Постанова

від 04.04.2018 по справі 808/2852/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №808/2852/16

адміністративне провадження №К/9901/38270/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року (суддя: Лазаренко М.С.) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: Юрко І.В., Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі №808/2852/16 за поданнямБердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велагро" простягнення коштів за податковим боргом, ВСТАНОВИВ:

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду із поданням, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велагро" (далі - ТОВ "Велагро") податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 55119,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 3 жовтня 2016 року ТОВ "Велагро" має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 55119,00 грн. Позивачем 18 вересня 2015 року складена податкова вимога № 1869-23 на суму 10785,49 грн., згідно з якою внаслідок несплати 30 вересня 2016 року ТОВ "Велагро" самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією від 20 вересня 2016 року № 9173066572 виник податковий борг у сумі основного платежу 55119,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, провадження у справі закрито, з підстав наявності спору про право, що унеможливлює розгляд справи за спрощеною процедурою на підставі подання. Роз'яснено заявнику, що розгляд спору щодо стягнення суми заборгованості може бути здійснено в порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, оскільки платник податків висловлює незгоду з наявністю податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі, визначеному податковим органом, заявлена в поданні сума боргу та її розмір є спірними.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання про стягнення боргу задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з поданих до суду матеріалів справи вбачається спір про право, оскільки платник податків висловлює незгоду з наявністю податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі, визначеному Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області, тобто, заявлена в поданні сума боргу та її розмір є спірними.

Частиною другою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції), обумовлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Частиною десятою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.

Таким чином, відповідно до положень процесуального закону, що діяв на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції у справі, де ухвала суду першої інстанції прийнята у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточним і оскарженню не підлягає.

Ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року прийнята відповідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може бути переглянута Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити її без задоволення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду