Постанова

від 04.04.2018 по справі 815/5491/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №815/5491/16

адміністративне провадження №К/9901/3770/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017

у справі № 815/5491/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Волсбуд

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Волсбуд (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0007471201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 25520,06 грн. (20 % від суми несвоєчасного сплаченого грошового зобов'язання із ПДВ у розмірі 127600,30 грн.); та від 07.10.2016 № 0007591201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 19015,94 грн. (10 % від суми несвоєчасного сплаченого грошового зобов'язання із ПДВ у розмірі 190159,40 грн.).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення 05.10.2016 № 0007471201 та від 07.10.2016 № 0007591201.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 57.1, 57.3 ст. 57, пункту 87.9 ст. 87, пункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 7, 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки від 18.08.2016 № 2632/15-52-12-01, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

У поданому на касаційну скаргу відзиві, позивач просив залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене на 04.04.2018 о 12 годині, представників сторін, які повідомленні належним чином про дату, час та місце судового розгляду, касаційний перегляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої ст. 345 КАС України.

У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.08.2016 № 2632/15-52-12-01. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 57.1 ст. 57, пункту 203.2 ст. 203 ПК України: сплачені податкові зобов'язання із ПДВ з порушенням граничного строку оплати.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0007471201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 25520,06 грн. (20 % від суми несвоєчасного сплаченого грошового зобов'язання із ПДВ у розмірі 127600,30 грн.); та від 07.10.2016 № 0007591201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 19015,94 грн. (10 % від суми несвоєчасного сплаченого грошового зобов'язання із ПДВ у розмірі 190159,40 грн.)

У судовому процесі встановлено, що відповідач здійснював перерозподіл сплачених платежів зі сплати поточних податкових зобов'язань за податковими деклараціями з ПДВ за період із червня 2014 року по лютий 2016 року, у рахунок погашення податкового боргу. який виник раніше - у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання із ПДВ, збільшеного згідно з податковим повідомлення-рішенням від 19.07.2012 № 0009912301. Це податкове повідомлення-рішення було предметом судового спору в адміністративній справі № 570/7493/2012, у якій постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014, відмовлено у задоволенні позову.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 цієї статті у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до частини першої пункту 87.9 ст. 89 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пункту 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з відсутності у контролюючого органу повноважень нараховувати штраф у випадку перерозподілу ним коштів, вчасно сплачених платником податків за поточними податковими зобов'язаннями у рахунок податкового боргу, який виник раніше.

Разом із тим, такі висновки судів не відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм ПК України.

Нормою пункту 87.9 ст. 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми ст. 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 ст. 87 ПК України, стаття 126 не містить. Розрахунок сум штрафних санкцій позивачем у судовому процесі не оспорюється.

Отже, за встановлення у судовому процесі обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов'язань, ДПІ було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі ст. 126 ПК України.

Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 цієї статті).

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко