Рішення

від 03.04.2018 по справі 915/1335/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Справа № 915/1335/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№14-65 від 14.04.2017,

за участю представників відповідача - ОСОБА_2 - дов.№2 від 21.01.2018

ОСОБА_3 - дов.№1 від 01.01.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» , 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 40

про: стягнення 3 684,62 грн. з якої: 3 057,09 грн. - пені, 623,60 грн. - 3% річних, 3,93 грн. - інфляційних.

11.12.2017 від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №14/4-1008 від 28.11.2017 в якій просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» заборгованості за Договором №13/2518-ТЕ -22 від 28.12.2012 у загальній сумі 3 684,62 грн. з якої: 3 057,09 грн. - пеня, 623,60 грн. - 3% річних, 3,93 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 25 січня 2018 року о 11 год.40 хв.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.9) п.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги предмет позову, розгляд даної справи слід здійснювати зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2518-ТЕ-22. На виконання вимог Договору позивач поставив у власність відповідача природний газ на загальну суму 104 789,67 грн., що підтверджує актами приймання - передачі природного газу. Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав, але з простроченням строків передбачених умовами договору, у зв'язку з чим на підставі п. 7.2 Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 057,09 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 623,60 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 3,93 грн.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог. Вказує, що позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач зазначає, що позивач в порушення п. 10.3 та 10.4 Договору змінив платіжні реквізити без належного повідомлення відповідача. Позивачем до позовної заяви не додано належного доказу надсилання відповідачу повідомлення про зміну ним платіжних реквізитів, а з доданої роздруківки Операції по Договору №13/2518-ТЕ-22 підприємства Екватор-2 ОСББ є зрозумілим, що позивач робив переноси отриманих, від відповідача за поставки газу, коштів з одного рахунку на інший при цьому із спливом певного часу, що можна розцінити, як навмисне розтягування строків.

Відповідач 05.02.2018 надав до суду копії платіжних доручень за період з 08.01.2013 по 31.01.2014, в підтвердження сплати заборгованості на рахунок позивача та зазначив, що у розпорядженні позивача є аналогічні докази тому немає підстав для їх надсилання позивачу.

Представник позивача в підготовчому засіданні 09.02.2018 подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів для надання відповіді на відзив відповідача з урахуванням наданих відповідачем платіжних доручень.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.02.2018.

22.02.2018 від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 2388/18 від 20.02.2018), в якій позивач зазначає, що викладені доводи Відповідача є необгрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу суду, а є лише засобом для уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу. Позивач посилаючись на п.1.1, 6.1 Договору, ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, вважає, що підписуючи уповноваженими особами договір купівлі-продажу природного газу та відповідно в подальшому скріплюючи його печатками підприємства, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов договору. Посилання відповідача на те, що позивачем було змінено платіжні реквізити не відповідають дійсності, оскільки відповідно до вищезазначеного Договору купівлі-продажу природного газу зміни в частині платіжних реквізитів не було.

Відповідач в судовому засіданні вказав, що по договору №12/635-ТЕ-22 від 28.09.2012 була переплата в сумі 61768,91 грн., яку відповідач просив зарахувати в оплату по Договору №13/2518-ТЕ-22 від 28.12.2012, в підтвердження чого посилається на лист №29 від 24.04.2012 та в підтвердження направлення даного листа надав копію фіскального чеку.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що вказаний відповідачем лист не отримував.

В підготовчому засіданні 12.03.2018 судом за участю представників сторін було оглянуто оригінал фіскального чеку від 24.04.2013 як доказу наплавлення листа №29 від 24.04.2012 на адресу позивача.

Дослідивши наданий відповідачем лист №29 від 24.04.2012 судом встановлено, що відповідач в листі просить зарахувати переплату по Договору №12/635-ТЕ-22 від 28.09.2012 в сумі 61768,91 грн. в оплату по Договору №13/2518-ТЕ-22 від 28.12.2012. При цьому в листі не зазначено за якими платіжними дорученнями сплачено кошти в сумі 61 768,91 грн., з посиланням на Договір №12/635-ТЕ-22 від 28.09.2012, відповідач просить зарахувати в погашення заборгованості, яка виникла в 2013 році по Договору №13/2518-ТЕ-22 від 28.12.2012, на що також, в судовому засіданні вказує позивач, що не дало змогу позивачу здійснити зарахування.

В свою чергу позивач зазначав, що перенос оплати було здійснено згідно листа №29 від 09.07.2013, який отримано позивачем 16.07.2013 за вх. №846/30-13.

Разом з тим статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Лист №29 від 24.04.2012 не може вважатись достатнім, належним та допустимим доказом в розумінні ст.73, 74 ГПК України.

В подальшому між сторонами велись перемови щодо врегулювання спірних питань про що зазначено сторонами під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2018.

03.04.2018 від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду надійшло клопотання, в якому позивач просить суд визнати поважними причини не подання витребуваних документів у підготовчому засіданні та долучити до матеріалів справи докази, а саме: Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.01.2018, банківську виписку та лист №29 від 09.07.2013.

У судовому засіданні 03.04.2018, суд розглянувши клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. 3972/18 від 03.04.2018), суд виходив з наступного.

Судом в ході підготовчого провадження позивачу надавався строк для надання до суду листа №29 від 09.07.2013 (вх. №846/30-13 від 16.07.2013), згідно якого 31.07.2013 проведено перенос оплати з 68 на 36 , посилання на який міститься в бухгалтерській довідці Операції по договору №13/2518-ТЕ-22 та актів звірки взаємних розрахунків, складення яких передбачено п.6.5 Договором №13/2518-ТЕ-22 від 28.12.2012. Позивач у строк визначений судом докази до суду не подав. В підготовчому засіданні 09.02.2018 представник позивача вказав, що акти звірки не складались. В подальшому в підготовчому засіданні 12.03.2018 представник позивача зазначив, що лист вх. №846 від 16.07.2013 не можуть знайти на підприємстві. Додані до клопотання Акти звірки на 2014 рік відношення до предмета спору не мають та суд не зобов'язував їх надати, банківські виписки не стосуються спірного періоду який зазначено в позові, та більш того, в банківських виписках немає жодного посилання на сплату відповідачем заборгованості за Договором №13/2518-ТЕ-22 від 28.12.2012.

Відповідно до ст. 207 ГПК України передбачено порядок розгляду заяв та клопотань, поданих учасниками справи. Виходячи з аналізу вказаної статті учасник справи, подаючи заяви чи клопотання на стадії розгляду справи по суті, повинен навести поважні причини, з яких такі заяви чи клопотання не були заявлені в підготовчому провадженні. Частиною 2 ст. 207 ГПК України встановлений обов'язок суду залишити заяву чи клопотання учасників справи без розгляду у зв'язку з відсутністю поважних причин через які такі заяви чи клопотання не були подані в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З урахуванням ч.4, 8 ст.80 ГПК України та враховуючи, що докази позивачем не подані у встановлений судом строк, причин, через які він не зміг подати дане клопотання та докази на стадії підготовчого провадження позивачем не зазначено, крім цього, до клопотання про долучення документів до матеріалів справи ніяких доказів, які свідчили б про неможливість подання такого клопотання на стадії підготовчого провадження чи доказів, які б підтверджували наявність поважних причин не подання цього клопотання в підготовчому провадженні позивачем не надано, суд не приймає їх до розгляду, а клопотання позивача від 03.04.2018 суд залишає без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

03.04.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2518-ТЕ-22 (надалі - Договір №13/2518-ТЕ-22) (а.с.10-15), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору, який підлягає використанню покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

У п. 11.1 Договору №13/2518-ТЕ-22, сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1 Договору №13/2518-ТЕ-22 сторони домовились, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 82 тис. куб. м.

У пункті 3.4 Договору №13/2518-ТЕ-22 сторонами визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представникам та скріплений печаткою, або в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Ати є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору №13/2518-ТЕ-22 ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 5.5 Договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 89462,00 грн., крім того ПДВ - 17892,40 грн., разом з ПДВ - 107354,40 грн.

Так, згідно наданих позивачем доказів, на виконання умов Договору №13/2518-ТЕ-22, позивач протягом січня - грудня 2013 поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 104 789,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 на суму 23 919,08 грн. (а.с.19);

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 на суму 17 844,40 грн. (а.с.20);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 на суму 18 005,43 грн. (а.с.21);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 на суму 5 952,92 грн. (а.с.22);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 на суму 7 275,23 грн. (а.с.23);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 на суму 11 198,89 грн. (а.с.24);

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013 року на суму 20593,72 грн. (а.с.25).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розділу 6 Договору №13/2518-ТЕ-22 сторонами визначений порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно п.6.1 Договору №13/2518-ТЕ-22, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 6.3 Договору №13/2518-ТЕ-22, сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ повинен був здійснити остаточну оплату до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.5 Договору №13/2518-ТЕ-22 звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Відповідачем ОСББ «Екватор-2» в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2013 році природний газ в сумі 104 789,67 грн., що підтверджується довідкою по операціям ОСББ «Екватор-2» з 01.12.2012 по 31.01.2017 року (а.с. 27).

Судом встановлено, що відповідачем ОСББ «Екватор-2» оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору, що і стало підставою для нарахування позивачем інфляції, пені та 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання та зверненням до суду із даним позовом.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 623,60 грн., з яких за зобов'язаннями січня 2013 - 3% річних нараховані за період з 15.02.2013 по 15.07.2013 у сумі 276,72 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013 - 3% річних нараховані за період з 15.03.2013 по 15.07.2013 у сумі 180,40 грн.; за зобов'язаннями березня 2013 - 3% річних нараховані за період з 15.04.2013 по 15.07.2013 у сумі 136,15 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013 року - 3% річних нараховані за період з 15.05.2013 по 15.07.2013 у сумі 30,33 грн.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням березня 2013 року позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.6.1. Договору №13/2518-ТЕ-22, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлений у березні 2013 природний газ слід вважати 16.04.2013, оскільки 14.04.2013 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 15.04.2013. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 16.04.2013. Таким чином, нарахування 3% за зобов'язанням березня 2013 має здійснюватись за період з 16.04.2013 по 15.07.2013 включно (91 дн.) та становить 134,67 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 622,12 грн. (276,72+180,40+134,67+30,33). В частині стягнення 3% річних у сумі 1,48 грн. слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 3,93 грн. за період з березня по липень 2013.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування збитків від інфляції арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства. Детальний розрахунок розміру збитків від інфляції наявний в матеріалах справи (а.с.16). Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 3,93 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3057,09 грн. з яких: за зобов'язаннями січня 2013 - пеня нарахована за період з 15.02.2013 по 15.07.2013 включно у сумі 1363,89 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013 - пеня нарахована за період з 15.03.2013 по 15.07.2013 включно у сумі 884,40 грн.; за зобов'язаннями березня 2013 - пеня нарахована за період з 15.04.2013 по 15.07.2013 включно у сумі 662,99 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013 року - пеня нарахована за період з 15.05.2013 по 15.07.2013 у сумі 145,81 грн.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що виконання грошового зобов'язання за поставлений у березні 2013 природний газ слід вважати простроченим з 16.04.2013, оскільки 14.04.2013 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 15.04.2013. Відповідно, нарахування позивачем пені з 15.04.2013 є неправомірним. Нарахування пені за зобов'язанням березня 2013 має здійснюватись за період з 16.04.2013 по 15.07.2013 включно (91 дн.) та становить 655,59 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з січня по квітень 2013 становить 3049,69 грн. (1363,89+884,40+655,59+145,81) підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення пені у сумі 7,40 грн. слід відмовити.

Оцінивши викладені обставини та дослідивши надані докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи, що відповідачем виконані зобов'язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ по Договору в повному обсязі, виходячи з доказів які додані до матеріалів справи, а саме з платіжних доручень, листа №29 від 09.07.2013 та пояснень поданих учасниками справи під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що фактично прострочення платежу мало незначний термін. Позивачем жодних доказів в підтвердження наявності заборгованості у відповідача по Договору №12/635-ТЕ-22 від 28.09.2012 на момент здійснення оплат по платіжним дорученням в період з січня 2013 по травень 2013 року до суду не надано, та не спростовано доводів відповідача про наявність переплати відповідачем в розмірі 61 768,91 грн. за Договором №12/635-ТЕ-22 від 28.09.2012. Більш того, позивач підтвердив наявність вищевказаної переплати, під час здійснення переносу оплати з 68 на 36 згідно листа №846/30-13 від 16.07.2013 , що підтверджено бухгалтерською довідкою Операцій по Договору №13/2518-ТЕ-22 ОСББ Екватор-2 з 01.12.2012 по 31.01.2017. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати заборгованості по Договору, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 90% - до 304,97 грн.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» , 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23397678) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 20077720) 304,97 грн. (триста чотири грн. 97 коп.) пені, 622,12 грн. (шістсот двадцять дві грн. 12 коп.) 3% річних, 3,93 грн. (три грн. 93 коп.) інфляційних втрат та 1596,00 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість грн. 00 коп.) судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 03.04.2018, повний текст рішення складено 06.04. 2018.

Суддя Н.О. Семенчук