на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2018 року.

28 лютого 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 28.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 21 березня 2018 року.

21 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке підлягало задоволенню судом.

21 березня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 06.02.2018 року та 28.02.2018 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04 квітня 2018 року.

04 квітня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

19 лютого 2016 року між комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аутера" (далі - відповідач) був укладений договір оренди житлового приміщення №5574 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду квартиру №10 у будинку по вул. Оболонській, 34 (далі - приміщення).

Відповідно до п. 1.2 договору, житлова площа - 29,50 кв.м., загальна площа - 41,13 кв.м.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за користування приміщенням відповідач щомісячно сплачує позивачу орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору, на підставі рішення Київради від 28.09.2006 №18/75 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 року №262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "СПЕЦЖИТЛОФОНД", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує відповідач у сумі 17,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що складає 699,21 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять грн. 21 коп.) на місяць, у т.ч. ПДВ 116,54 грн.

Згідно з п. 2.3 договору, орендні платежі сплачуються відповідачем позивачу щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок позивача (без щомісячного виставлення позивачем відповідачу рахунків - фактур на оплату орендних платежів), зазначений у розділі "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін", або на рахунок повідомлений відповідачем позивачем у порядку, визначеному п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, орендні платежі сплачуються відповідачем позивачу, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу приміщення за актом прийому - передачі.

Згідно з 2.7 договору, сторони домовились, що у випадку припинення, розірвання цього договору відповідач сплачує позивачу плату за фактичне користування приміщенням, у розмірі орендної плати, по день фактичної передачі приміщення позивачу (у порядку, визначеному п. п. 3.2.5 договору) за актом прийому - передачі.

Відповідно до п. 2.8 договору, розмір місячної орендної плати відповідачу за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01 березня 2016 до 31 серпня 2016.

21 жовтня 2015 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору оренди житлового приміщення від 19.02.2016 №5574 (далі - додаткова угода №1), відповідно до умов якої, договір оренди житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року продовжено на строк з 01.09.2016 року по 28.02.2017 року на загальну площу 41,13 кв.м. квартири №10 у будинку №34 на вул. Оболонській.

18 квітня 2017 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору оренди житлового приміщення від 19.02.2016 №5574 (далі - додаткова угода №2), відповідно до умов якої, договір оренди житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року продовжено на строк з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року на загальну площу 41,13 кв.м. квартири №10 у будинку №34 на вул. Оболонській.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.03.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

14 серпня 2017 року позивач направив на адресу місцезнаходження орендованого приміщення лист №056/24-2729, у якому повідомив відповідача про те, що строк дії договору з відповідачем продовжуватись не буде та запропонував відповідачу звільнити орендоване приміщення та передати його по акту прийому-передачі позивачу.

01 вересня 2017 року позивач направив на адресу місцезнаходження орендованого приміщення заяву про припинення дії договору оренди №056/24-2969, у якій повідомив відповідача про те, що з 01.09.2017 року договір вважається припиненим та просив негайно звільнити орендоване житлове приміщення та передати його згідно з актом прийому - передачі позивачу.

Після закінчення строку дії вищевказаного договору, відповідач не повернув орендоване приміщення позивачу, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг по сплаті орендних платежів за вересень-жовтень 2017 року в сумі 1 691,16 грн., 3 382,32 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, 4 875,03 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, 42,15 грн. пені за несвоєчасне оплату орендних платежів, 3 900,02 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів та сорок процентів річних за несвоєчасне внесення орендних платежів у сумі 66,70 грн. Крім цього, просив суд виселити відповідача з житлового приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 31 серпня 2017 року строк дії договору про оренду житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року закінчився.

За твердженнями представника позивача, відповідач орендоване приміщення позивачу не повернув та продовжує ним користуватись.

Представник відповідача доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату орендної плати за цей період, суду не надав.

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті орендних платежів за вересень-жовтень 2017 року в сумі 1 691,16 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 382,32 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди.

Згідно з п. 6.4 договору, у разі невиконання відповідачем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п.п. 4.1.4 договору.

Відповідно до п.п. 3.2.5 договору, відповідач зобов'язується після закінчення строку дії договору, або в разі його (договору) розірвання, звільнити приміщення від осіб які проживають у ньому та повернути приміщення позивачу за актом приймання - передачі. Обов'язок складання акту приймання - передачі приміщення при поверненні його позивачу покладається на відповідача. Акт приймання - передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

У іншому разі, після звільнення відповідачем приміщення, позивач має право в односторонньому порядку скласти акт про звільнення приміщення. Сторони визнають, що складений позивачем в односторонньому порядку акт про звільнення приміщення підтверджує встановлений у ньому факт звільнення житлового приміщення для сторін цього договору та третіх осіб

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення приміщення у розмірі подвійної орендної плати (за вересень-жовтень) 2017 року в сумі 3 382,32 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення неустойки, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 875,03 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Сторони домовились, що крім неустойки, визначеної п. 6.4 договору, у разі порушення відповідачем п. п. 3.2.5 договору, останній сплачує позивачу штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного, зокрема, у випадку затримки відповідачем повернення приміщення позивачу на строк понад шістдесят календарних днів, штраф встановлюється у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми річної орендної плати за користування приміщенням (абз. 2 п. 6.6 договору).

Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний повернути приміщення позивачу 31 серпня 2017 року, проте відповідач орендоване приміщення позивачу не повернув.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 875,03 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 42,15 грн. пені за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За несвоєчасне внесення орендних платежів, відповідач сплачує позивачу пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день від суми заборгованості (п. 6.3 договору).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

10.09.2017 року до 09.10.2017 року, суму боргу в розмірі 845,58 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 17,37 грн.;

10.10.2017 року до 26.10.2017 року, суму боргу в розмірі 1 691,16 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 19,69 грн.;

27.10.2017 року до 31.10.2017 року, суму боргу в розмірі 1 691,16 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5 % (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 6,25 грн.,

а разом 43,31 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума пені визначена у розмірі 42,15 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 900,02 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів.

Згідно з абз. 2 п. 6.3 договору, за прострочення оплати орендних платежів на строк понад шістдесят календарних днів, відповідач крім пені додатково сплачує позивачу штраф, що встановлюється у розмірі сорока відсотків від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 2.6 договору, орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу приміщення за актом прийому - передачі.

Судом встановлено, що відповідач орендоване приміщення позивачу не повернув та продовжує ним користуватись.

Представник відповідача доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату орендної плати за цей період, суду не надав.

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 900,02 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача сорок процентів річних за несвоєчасну оплату орендних платежів у сумі 66,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 6.7 договору, за порушення строків оплати орендних платежів до відповідача на вимогу позивача застосовується відповідальність встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України. Сторони домовились про зміну розміру процентів річних, визначених ст. 625 Цивільного кодексу України, та встановлюють їх (проценти) у розмірі сорока процентів річних від простроченої суми.

Так, сторонами погоджено, що за порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати орендних платежів, відповідач сплачує позивачу сорок процентів річних від простроченої суми.

Суд вважає, що сорок процентів річних за несвоєчасну сплату орендних платежів, враховуючи період заборгованості з:

10.09.2017 року до 09.10.2017 року, складає 30 днів, тому сорок процентів річних від суми 845,58 грн. становлять 27,80 грн.;

10.10.2017 року до 26.10.2017 року, складає 17 днів, тому сорок процентів річних від суми 1 691,16 грн. становлять 31,51 грн.;

27.10.2017 року до 31.10.2017 року, складає 5 днів, тому сорок процентів річних від суми 1 691,16 грн. становлять 9,27 грн.;

а разом 68,58 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сорок процентів річних за несвоєчасну оплату орендних платежів визначені у розмірі 66,70 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім цього, позивач просив суд виселити відповідача з житлового приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року неодноразово продовжувався сторонами, про що свідчать додаткові угоди №1 та №2, укладені між позивачем та відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення позивача щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

14 серпня 2017 року позивач листом №056/24-2729 повідомив відповідача про те, що строк дії договору з відповідачем продовженню не підлягає та запропонував відповідачеві звільнити орендоване приміщення та передати його згідно з актом прийому-передачі позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Договір оренди житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року продовжено на строк з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року на загальну площу 41,13 кв.м. квартири №10 у будинку №34 на вул. Оболонській (п. 1 додаткової угоди №2).

Відповідно до п.п. 3.2.5 договору, відповідач зобов'язується після закінчення строку дії договору, або в разі його (договору) розірвання, звільнити приміщення від осіб які проживають у ньому та повернути приміщення позивачу за актом приймання - передачі. Обов'язок складання акту приймання - передачі приміщення при поверненні його позивачу покладається на відповідача. Акт приймання - передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Договір припиняється у разі: закінчення строку, на який було його укладено; банкрутства відповідача; загибелі приміщення (п. 5.6 договору).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір оренди житлового приміщення №5574 від 19.02.2016 року, на підставі якого відповідач орендував житлове приміщення, припинив дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідач зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД".

Так, вимога позивача про виселення відповідача з житлового приміщення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 284, ч. 1 ст. 286, ч. ч. 2, 3 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, п. 2 ч. 1 ст. 534, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, п. 2 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 760, ч. 1 ст. 761, ч. ч. 1, 5 ст. 762, ст. 764, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити позов комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутера" про стягнення заборгованості в сумі 13 957,38 грн. та виселення з приміщення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аутера" (08606, Київська область, Васильківський район, село Крячки, вулиця Кривова, будинок 42, ідентифікаційний код 31901482) на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34, ідентифікаційний код 31454734) 1 691,16 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто одну грн. 16 коп.) заборгованості по сплаті орендних платежів; 3 382,32 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 32 коп.) неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди; 4 875,03 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять грн. 03 коп.) штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди; 42,15 грн. (сорок дві грн. 15 коп.) пені за несвоєчасне оплату орендних платежів; 3 900,02 грн. (три тисячі дев'ятсот грн. 02 коп.) штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів; 66,70 грн. (шістдесят сім грн. 70 коп.) сорок процентів річних за несвоєчасне внесення орендних платежів; 3 200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Аутера" (08606, Київська область, Васильківський район, село Крячки, вулиця Кривова, будинок 42, ідентифікаційний код 31901482) з квартири №10 у будинку №34 на вулиці Оболонській в місті Києві шляхом його передачі комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34, ідентифікаційний код 31454734) за актом прийому-передачі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.04.2018 року.

Суддя С. Грабець