Постанова

від 07.02.2018 по справі 910/10215/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа№ 910/10215/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання : Камінській Т.О.,

за участю учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 (дата підписання 03.08.2017)

у справі № 910/10215/17 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 48301 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК+" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" (відповідач) в якому просить стягнути суму заборгованості загалом в розмірі 48 301,00 грн., з якої: 24 209,20 грн. - основний борг, 2 061,43 грн. - 3% річних, 22 030,37 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 не було здійснено оплату вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24 209,20 грн. Крім того, за порушення строків оплати отриманого товару, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 2 061,43 грн. - 3% річних та 22 030,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у письмових запереченнях на позов проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що строк дії договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 припинив свою дію 31.12.2012, між сторонами строк його дії не продовжувався у встановленому законом порядку, а тому посилання позивача на вказаний договір - є безпідставним. Крім того, відповідач наголошував, що позивач не пред'являв позивачу вимогу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, а тому строк оплати за отриманий за видатковою накладною товар - не настав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/10215/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+" 24 209,20 грн. боргу, 22 030,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2 061,43 три проценти річних з простроченої суми, 1600 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 67 265,68 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 43 056,48 грн. Зі змісту товарно-супровідних документів слідує, що передача спірного товару вартістю 43056,48 грн. була здійснена сторонами саме у межах договору поставки № 05/12 від 02.04.2012, а тому посилання відповідача на припинення цього договору до часу проведення спірної господарської операції є безпідставними. Доказів належної оплати за договором суду першої інстанції не надано. Також, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 24209,20 грн. боргу, 22030,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2061,43 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/10215/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також скаржник просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги що строк дії договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 припинив свою дію 31.12.2012, між сторонами строк його дії не продовжувався у встановленому законом порядку, а тому посилання позивача на вказаний договір - є безпідставним. Крім того, позивач не пред'являв позивачу вимогу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, а тому строк оплати за отриманий за видатковою накладною товар - не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Скрипки І.М. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 до провадження, розгляд справи призначено на 07.12.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.12.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 розгляд справи №910/10215/17 призначено на 10.01.2018.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/40/18 від 10.01.2018 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Скрипки І.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10215/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - ГПК України).

У відповідності до ст. 32 ГПК України (у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 справу № 910/10215/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В., розгляд справи призначено на 07.02.2018.

В судове засідання 07.02.2018 учасники справи своїх представників не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження: ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження отримана позивачем згідно поштового повідомлення про вручення 6502611708448, а відповідачем (скаржником) - згідно поштового повідомлення про вручення 0302208782440; ухвала Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 про призначення справи до розгляду на 07.02.2018 отримана позивачем згідно поштового повідомлення про вручення 6502611810706, а відповідачем (скаржником) - згідно поштового повідомлення про вручення- 0302208846538.

Частиною 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що учасники справи повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, їх явка не визнавалась судом обов'язковою, і відповідно, неявка представників учасників не є перешкодою у розгляді справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 02.04.2012 між ТОВ "НІК+", як продавцем, та ТОВ "Камянка глобал вайн", як покупцем, укладено договір поставки № 05/12 (далі - договір поставки № 05/12 від 02.04.2012), за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (термоусадочний ковпачок, коркову пробку, оболонку декоративну з алюмінію, поліламінатний ковпачок (Complex) та інші номенклатурні позиції, замовлені покупцем (далі товар) за ціною, в кількості та за якістю і відповідним технічним характеристикам, зазначеним в специфікації (п. 1.1).

Пунктом 2.3 договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 45 календарних днів з дня поставки.

Згідно з пунктом 9.5 договору поставки № 05/12 від 02.04.2012, даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012. У випадку розміщення замовлення до закінчення строку договору, виконання замовлення буде проведено після дати закінчення дії даного договору, для сторін строк дії даного договору автоматично продовжується до повного виконання зобов'язань.

В свою чергу, позивачем було сформовано рахунок на оплату № 106 від 27.06.2014 на суму 67 265,68 грн., в якому зазначено, що оплаті підлягає товар: ковпачок т/у 32*70 білий матовий - 38,8 тис.шт., ковпачок т/у 32*70 чорний матовий - 336,6 тис. шт. , і вказаний рахунок виставлено до оплати відповідачу.

Відповідно до видаткової накладної № 99 від 27.06.2014 на суму 67 265,68 грн., яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками обох сторін, позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар: ковпачок т/у 32*70 білий матовий - 38,8 тис.шт., ковпачок т/у 32*70 чорний матовий - 336,6 тис. шт., загалом на суму 67 265,68 грн.

Прийняття товару представником відповідача ОСОБА_1 здійснено на підставі довіреності № 486 від 27.06.2014, в якій зазначено підставою отримання товару - рахунок - фактуру № 106 від 27.06.2014, а також зазначено вид товару, на отримання якого уповноважується представник відповідача: ковпачок т/у 32*70 білий матовий - 38,8 тис.шт., ковпачок т/у 32*70 чорний матовий - 336,6 тис. шт.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме: сплачено 43 056,48 грн., а заборгованість в сумі 24 209,20 грн. - погашена відповідачем не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 не було здійснено оплату вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмір 24 209,20 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірні правовідносини між сторонами щодо поставки за видатковою накладною № 99 від 27.06.2014 виникли в межах договору поставки № 05/12 від 02.04.2012, вважає вказаний висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною1 статі 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 9.5 договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 сторони узгодили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами у пункті 9.5 договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 двосторонньо узгоджено строк дії договору - до 31.12.2012, тобто строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки саме у відповідності з договором. Крім того, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів узгодження сторонами зміни істотної умови договору - строку його дії, зокрема продовження на термін більший, ніж той, який зазначений у п. 9.5 договору поставки. Таким чином, строк дії договору поставки № 05/12 від 02.04.2012 припинився 31.12.2012.

В свою чергу, видаткова накладна № 99 від 27.06.2014 на суму 67 265,68 грн. підтверджує, що поставка товару за нею була здійснена після закінчення строку дії договору поставки № 05/12 від 02.04.2012, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування до правовідносин сторін умов зазначеного договору, зокрема щодо строків розрахунку.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин сторін наступні норми чинного законодавства.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок здійсненої поставки позивачем за видатковою накладною № 99 від 27.06.2014 товару на суму 67 265,68 грн. і його прийняття відповідачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що узгоджується з приписами ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, і відповідно, між сторонами виникли правовідносини поставки.

Так, позивачем на виконання умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 67 265,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № 99 від 27.06.2014. При цьому, зазначення у видатковій накладній та рахунку на оплату підставою їх оформлення договір поставки № 05/12 від 02.04.2012 - жодним чином не спростовує факту укладення сторонами договору саме у спрощений спосіб, як і не підтверджує продовження строку дії договору поставки № 05/12 від 02.04.2012.

Проте, відповідачем всупереч умов ст. ст. 526, 692 Цивільного кодексу України не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк, а саме з моменту отримання товару, поставлений товар загалом на суму 67 265,68 грн., а здійснено лише часткову оплату в сумі 43 056,48 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 24 209,20 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання. Належних та допустимих доказів сплати наявної заборгованості станом на момент вирішення спору не було надано ні суду першої інстанції на час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.

Доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції про те, що позивач не пред'являв позивачу вимогу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, а тому строк оплати за отриманий за видатковою накладною товар - не настав - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, - в сукупності є підставами виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, строк оплати якого виникає з моменту його отримання, що також узгоджується з приписами ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов'язок з оплати товару загалом в сумі 67 265,68 грн. виник у відповідача з моменту отримання товару за видатковою накладною № 99 від 27.06.2014, тобто з 27.06.2014. Проте, наведений обов'язок не було виконано відповідачем в повному обсязі, оскільки оплата товару була проведена частково - в сумі 43 056,48 грн., а в частині сплати заявленої до стягнення заборгованості в сумі 24 209,20 грн. відповідачем допущено порушення виконання своїх зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено виконання зобов'язання по оплаті в повному обсязі отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 24 209,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю з підстав, наведених у даній постанові, у зв'язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні щодо підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Крім того, за порушення строків оплати отриманого товару, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено до стягнення 2 061,43 грн. - 3% річних та 22 030,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 24 209,20 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, а тому у відповідності до вимог ст. ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, наявні обумовлені законом підстави для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з розрахунками щодо строків, сум, ставок нарахувань наведених показників на суму основної заборгованості в розмірі 24 209,20 грн., а саме: 3% річних в сумі 2 061,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 22 030,37 грн. за період прострочення з 12.08.2014 по 13.06.2017 (період нарахування, визначений позивачем самостійно і який відповідає вимогам закону), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судовий збір за її подачу покладається в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України на скаржника.

При цьому, за наслідками апеляційного перегляду справи, суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 на підставі ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції даної постанови. В решті рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 233, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка глобал вайн" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 змінити в мотивувальній частині та викласти її в редакції даної постанови.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/10215/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10215/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Л.В. Чорна