Постанова

від 05.04.2018 по справі 826/16894/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16894/16 Суддя (судді) першої інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, спірна постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 24.10.2016 року ВП № 52375217 про накладення на ДСНС України штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду є такою, що винесена з порушенням вимог ч. 1 ст. 89 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов частково. Скасувано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича про накладення штрафу від 24.10.2016 року в рамках виконавчого провадження № 52375217. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства надзвичайних ситуацій України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 08.04.2015 року № 384-р; визнання протиправними та скасування наказів від 18.08.2015 року № 52, від 31.12.2015 року № 53; поновлення на посаді заступника Міністра, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов'язання відкликати відомості щодо застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 позов ОСОБА_3 задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року № 384-р, яким ОСОБА_3 звільнено з посади заступника Міністра надзвичайних ситуацій України з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади . Визнано протиправними та скасовано накази заступника Голови ДСНС України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій від 18.08.2015 року № 52 та від 31.12.2015 року № 53. Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України. Вирішено стягнути з ДСНС України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40788,08 грн. Зобов'язано Кабінет Міністрів України відкликати з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади відомості щодо застосування до ОСОБА_3 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади .

Крім того, за текстом цього судового рішення постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, стягнення з ДСНС України на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - звернуто до негайного виконання в порядку п. 2 і 3 ч. 1 ст. 256 КАС України.

В подальшому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 в частині пункту прохальної частини про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року.

16.09.2016 року на виконання вказаної постанови суду від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист від 16.09.2016 року, стягувачем у якому зазначено ОСОБА_3, боржником - ДСНС України і зазначено частину судового рішення, що підлягає примусовому виконанню боржником: звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 4980 грн. .

На виконання цього виконавчого листа постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 27.09.2016 року ВП № 52375217 відкрито виконавче провадження, у якому боржником визначено ДСНС України.

За наслідками отримання копії цієї постанови про відкриття виконавчого провадження, ДСНС України подав 03.10.2016 року до Міністерства юстиції України лист від 30.09.2016 року № 08-824/01, адресований Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У своєму листі позивач повідомив про неможливість виконання постанови суду від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 та просив закрити виконавче провадженні № 5235217 щодо виконання зазначеного судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді. В якості причин, що перешкоджають виконати постанову суду від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16, ДСНС України зазначила наступні: питання про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України Про Кабінету Міністрів України та п. 15 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, належить до повноважень Кабінету Міністрів України; 30.08.2016 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи - Міністерства надзвичайних ситуацій України (код ЄДРПОУ 37535001).

24.10.2016 року, керуючись ст. 89 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. у межах виконавчого провадження № 52375217 винесено постанову про накладення штрафу на ДСНС України за невиконання рішення суду у розмірі 680 грн.

Вважаючи вказану постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 255 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Одночасно в силу приписів ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення постанови до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку.

Також ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників, в тому числі і передбачає їх матеріальний захист у зв'язку із незаконним звільненням.

Згідно із ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Як роз'яснено у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент відкриття виконавчого провадження з виконання постанови суду від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 було врегульовано Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частинами 1 і 2 ст. 12 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, в тому числі здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В силу норм ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з приписами ст. 19 зазначеного Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом першої інстанції було встанволено, що виданий на виконання постанови суду від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 виконавчий лист від 16.09.2016 року таким, що не підлягає виконанню боржником - ДСНС України - в судовому порядку не визнавався.

У зв'язку з надходженням цього виконавчого листа у справі № 826/680/16 та відповідно до ст.ст. 17, 19, 21, 25 і 31 Закону № 606-XIV головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. винесена постанова від 27.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52375217, в якій було зазначено про необхідність негайного виконання вимог виконавчого документу (виконавчого листа). Постанова від 27.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем 03.10.2016 року, що визнається представниками сторін.

Доказів скасування в досудовому або судовому порядку вказаної постанови від 27.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження сторони до суду не подали.

Згідно з нормами ч. 1 і 2 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Поряд з цим, ст. 76 цього Закону передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

02.06.2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404).

Згідно з п. 1 розд. ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів , крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень п. 1 розд. ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404, цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Абзацом 2 п. 2 розд. ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 передбачено, що Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом № 1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404.

Так, згідно з п. 7 розд. ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною першою ст. 75 Закону № 1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проаналізувавши наведені вище норми Закону № 1404 колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що п. 7 розд. ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 пов'язує застосування норм попереднього чи чинного законодавства не з моментом початку відкриття виконавчого провадження, а з моментом вчинення окремої виконавчої дії. Таким чином, державний виконавець вчиняючи окремі виконавчі дії (в тому числі окрему виконавчу дію щодо накладення штрафу за несвоєчасне виконання рішенні суду про поновлення на роботі) у період після набрання чинності Законом № 1404 зобов'язаний був застосувати норми нового Закону України Про виконавче провадження (тобто, Закону № 1404).

Судом першої інстанції було встанволено, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу у розмірі та в порядку, визначеному Законом № 606-XIV, стали обставини невиконання боржником (позивачем) без поважних причин постанови суду у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності позивача про постанову про відкриття виконавчого провадження.

Посилання позивача про неможливість виконання ДСНС України постанови суду в частині поновлення стягувача ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, оскільки цю частину судового рішення належить виконувати Кабінету Міністрів України, який відповідно призначав і звільняв його з посади, є необгрунтованими, оскільки до повноважень державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження не належить перевірка правильності визначення судом у виконавчому документі боржника і тієї частини судового рішення, яку останньому належить виконати. Ці питання належать виключно до повноважень суду при видачі виконавчого листа.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 судом було видано два виконавчих листа щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, боржниками по яких визначені ДСНС України та Кабінет Міністрів України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.09.2016 року ВП № 52375346 також відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа від 16.09.2016 року № 826/680/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16. Боржником в указаному виконавчому провадженні визначено Кабінет Міністрів України, який повинен виконати рішення суду в частині поновлення стягувача - ОСОБА_3 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Видання двох виконавчих листів в адміністративній справі № 826/680/16, в яких визначено боржником відповідно Кабінет Міністрів України і ДСНС України щодо виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на вищевказаних посадах, є наслідком того, що судом визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року №384-р та накази заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України від 18.08.2015 року № 52 та від 31.12.2015 року № 53 про звільнення ОСОБА_3, отже поновлення останнього на роботі повинне було здійснюватися обома державними органами відповідно.

Згідно з нормами ч. 7 ст. 21 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 року № 794-VII та ст. 19 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 року № 3166-VI призначення керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, в силу положень абз. 1-3 п. 1 пп. 48 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року № 950, Проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Проекти актів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідним міністром.

Центральні органи виконавчої влади забезпечують підготовку та подання відповідному міністрові матеріалів (виступів) до таких проектів актів для їх представлення на засіданні Кабінету Міністрів.

Судом першої інстанції було встановлено, що отримавши 03.10.2016 року постанову від 27.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52375217 щодо негайного виконання виконавчого листа № 826/680/16, виданого 16.09.2016 року, ДСНС України лише у середині листопада 2016 року подала до Міністерства внутрішніх справ України проект розпорядження про поновлення ОСОБА_3

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.02.2017 року № 54-р ОСОБА_3 поновлено на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України.

З урахуванням наведених обставин та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження головним державним виконавцем Іванютою І,М. винесено постанову від 20.02.2017 року про закінчення виконавчого провадження № 52375217.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що впозивач станом на день винесення оспорюваної постанови державного виконавця про накладення штрафу, не вчиняв жодні дії на ініціювання процедури поновлення ОСОБА_3 на посаді (а саме: підготовки проекту відповідного розпорядження та передачі його до профільного міністерства), а тому документально підтвердженим є факт затримки виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 30.08.2016 року у справі № 826/680/16 у відповідній частині без поважних причин.

Разом з тим, оспорювана постанова про накладення штрафу від 24.10.2016 року в рамках виконавчого провадження № 52375217 прийнята головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. не на підставі та без дотримання положень діючого на той час Закону № 1404, зокрема, в частині збільшеного розміру накладеного штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане є порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог ДСНС України про визнання протиправними дій головного державного виконавця Іванюти І.М. щодо прийняття постанови від 24.10.2016 року про накладення штрафу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки прийняте у даній справі рішення є належним і достатнім способом відновлення порушених прав позивача та ефективним механізмом захисту таких прав.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 05.04.2018 року.