Постанова

від 04.04.2018 по справі 804/14767/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №804/14767/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 (Головуючий суддя: Н.В. Боженко) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 (колегія суддів у складі: В.Є. Чередниченко, А.О. Коршун, О.О. Круговий) у справі №804/14767/13-а за позовомПриватного підприємства СФГ Нікопольське (далі - ПП СФГ Нікопольське ) доДПІ провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ПП СФГ Нікопольське звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило: визнати протиправними дії ДПІ з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.08.2013 по 31.08.2013; визнати протиправними дії ДПІ щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП СФГ Нікопольське в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акта №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки; зобов'язати ДПІ вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 та утриматися від направлення до інших органів державної податкової служби акту №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Обґрунтовуючи позов зазначає, що відповідач приймаючи акт про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 жодним чином не досліджував та не зазначав, за якими саме угодами він здійснював господарські операції у серпні 2013 року, не відображено їх умов та інше, що не може свідчити на порушенням ним вимог статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та слугувати висновку про безтоварність таких господарських операцій. Прямим наслідком таких дій відповідача, що виразились у порушенні процедури призначення та проведення зустрічної звірки його господарської діяльності є виключення з електронних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту показників щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту по його взаємовідносинам с контрагентами. Крім того, вважає, що відповідний захід як проведення зустрічної звірки мав проводитись в порядку пункту 73.5 статті 73 ПК України, а за його результатами мала бути складена довідка, тоді як спірний акт не містить викладення результатів перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.08.2013 по 31.08.2013. Визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП СФГ Нікопольське в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акта №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язати ДПІ вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із вимогами законодавства України відповідач, здійснюючи зустрічну звірку господарської діяльності позивача, за наслідками якої дійшов висновку про неможливість її проведення мав скласти довідку, а не акт за змістом якого вбачається проведення фактично документальної перевірки позивача. Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки. Коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту без винесення податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує про неврахування судами факту відсутності обставин, що проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю. Дії з проведення зустрічних звірок платника та оформлення такої звірки довідкою, із зазначенням висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій з контрагентами не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Внесення чи видалення з АРМ Аудит та АІС Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання на рівні ДПА України , АІС Податковий блок підсистем Податковий аудит та Аналітична система відомостей щодо результатів проведення перевірки жодним чином не можуть порушувати права свободи чим законні інтереси позивача.

30.09.2014 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ відкрито.

10.01.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідачем на підставі пункту 73.5 статті 73 ПК України проведено зустрічну звірку ПП СФГ Нікопольське , за результатами якої складено акт від 29.10.2013 №77/04-61-22-2/38361070 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП СФГ Нікопольське з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період серпень 2013 року.

Згідно із висновками викладеними в акті від 29.10.2013 року №77/04-61-22-2/38361070, відсутні факти реального вчинення господарських операцій з постачальними за період серпень 2013 року.

На підставі вказаного акту ДПІ здійснено корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП СФГ Нікопольське , в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що підтверджується витягом з електронної бази.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткову обґрунтованість позовних вимог передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України (в чинній редакції), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України (в чинній редакції).

Суд відзначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з позовом, далі - КАС України), який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з позовом) предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно законодавства України вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню зустрічних звірок та складанню акту про неможливість її проведення) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Також поза увагою судів залишилось те, що позивачем фактично була заявлена позовна вимога про визнання протиправними дій зі складання акту та висновків, викладених в ньому. Разом з цим акти перевірки, зустрічної звірки чи про неможливість проведення зустрічної звірки не є актами індивідуальної дії, а є лише носієм інформації, яка використовується суб'єктом владних повноважень при реалізації своїх функцій.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій зі складання акту, судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, та чи порушуються вони саме вчиненням відповідачем таких дій.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України (в чинній редакції).

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України (в чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду