Рішення

від 28.03.2018 по справі 906/43/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/43/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №20/12-2 від 20.12.2017р,

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейн" (м.Запоріжжя)

до Приватного підприємства "Вінвінбуд" (м.Житомир)

про стягнення 9873,80 грн.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейн" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Вінвінбуд" про стягнення 9873,80грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.01.2018р позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейн" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 13.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.02.2018р, у зв'язку з неявкою представника відповідача та частковим невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду від 25.01.2018р, підготовче засідання відкладено на 05.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.03.2018р постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.03.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2018р позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також клопотанні №22/02-1 від 22.02.2018р та просив їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судові засідання 28.03.2018р не направив, вимоги ухвал суду від 25.01.2018р, від 13.02.2018р та від 05.03.2018р не виконав.

Слід зазначити, що на адресу господарського суду 15.03.2018р повернулись копії ухвал господарського суду від 05.03.2018р, які направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві (а.с.77-81).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження Приватного підприємства "Вінвінбуд" є: 10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Вітрука, буд. 4-А (а.с.43-47).

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача, неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Істейн" (позивач у справі) та Приватним підприємством "Вінвінбуд" (відповідач у справі) існували правовідносини з приводу поставки товару.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ7-09593 від 01.11.2017р на оплату металопродукції на загальну суму 26973,80грн. (а.с. 11).

За видатковою накладною №РН7-004677 від 02.11.2017р та товарно-транспортною накладною від 02.11.2017р відповідачем був одержаний від позивача товар на суму 26873,80грн (разом з ПДВ) (а.с.9,10).

Слід зазначити, що у вказаній видатковій накладній міститься посилання на договір купівлі-продажу СФ-09593 від 01.11.2017р.

Згідно письмовими поясненнями позивача від 22.02.2018р. (а.с.65) та наданими представником позивача в судовому засіданні усними поясненнями, які приймаються судом до уваги, окремий договір у письмовій формі між сторонами не укладався, поставка відбувалась шляхом отримання товару за видатковими накладними та оплата за виписаними рахунками.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 цієї статті закріплено правило про те, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному випадку, із вищезазначеної видаткової накладної вбачається, що сторонами не було погоджено строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.

Як вбачається з банківської виписки за 07.12.2017р. відповідач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 15074,24грн з призначенням платежу: "оплата за кутник зг.рах.09529 від 31.10.2017р, за труби зг.рах.9593 від 01.11.2017р.", що підтверджується банківською випискою (а.с.33-36).

Таким чином, зазначений платіж здійснено відповідачем за двома рахунками.

Згідно з поясненнями представника позивача, з цієї суми в рахунок часткової оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН7-004677 від 02.11.2017р, зараховані грошові кошти в сумі 12000,00грн. Решта коштів в сумі 3074,24грн. сплачено в повному обсязі за товар, одержаний відповідачем за видатковою накладною №РН7-004678 від 02.11.2017р. на суму 3074,24грн та рахунком №СФ7-09529 від 31.10.2017р. (а.с.67-68).

Згідно банківської виписки за 15.12.2017р відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 5000,00грн. з призначенням платежу: "оплата за труби зг.рах.9593 від 01.11.2017р.". Вказану суму, згідно з поясненнями позивача, зараховано в рахунок часткової оплати товару поставленого за видатковою накладною №РН7-004677 від 02.11.2017р.

Отже, за товар отриманий за видатковою накладною №РН7-004677 від 02.11.2017р, відповідачем проведено оплату на суму 17000,00грн. (12000,00+5000,00). Неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар на суму 9873,80грн.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що 05.12.2017р позивач направив відповідачу претензію №029/457 від 05.12.2017р з вимогою про погашення заборгованості (претензія а.с.21, докази її направлення та вручення - а.с.22).

Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, розрахунки з позивачем у повному обсязі не провів.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем в сумі 9873,80грн. визнав, про що свідчить підписаний між сторонами та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2017р по 22.12.2017р (а.с.12).

Проте, станом на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 9873,80грн не подав.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9873,80грн основного боргу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінвінбуд" (10025, м.Житомир, вул.Вітрука, буд. 4-А; ідентифікаційний код 39088606)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейн" (69006, м.Запоріжжя, вул.Валерія Лобановського, буд.6-А; ідентифікаційний код 32040840):

- 9873,80грн основного боргу,

- 1762,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.04.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек з пов.).