Постанова

від 26.03.2018 по справі 817/1339/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1339/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Зозуля Д.П. в м. Рівне, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області , в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" у відповідності до норм чинного законодавства оформило та надало під час перевірки всі необхідні первинні документи для підтвердження реальності операції з придбання кукурудзи в ТзОВ "Бекеш". Натомість, фіскальний орган всупереч положенням податкового законодавства, посилаючись на відсутність у контрагента основних фондів чи кваліфікованого персоналу, встановив нереальність господарських операцій позивача.

Внаслідок цього відповідача прийшов до необґрунтованого висновку про завищення ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" податкового кредиту за листопад 2016 року на суму 66 666,67грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, в листопаді 2016 року на суму 25 309грн. та заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в сумі 41 358грн.

З підстав зазначених у позовній заяві позивач просив задовольнити його позов та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600(одна тисяча шістсот)грн. 00коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема апелянт зазначає ,що для підтвердження реальності поставки кукурудзи ТзОВ "Бекеш" для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" необхідними умовами є виробництво вказаної кукурудзи, або її придбання по ланцюгу постачання від виробника у необхідній кількості. Водночас, згідно із даних перевірки у ТзОВ "Бекеш" відомості про нерухоме майно, транспортні засоби, працівників, вирощування зернових культур або придбання товару у фізичних осіб чи юридичних осіб - відсутні. Таким чином, встановлено, що придбання кукурудзи позивачем по ланцюгу постачання не підтверджено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" підтвердив необхідними первинними документами реальність операції з придбання кукурудзи в ТзОВ "Бекеш", а тому посилання в апеляційній скарзі на нереальність господарської операції є помилковим та безпідставним , що було підтверджено судом першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Рівненській області, в період з 04.08.2017 року по 10.08.2017 року проводилася позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведення взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бекеш" код ЄДРПОУ 40800168 (ТзОВ "Бекеш").

За результатам перевірки був складений акт від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704 позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Бекеш" за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року (далі - акт перевірки від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704).

Перевіркою ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" встановлено порушення: пп."а" п. 198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит за листопад 2016 року на суму 66 666,67грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, в листопаді 2016 року на суму 25 309грн. та заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в сумі 41 358грн.(а.с.10-18).

На підставі вказаного акту перевірки від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006061403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вітчизняних товарів на суму 51 697,50грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 41 358,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 339,50грн.(а.с.8);

- податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006071403, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховуються у зменшенням суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 25 309грн.(а.с.9).

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТзОВ "Бекеш" у листопаді 2016 року було укладено договір купівлі-продажу кукурудзи.

Вказана кукурудза була передана ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" відповідно до виданих видаткових накладних ТзОВ "Бекеш" № Б-00000251 від 23.11.2016 року у кількості 53,333т. на суму 200 000,00грн. всього з ПДВ, № Б-00000233 від 15.11.2016 року у кількості 53,333т. на суму 200 000,00грн. всього з ПДВ(а.с.30, 31).

Згідно домовленості між сторонами ТзОВ "Бекеш" зобов'язувався здійснити поставку кукурудзи на склад ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", що підтверджується наданими поясненнями директором ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" від 10.08.2017 року (а.с.44).

Так, поставка кукурудзи на склад позивача здійснювалася відповідно до товарно-транспортної накладної від №12 від 12.11.2016 року (фізична вага товару 32,72т., залікова вага 27,03т.); товарно-транспортної накладної від №68 від 07.11.2016 року (фізична вага товару 25,90т., залікова вага 22,23т.); товарно-транспортної накладної від №62 від 06.11.2016 року (фізична вага товару 34,86т., залікова вага 31,85т.); товарно-транспортної накладної від №61 від 06.11.2016 року (фізична вага товару 27,96т., залікова вага 25,55т.)(а.с.99-102).

Відповідно до договору складського зберігання зерна №97/10-2016 від 03.10.2016 року, зерновий склад Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчанка" (далі - ТДВ "Кременчанка") зобов'язалося прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію врожаю 2016 року поклажодавця ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС"(а.с.24-26).

Також, згідно із договору складського зберігання зерна №01/94-16 від 05.10.2016 року, зерновий склад Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Білоцерківський елеватор" (далі - ТзОВ "Олам Білоцерківський елеватор") зобов'язалося за плату прийняти на строкове зберігання сільськогосподарську продукцію ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС"(зернові та олійні пізні культури) врожаю 2016 року(а.с.20-23).

У відповідності до копій реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку №579 від 06.11.2016 року та №823 від 12.11.2016 року , №584 від 07.11.2016 року, ТДВ "Кременчанка" та ТзОВ "Олам Білоцерківський елеватор" прийняли на зберігання кукурудзу 3 класу 2016 року урожаю в кількості 62,820т.; 32,720т.; 25,900т.(а.с.27-29). 01.06.2017 року позивачем було укладено додаткову угоду №1 до договору складського зберігання зерна №01/94-16 від 05.10.2016 року з зерновим складом ТзОВ "Олам Білоцерківський елеватор"(а.с.76).

На підтвердження оплати за зберігання кукурудзи зерновим складом ТзОВ "Олам Білоцерківський елеватор", позивач надав копію платіжного доручення №754 від 12.10.2017 року на суму 55 074,43грн. та рахунок на оплату №568 від 30.09.2017 року всього з ПДВ 55 074,43грн.(а.с.77, 78).

За наслідками вказаної господарської операції між ТзОВ "Олам Білоцерківський елеватор" та ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" укладено також акт здачі-приймання робіт(надання послуг) №279 від 30.09.2017 року(а.с.79).

На підтвердження оплати за зберігання кукурудзи зерновим складом ТДВ "Кременчанка", позивач надав копії платіжних доручень №4252 від 02.08.2017 року на суму 500 000,00грн., №4229 від 02.08.2017 року на суму 167 725,00грн.(а.с.80, 81).

За наслідками вказаної господарської операції між ТДВ "Кременчанка" та ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" укладено також акт прийому - передачі №165 від 31.07.2017 року(а.с.82).

Крім того , із пояснень директором ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" вбачається , що станом на 30.11.2016 року розрахунок за поставлений товар не проведений(а.с.44).

01.11.2016 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ "Аксінт") (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №03/11/16. Згідно із п.1.1. цього Договору продавець продає, а покупець купує кукурудзу врожаю 2016 року(а.с.143-144).

Оплата підтверджується копіями платіжних доручень №452 від 21.11.2016 року на суму 200 000,00грн. та №458 від 23.11.2016 року на суму 200 000,00грн.(а.с.145-146).

30.11.2017 року між ТзОВ "Бекеш" (первісний кредитор) та ТзОВ "Аксінт" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №19, відповідно до якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором(а.с.147-148).

Відступлення права вимоги, що передбачено цим договором становить 400 000,00грн. (п.2.1 Договору).

Відповідно до договору про переведення боргу №19 від 30.11.2017 року, ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (первісний боржник) переводить на ТзОВ "Аксінт" (новий боржник) борг у розмірі 400 000,00грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (а.с.149-150).

Оскільки ТзОВ "Аксінт" не було поставлено товару згідно договору купівлі - продажу №03/11/16 від 01.11.2016 року, то 01.12.2017 року між ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" та ТзОВ "Аксінт" укладено угоду №1/12-16 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі - продажу №03/11/16 від 01.11.2016 року та договором про відступлення права вимоги(а.с.151).

З огляду на наведене, судом вірно встановлено, що заборгованість, яка рахувалася за ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" перед ТзОВ "Бекеш" погашена та зарахована за зустрічними однорідними вимогами між ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" та ТзОВ "Аксінт".

За наслідком господарської операції щодо продажу кукурудзи ТзОВ "Бекеш" (продавець) сформував податкову накладну №13 від 15.11.2016 року для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець), на суму ПДВ 33 333,33грн., та загальною сумою з урахуванням ПДВ 200 000,00грн., та податкову накладну №14 від 22.11.2016 року для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець), на суму ПДВ 33 333,33грн., та загальною сумою з урахуванням ПДВ 200 000,00грн. (а.с.32, 33).

Співставляючи встановлені судом обставини з положеннями чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 ПК України).

У відповідності до п.198.3 ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996 (далі - Закон України від 16.07.1999 року №996).

За змістом ч. 1 та ч.2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88) передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вище наведених норм податкового законодавства дає підстави вважати, що первинний документ повинний містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Так як, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до висновку висловленого колегією суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України від 03.11.2015 року у справі №21-4471а15, який відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, а саме надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вбачється з матеріалів справи судом першої інстанції були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або відсутні відомості про наявні основні засоби контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім того , відповідачем не надано жодних доказів того, що керівник ТзОВ "Бекеш" заперечував свою участь у діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006061403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вітчизняних товарів на суму 51 697,50грн., в тому числі за збільшено за податкових зобов'язанням на суму 41 358,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 339,50грн., та при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006071403, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховуються у зменшенням суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 25 309грн. - діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством , а тому вони є протиправними та підлягали скасуванню.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що договір між позивачем та ТзОВ "Бекеш" слід вважати усним, оскільки правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).

У даному випадку правочин був зафіксований товаро-транспортних накладних та інших документах, які були досліджені судом першої та апеляційної інстанції. Зазначені документи підписані від імені сторін правочину.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "05" квітня 2018 р.