Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/21662/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/21662/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представника апелянта згідно протоколу судового засідання від 04.04.2018;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 (дата підписання - 30.01.2018)

у справі № 910/21662/17 (суддя - Борисенко І.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" про забезпечення позову

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юкос"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК "Юкон"

про стягнення 3 842 556,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юкос" (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК "Юкон" (надалі - відповідач 2) про стягнення заборгованості в розмірі 3 842 556,70 грн за договором №18/16 про надання овердрафту за поточним рахунком від 07.04.2016.

13.12.2017 через відділ діловодства місцевого господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що наявні на рахунках у банківських установах ТОВ Компанія Юкос (вул. М. Стельмаха, буд. 7/2, м. Київ, 03040, код ЄДРП0У:35982497) та ТОВ ТДК Юкон (вул. Рибальська, буд.2, м. Київ, 01011 код ЄДРПОУ:36677482) в межах суми 3 871 775 грн 88 коп, до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/21662/17.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на грошові кошти боржників, позивач вказав, що вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах суми позовних вимог є достатніми для того, щоб гарантувати реальну можливість виконання рішення суду. При цьому, за доводами заявника, у випадку задоволення позову, такі заходи не призведуть до погіршення фінансового стану відповідачів, оскільки вони є заходами тимчасового характеру. Окрім цього, відповідач 1 здійснив перерахування коштів у формі фінансової допомоги на користь Відповідача 2, не повідомивши про це AT КІБ , всупереч вимогам пункту 5.2.5 договору про надання овердрафту № 18/16, що свідчить про фактичне недотримання стороною умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 було відмовлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний Індустріальний Банк" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк" 09.02.2018 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2018. Та прийняти нове рішення, яким накласти арештна грошові кошти, що наявні на рахунках в банківських установах ТОВ "Компанія "Юкос" та ТОВ "ТДК "Юкон" в межах суми 3 871 775,88 грн до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/21662/17.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, за доводами апелянта, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що, маючи кошти у значному розмірі (862500,00 грн), відповідач 1 не погасив прострочену заборгованість перед банком, а перерахував такі кошти відповідачу 2. Окрім цього, щодо висновку суду першої інстанції про наявність за договором заставного майна, апелянт зазначає, що його вартість є меншою, аніж сума боргу перед банком. Також судом першої інстанції не було враховано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду через відсутність коштів та майна. А тому апелянт просив - скасувати ухвалу місцевого господарського суду, задовольнивши заяву про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідачів в межах суми 3 871 775,88 грн до набрання законної сили рішення місцевого господарського суду у даній справі. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до апеляійної скарги були додані нові докази (що стосуються актуальної вартості заставного майна), неможливість подання яких до суду першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України жодним чином не обгрунтував (вказуючи при цьому самостійно, про подання додаткових доказів). А тому суд апеляційної інстанції не приймає подані апелянтом нові докази та відповідно не розглядає їх через порушення порядку їх подання за відсутності поважності причин.

Ухвалою від 12.03.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 04.04.2018.

В судовому засіданні 04.04.2018 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнивши заяву про забезпечення позову.

Представники відповідачів в судове засідання 04.04.2018 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 19.03.2018 ухвали суду від 12.03.2018 відповідачу 2 та поштове повернення надісланої на адресу відповідача 1 ухвали. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що 28.03.2018 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, що підтверджує обізнаність відповідача 1 про час та місце судового засідання навіть з урахуванням неотримання ухвали суду від 12.03.2018.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що залишає без розгляду поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу у даній справі, оскільки стороною в порушення ч. 4 ст. 263 ГПК України не додані докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Таким чином, враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2 за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Так, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заборгованість відповідача 1 та відповідача 2, відповідно до виписок та розрахунку заборгованості, що наявні в матеріалах справи №910/21662/17, перед AT КІБ виникла 09.08.2017. Водночас, з наданої AT КІБ довідки за підписом генерального директора ТОВ Компанія Юкос , станом на 30.09.2017, вбачається, що відповідач 1 здійснив перерахування коштів відповідачу 2 у сумі 862 500,00 грн, замість того, щоб скерувати ці кошти на погашення простроченої заборгованості перед AT КІБ .

За доводами заявника дана довідка є прямим доказом того, що ТОВ Компанія Юкос та ТОВ ТДК Юкон здійснюють активну господарську діяльність, мають кошти на рахунках в банківських установах, здійснюють операції за достатньо великими об'ємами грошових коштів (862,5 тис. грн), однак ігнорують виконання зобов'язання перед банком, завдаючи останньому збитків та порушуючи його права як кредитора.

Розглядаючи подану банком заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, зокрема, через наявність у апелянта заставного майна.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Так, єдиним обґрунтуванням поданої заяви є та обставина, що згідно довідки ТОВ Компанія Юкос , станом на 30.09.2017, встановлено, що відповідач 1 здійснив перерахування коштів відповідачу 2 у сумі 862 500,00 грн.

При цьому, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач 1 та відповідач 2 вчиняють дії, які свідчать про належне виконання зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору - а саме, маючи в обороті 862,5 тис. грн - відповідач 1 та відповідач 2 ігнорують вимоги банку щодо дострокового повернення кредитних коштів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як самостійно вказує сам позивач, заборгованість відповідачів виникла 09.08.2017. Тоді як довідка, на яку посилається апелянт, складена станом на 30.09.2017 та відображає оборотні операції відповідачів за серпень 2017 року. Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогами до відповідачів про погашення заборгованості (в період із моменту виникнення заборгованості до перерахування спірних коштів відповідачем 1 на рахунок відповідача 2) твердження позивача про недобросовісні дії відповідачів є лише припущенням, яке не містить обґрунтування жодними доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення овердрафту відповідачем 1 було забезпечено майном на загальну суму 2 431 505,00 грн, що фактично свідчить про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах суми 3 842 556,70 грн.

Більше того, відповідно до п. 1.3. договору поруки № 18/16-П2 з метою виконання зобов'язань поручителя (ТОВ ТДК ЮКОН ) за цим договором, поручитель надає право кредитору здійснювати договірне списання з рахунків поручителя, відкритих у позивача в рахунок погашення заборгованості позивальника. Таким чином банк має додаткові можливості самостійного погашення частини заборгованості шляхом договореного списання у випадку надходження коштів поручителю (відповідачу 2).

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову (з урахуванням обсягу заборгованості) можуть мати наслідком припинення чи утруднення господарської діяльності відповідачів.

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у даній справі є солідарне стягнення заборгованості з відповідачів. При цьому із довідки, наданої позивачем вбачається, що операції щодо перерахування коштів на суму 862 500,00 грн - є надання поворотної фінансової допомоги саме відповідачу 2, а не третім особам. Таким чином, з урахуванням того, що стягнення в даній справі може бути здійснено солідарно з обох відповідачів, перерахування коштів між такими відповідачами один одному не може свідчити про виведення цих коштів із розпорядження таких осіб за відсутності доказів перерахування спірних коштів на рахунок третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта в частині того, що відповідач 1 порушив п. 5.2.5 договору, оскільки вказаним пунктом сторони погодили, що до повного виконання зобов'язань за цим договором позивальник зобов'язується повідомляти банк про отримані кредити (гарантії, авалі) від будь-яких інших осіб, надання третім особам позики, безповоротної фінансової допомоги, гарантії, поручительства. Натомість з наданої позивачем довідки вбачається, що відповідачем 1 було надано відповідачу 2 поворотну фінансову допомогу. А тому відповідачами (з урахуванням того, що допомога є поворотною) не було порушено пункт 5.2.5 договору про надання овердрафту за поточним рахунком. Таким чином, доводи апелянта в цій частині також є необґрунтовані.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 136, 137, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 у справі № 910/21662/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 у справі № 910/21662/17 - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 910/21662/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 06.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім