Постанова від 03.04.2018 по справі 826/10791/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10791/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О., Мазур А.С., Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року (прийнята у відкритому судовому засіданні, у м.Києві, повний текст складено 04 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач 1), Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач 2), Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач 3) про визнання незаконним та скасування: рішення (лист) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 20.10.2015 року вих.№27002/10/26-58-11-02-18, рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03.02.2016 року вих.№2124/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги, рішення Державної фіскальної служби України від 10.05.2016 року №10270/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві включити відомості з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Нікея (код ЄДРПОУ 30405094) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць вересень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної заяви повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає що п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України не містить слів має , повинен , зобов'язаний , слід тощо, які несуть інформацію про зобов'язальний характер певної норми; цей пункт не є обов'язковим для Товариства і нічого від Позивача як від платника не вимагає, тому Позивач не може бути примушений робити так, як зазначено у цьому пункті, зважаючи на зазначений у ст.19 Конституції України правовий порядок, бо цей пункт має декларативний характер. Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що неприйняття фізичною особою рішення про продовження строку розгляду скарги Позивача в порядку адміністративного оскарження не має безпосереднього впливу на права та обов'язки позивача , адже п.56.9. ст.56 Податкового кодексу України встановлює, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судовому засіданні представник Відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вказувала на обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 жовтня 2015 року Позивач здав на пошту, адресований Відповідачу 3 цінний лист №0411911235498 з описом вкладення, у який вкладено податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць вересень 2015 року з викладенням у її тексті доповнення та додатком 5, лист від 07 жовтня 2015 року вих.№44/10 та флеш носій з копіями записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.

У цій податковій декларації, додатках та доповненні Позивачем задекларовано (самостійно визначено) 348,00 грн позитивного значення сум ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

Також, Позивачем надіслано копію податкової декларації з ПДВ за податковий період календарний місяць вересень 2015 року та копію додатку 5 до цієї податкової декларації на електронну поштову скриньку податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку.

25 листопада 2015 року Позивачем одержано рекомендований лист від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві з рішенням від 20 жовтня 2015 року вих.№27002/10/26-58-11-02-18 Про відмову у прийнятті податкової звітності , яке вмотивовано тим, що податкова декларація з ПДВ за звітний (податковий) період вересень 2015 подана всупереч п.49.4 Податкового кодексу України, а саме: не передбачено подання податкової декларації з ПДВ у паперовому вигляді.

Товариство, скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, подало відповідні скарги до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м.Києві.

За результатами розгляду вказаних скарг прийняті рішення Головним управління ДФС у м.Києві від 03.02.2016 року вих.№2124/10/26-15-08-02-14 та Державною фіскальною служби України від 10.05.2016 року №10270/6/99-99-08-02-01-15, якими рішення (лист) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 20.10.2015 року вих.№27002/10/26-58-11-02-18 залишено без змін, а скарги ТОВ Нікея без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу визначений обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами пункту 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст.49 Кодексу).

Пунктом 48.1 статті 48 Кодексу визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За приписами пункту 49.4 статті 49 Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом

За приписами п.49.11 ст.49 Кодексу у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

За таких обставин, Позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, а саме порядок її направлення: декларацію направлено в паперовій формі, а тому така декларація не може бути прийнятою, що в свою чергу, виключає можливість зобов'язання Відповідача 3 включити відомості з поданої ТОВ НІКЕЯ податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць вересень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог Позивач в частині скасування рішень Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м.Києві України про результати розгляду скарг, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 56.10 статті 56 Кодексу визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Положеннями пункту 55.1 статті 55 Кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

За приписами п.п.56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цьогоКодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 56.6 статті 56 Кодексу у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п.п.56.8,56.9 ст. 56 Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Згідно з п.10 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень (листів) вбачається, що Відповідачем 1 та Відповідачем 2 залишено без змін рішення (лист) державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління ДФС у м.Києві від 20.10.2015 року вих.№27002/10/26-58-11-02-18.

Отже, вказані рішення (листи) самі по собі не є юридично значимими для Позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення Державної фіскальної служби України від 03.02.2016 року вих.№2124/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 10.05.2016 року №10270/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси Позивача, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції у оскаржуваній постанові невірно зазначено найменування Позивача ТОВ НІКЕЯ-ЛТД , замість ТОВ НІКЕЯ та найменування Відповідачів, а також те, що судом першої інстанції при проголошенні вступної та резолютивної частини постанови не було оголошено абзац 3 вступної частини та абзац 2 резолютивної частини щодо порядку набрання постановою законної сили, як на підстави для скасування рішення з огляду на таке.

За приписами ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Положеннями ст.317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вказані посилання апелянта суд апеляційної інстанції розцінює як описку у судовому рішенні, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку передбаченому ст.253 КАС України, а процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції, згідно з вимогами ст.317 КАС України не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 05 квітня 2018 року.