Постанова

від 02.04.2018 по справі 816/1980/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1980/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017, суддя К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.12.17 по справі № 816/1980/17

за позовом Державного підприємства "Полтавське лісове господарство"

до Державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Войнівська сільська рада Чутівського району Полтавської області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Полтавське лісове господарство", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Войнівська сільська рада Чутівського району, в якому просив суд скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 № РВ-5300706042017 від 17.10.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 прийняти рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі поданих документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документи на земельну ділянку площею 394,2575 га на території Войнівської сільської ради Чутівського району, яка перебуває в користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» , подані державному кадастровому реєстратору, відповідали вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року - без змін.

Від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 04 жовтня 2017 року від Центру надання адміністративних послуг Чутівської районної державної адміністрації державному кадастровому реєстратору відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1В.(далі - реєстратор) надійшли матеріали щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 394,2575 га на території Войнівської сільської ради Чутівського району, яка перебуває в користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» , подані останнім.

За результатами розгляду зазначеної документації реєстратором прийнято рішення № РВ-5300706042017 від 17.10.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із невідповідністю поданих документів вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» .

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема, прийнято на підставі, у межах повноважень та порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Держава однаково забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, ніхто не може бути позбавленим права власності ,що є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 4 цього Закону регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 3 статті 5 Закону визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру України визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Згідно частини 1 статті 6 Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для чого він перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 11 Закону визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Статтею 21 Закону визначено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Так, відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Частиною 1 статті 24 Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами частини 4 цієї статті для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно частини 5 цієї ж статті державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації, підстави якої визначено частиною 6 цієї статті, зокрема: невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено статтею 79 - 1 Земельного кодексу України і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

За приписами частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З аналізу викладених положень Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» слід дійти висновку, що підставою для формування земельної ділянки у спірних правовідносинах може бути або технічна документація щодо інвентаризації земель державної чи комунальної власності або проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Зазначені підстави для формування спірної земельної ділянки відповідають дозволу, наданому ДП «Полтавське лісове господарство» розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014 (а.с. 121).

Водночас, позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що не відповідає вищезазначеним положенням статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та статті 79 -1 Земельного кодексу України.

Щодо посилання апелянта на практику Верховного суду України, в якій застосовується пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України щодо підтвердження права державних лісогосподарських підприємствам користуватися земельними ділянками лісового фонду на підставі планово - картографічних матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Разом з тим, відповідачі не спростовують факту наявності права користування земельною ділянкою у позивача, а лише пропонують таку процедуру оформлення земельної ділянки, яка б відповідала умовам дозволу, наданого ДП «Полтавське лісове господарство» розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014, що, в свою чергу, жодним чином не порушує прав позивача.

У пункті 8 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

Стосовно твердження представника позивача про помилкове зазначення у розпорядженні голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014 про проведення інвентаризації земель, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як вбачається з клопотання ДП "Полтавське лісове господарство" № 1576 від 28.08.2014 (а.с. 120), з яким позивач звертався до Полтавської облдержадміністрації, позивач і просив надати дозвіл на проведення інвентаризації земель та розробку технічної документації із землеустрою.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Крім того, право розпоряджатися відповідними земельними ділянками державної власності надано обласним державним адміністраціям частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, що відповідає їх повноваженню визначеному пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". При цьому, доказів оскарження чи скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014 суду не надано, внаслідок чого останнє є чинним та, в силу вищезазначених приписів Закону, обов'язковим для виконання.

Враховуючи викладені обставини, оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 № РВ-5300706042017 від 17.10.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема, прийнято на підставі, у межах повноважень та порядку, передбаченому Конституцією та законами України, тому позовні вимоги в частині його скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У свою чергу, стосовно позовних вимог про зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 прийняти рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі поданих документів, колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Отже, суд не може своїми діями підміняти орган державної влади, здійснювати оцінку та надавати аналіз наданим позивачем документам за відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те що вимога щодо зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 прийняти рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі поданих документів є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Полтавське лісове господарство".

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 816/1980/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 06.04.2018.