Постанова

від 04.04.2018 по справі 813/3021/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 813/3021/17

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

04 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Савчука Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (м. Хмельницький, 22 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.07.2017 № 0006934811, яким ТОВ "Городище-Агро" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним зобов'язанням на суму 3454825 гривень та за штрафними санкціями на суму 1727412,50 гривень, всього на суму 5182237,50 гривень; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Львівського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.07.2017 № 0006944811, яким ТОВ "Городище-Агро" зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 3838694 гривень.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судове засіданні не з`явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційну скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у період часу з 31.05.2017 по 21.06.2017 проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача по взаєморозрахунках з ТОВ "Зерно Слобожанщини" за вересень-жовтень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення контролюю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 29.06.2017 №111/28-10-48-11/36601654.

У періоді, який перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість.

Відповідно до висновків акту від 29.06.2017 №111/28-10-48-11/36601654, перевіркою встановлені порушення позивачем: п.44.6 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями); п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (св.) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.19999 за №751/4044; п.6, п.10 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями); наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 3454825 грн; п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 3838694 грн.

Позивач подав заперечення на акт від 29.06.2017 №111/28-10-48-11/36601654 від 04.07.2017 вих.№04-ГА.

За результатами розгляду заперечень, листом №38665/10/28-10-48-14 від 19.07.2017, позивача повідомлено про те, що встановлені перевіркою порушення, що відображені в висновку акту від 29.06.2017 №111/28-10-48-11/36601654 є правомірними, а заперечення позивача по даному порушенню є необґрунтованими, аргументи платника не спростовують викладені порушення в акті перевірки.

На підставі висновків акту від 29.06.2017 №111/28-10-48-11/36601654, Львівським управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема: № 0006934811 від 20.07.2017, яким ТОВ "Городище-Агро" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним зобов'язанням на суму 3454825 гривень та за штрафними санкціями на суму 1727412,50 гривень, всього на суму 5182237,50 гривень; № 0006944811 від 20.07.2017, яким ТОВ "Городище-Агро" зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 3838694 гривень.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача щодо неправомірного формування позивачем собівартості продукції внаслідок відсутності фактичного придбання позивачем сої у ТОВ "Зерно Слобожанщини".

Отже, в межах даного спору слід встановити наявність або відсутність факту здійснення (реальність) господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Зерно Слобожанщини", мету придбання та обставини використання придбаного товару (сої) у власній господарській діяльності позивача.

20.09.2016 між ТОВ "Зерно Слобожанщини" (постачальник) та позивачем укладено договір поставки №20/09-2016/СЛ, відповідно до якого: постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сою, урожаю 2016 року, в загальній кількості 1600,000 тон +/-10%, в подальшому по тексту іменується "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1); поставка товару партіями допускається (п.1.1.1); ціна однієї тони товару становить 10800,00 в тому числі ПДВ (п.1.2); загальна вартість товару складає 17280000,00 гривень +/-10% в тому числі ПДВ (п.1.3); передача товару здійснюється постачальником на умовах EXW (франко-склад) на елеваторі ПВКФ "Поділля-Агропродукт", який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 148 (правила Інкотермс 2010 року). Постачальник зобов'язується строком до 30.09.2016 провести передачу права власності покупцю на товар. Перехід права власності підтверджується видатковою накладною, оформленою датою передачі товару (п.1.4); покупець протягом 3-х банківських днів після переоформлення товару здійснює оплату за поставлений товар (п.2.1); оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку (п.2.2); датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.3); договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30 жовтня 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.8.1).

На виконання вимог договору поставки №20/09-2016/СЛ від 20.09.2016 позивачу було поставлено товар сою, що підтверджується видатковими накладними №1 від 23.09.2016 (495,22 т на загальну суму 5348376,00, у тому числі ПДВ 891396,00 грн), №2 від 25.09.2016 (509,57 т на загальну суму 5503356,00 грн, у тому числі ПДВ 917226,00 грн), №3 від 29.09.2016 (537,898 т на суму 5809298,40 грн., у тому числі ПДВ 968216,40 грн.).

09.10.2016 між ТОВ "Зерно Слобожанщини" (постачальник) та позивачем укладено договір поставки №09/10-2016/3, відповідно до якого: постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сою, урожаю 2016 року, в загальній кількості 600,000 тон +/-10%, в подальшому по тексту іменується "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1); поставка товару партіями допускається (п.1.1.1); ціна однієї тони товару становить 10700,00 в тому числі ПДВ (п.1.2); загальна вартість товару складає 6420000,00 гривень +/-10% в тому числі ПДВ (п.1.3); передача товару здійснюється постачальником на умовах EXW (франко-склад) на елеваторі ПВКФ "Поділля-Агропродукт", який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 148 (правила Інкотермс 2010 року). Постачальник зобов'язується строком до 14.10.2016 провести передачу права власності покупцю на товар. Перехід права власності підтверджується видатковою накладною, оформленою датою передачі товару (п.1.4); покупець протягом 3-х банківських днів після переоформлення товару здійснює оплату за поставлений товар (п.2.1); оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку (п.2.2); датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.3); договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15 листопада 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.8.1).

Передача товару (сої) за договором поставки №09/10-2016/3 від 09.10.2016 підтверджується видатковими накладними №4 від 09.10.2016 (456,975 т на загальну суму 4889632,50 грн, у тому числі ПДВ 814938,75 грн), №5 від 12.10.2016 (138,458 т на загальну суму 1481500,60 грн, у тому числі 246916,77 грн).

Оплату за поставлений товар позивачем здійснено в безготівковій формі, що не заперечується відповідачем.

Згідно умов договорів поставки №20/09-2016/СЛ від 20.09.2016 та №09/10-2016/3 від 09.10.2016 (пункти 1.4), передача товару здійснюється за правилами Інкотермс 2010 року на умовах EXW (франко-склад) на елеваторі ПВКФ "Поділля-Агропродукт", який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 148.

При цьому, датою поставки вважається дата переоформлення товару на елеваторі (дата оформлення за складським документом (складської квитанції).

У вересні 2016 року між ТОВ "Зерно Слобожанщини" та ПВКФ "Поділля-Агропродукт" укладено договір №47 складського зберігання зерна. Факт поставки товару підтверджується складськими квитанціями про прийняття зерна на зберігання.

Відтак, у частині доводів відповідача щодо відсутності товаросупроводжувальних документів позивача, а також відсутності наказу на відрядження директора Золочевського О.О. до м. Харкова, яке зазначене у видаткових накладних, складених на виконання договорів поставки №20/09-2016/СЛ від 20.09.2016 та №09/10-2016/3 від 09.10.2016, як підставу відсутності факту реального отримання товариством товару за зазначеними договорами, суд зазначає, що фактично товар не відвантажувався, а передавався позивачу на умовах EXW (франко-склад) на складі за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 148.

Транспортування сої на елеватор ПВКФ "Поділля Агропродукт" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського 148) здійснювалось контрагентом позивача ТОВ "Зерно Слобожанщини", що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, з метою забезпечення зберігання отриманого від ТОВ "Зерно Слобожанщини" товару, 23.08.2016 між ПВКФ "Поділля-Агропродукт" (зерновий склад) та позивачем (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №36, відповідно до якого зерновий склад зобов'язується прийняти до роботи, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане поклажодавцем зерно останньому чи його довіреній особі, а поклажодавець зобов'язується оплатити надані послуги згідно даного договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 148 (п.1.1), в необхідних випадках зерновий склад виступає у якості вантажодержувача (п.1.2), договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п.2.1).

Придбаний позивачем у ТОВ "Зерно Слобожанщини" товар (соя) використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований контрагенту позивача - AGRITRADE CANADA LLP, що підтверджується контрактом №05/09-16 від 05.09.2016, вантажно-митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям з продажу товару контрагенту позивача - AGRITRADE CANADA LLP в акті перевірки не встановлено.

У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч.1 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

В силу п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вимогами п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.201 ПК України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Водночас, відповідач стверджує, що оскільки ТОВ "Зерно Слобожанщини", відповідно до податкових інформацій ГУ ДФС у Харківській області від 31.10.2016 №481/20-40-14-08-12/40201773, від 09.12.2016 №713/20-40-14-08-12/40201773 та від 30.01.2017 №118/20-40-14-08-12/40201773, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, на позивача також поширюються наслідки податкових порушень.

За правилами ч.1 ст.43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У відповідності до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

А тому, ТОВ "Городище-Агро" самостійно вирішує як та з ким здійснювати господарські операції, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема надавати оцінку ефективності його діяльності, а також вибору контрагентів.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються одна з основних конституційних засад: індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України).

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відтак, недотримання контрагентом позивача та контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Тобто, спростовується твердження відповідача щодо застосування до позивача наслідків штучного формування собівартості товару та податкового кредиту, за наявності, на думку відповідача, підстав для таких висновків щодо ТОВ "Зерно Слобожанщини".

В свою чергу, позивачем, на підтвердження факту отримання товару ТОВ "Зерно Слобожанщини", надано договір поставки №КС18-09/16 від 18.09.2016, укладений між ТОВ "Зерно Слобожанщини" та ТОВ "Колос Приорілля", а також видаткові накладні від 21.09.2016 №17, від 22.09.2016 №18, від 23.09.2016 №20, від 24.09.2016 №22, від 25.09.2016 №23, від 26.09.2016 №26, від 29.09.2016 №27, від 28.09.2016 №28, від 30.09.2016 №29, копії яких містяться в матеріалах справи.

В підтвердження вирощування сої ТОВ "Колос Приорілля" є звіт за формою 4-СГ щодо вирощування сої ТОВ "Колос Приорілля" та квитанція №2 щодо подання Звіту до Держстату України.

Так само, необґрунтованим є твердження відповідача щодо того, що відсутність факту реальної первинної поставки сої ТОВ "Колос Приорілля" на адресу ТОВ "Зерно Слобожданщини" у вересні 2016 року свідчить про неможливість реальної поставки зазначеного товару по ланцюгу постачання, а саме від ТОВ "Зерно Слобожанщини" до позивача в вересні-жовтні 2016 року.

Помилковою є думка відповідача, що відсутність ТОВ "Зерно Слобожанщини" за його місцезнаходженням свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження, наявність майна, основних засобів, трудових ресурсів.

Слід зауважити, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідач, вказує, що позивач придбавав у ТОВ Зерно Слобожанщини товар (сою) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.