Рішення

від 15.03.2018 по справі 804/1721/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Справа № 804/1721/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зінфіс до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК Куліш Віктора Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ :

05 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зінфіс (далі - ТОВ Зінфіс ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК (ПАТ АКТАБАНК ) Куліша Віктора Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень до адміністративного позову просить:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК Куліш Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемним договору та направлення повідомлень про нікчемність правочину із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору №01-1191/Н від 17 січня 2013 року, а саме щодо правочину (договору): Договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 року, що укладений між ПАТ АКТАБАНК та фізичною особою ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів від 14 серпня 2017 року №96, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК Кулішом Віктором Миколайовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зобов'язання ТОВ Зінфіс перед ПАТ АКТАБАНК щодо повернення суми кредиту за кредитним договором у встановлений строк не було виконано, а тому заборгованість погашено шляхом звернення стягнення на грошові кошти третьої особи за договору застави майнових прав. Однак, на поштову адресу позивача надійшов лист від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК" Куліша Віктора Миколайовича про нікчемність договору застави майнових прав. Позивач вважає, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК Куліша Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемним цього правочину є противоправними, чим порушено права та законні інтереси позивача, та сформовано незаконну вимогу про виконання позивачем кредитного договору.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що оскаржувані дії відповідачем вчинено з дотриманням чинного законодавства, на підтвердження чого надано суду протокол ПАТ АКТАБАНК №60 від 14.08.2017 та наказ №96 від 14.08.2017, які, на думку відповідача, містять обґрунтування законності дій відповідача.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, надійшли пояснення по суті адміністративного позову, відповідно до змісту яких третя особа вважає доводи, викладені в адміністративному позові, законними та обґрунтованими та підтримує в повному обсязі позовні вимоги позивача з наданими уточненнями.

Від представника позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, надання ними клопотань про розгляд справи за їх відсутності, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2015 року № 576 Про віднесення Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2014 прийнято рішення № 90 про запровадження в ПАТ АКТАБАНК з 17.09.2014 тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 №19 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АКТАБАНК , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №6 від 16.01.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ АКТАБАНК та делегування повноважень ліквідатора банку , термін дії ліквідації банку до 15 січня 2018 року.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2217 від 31.05.2017 Про заміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК , яким з 07.06.2017 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ АКТАБАНК Куліш Віктору Миколайовичу (далі - уповноважена особа Фонду ).

У відповідності до підпункту 8 частини 1 статті 48 Закону України, Фонд/Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює повноваження, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд/Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня: впровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), щодо нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На виконання вищезазначених вимог зазначеного Закону, відповідачем була проведена перевірка договорів при кредитуванні ТОВ Зінфіс за кредитним договором № 01-1191/Н від 17.01.2013, за результатами якої було встановлено договір застави майнових прав (грошові депозити) №01-1191/Т/3 від 27.05.2014, укладений між ПАТ АКТАБАНК та ОСОБА_2.

Зазначене стало підставою для надіслання позивачу повідомлення вих.№1564 від 14.08.2017, яким ПАТ АКТАБАНК повідомив про нікчемність договору застави майнових прав (грошові депозити) №01-1191/Т/3 від 27.05.2014, укладеного між ПАТ АКТАБАНК та ОСОБА_2, згідно п.п.1,2,5,6,7 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також Уповноваженою особою Фонду винесено Наказ від 14 серпня 2017 року №96 Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів .

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого Рішенням № 826 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016р., правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в повідомленні від 14.08.2017 за вих.№1564 про нікчемність правочинів, зазначає, що договір застави майнових прав (грошові депозити) №01-1191/Т/3 від 27.05.2014, укладений між ПАТ АКТАБАНК та ОСОБА_2, згідно з пунктами 1, 2, 5,6,7 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Однак зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між ПАТ АКТАБАНК та ТОВ Зінфіс було укладено кредитний договір № 01-1191/Н від 17.01.2013.

Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно ч.1. статті 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

На забезпечення виконання ТОВ Зінфіс зобов'язань за кредитним договором № 01-1191/Н від 17.01.2013, між ПАТ АКТАБАНК та ОСОБА_2, як майновим поручителем, було укладено договір застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014.

Суд вважає, що факт укладання договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 не може свідчити про укладання банком нікчемного правочину, оскільки цей правочин був спрямований на надання банку додаткових гарантій виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

З урахуванням того, що в строк визначений кредитним договором, ТОВ Зінфіс не виконало зобов'язань щодо повернення суми кредиту, то ПАТ АКТАБАНК повністю погасив заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_2 згідно договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не забороняє відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку, третій особі яка виконала зобов'язання боржника, а згідно з положеннями статей 512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора у зобов'язанні та перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2018 не надано заперечень стосовно обставин того, що ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за договором застави.

Таким чином, укладення та фактичне виконання сторонами правочинів, призвело до погашення зобов'язання ТОВ Зінфіс перед ПАТ АКТАБАНК за рахунок майнових прав ОСОБА_2, а визнання відповідачем договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 нікчемним призвело до повторного виникнення обов'язку у ТОВ Зінфіс сплатити заборгованість перед ПАТ АКТАБАНК .

Вирішуючи питання, щодо нікчемності договору, суд зазначає наступне.

Визначаючи підстави для визнання правочину нікчемним, відповідач у повідомленні послався на положення пунктів 1,2,5,6,7 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , відповідно до яких:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для визнання укладеного правочину нікчемним з огляду на наступне.

Щодо пункту 1 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ПАТ АКТАБАНК здійснив списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_2, що передбачено договором застави майнових прав в рахунок погашення заборгованості ТОВ Зінфіс за кредитним договором. Тобто ОСОБА_2 вчинено відповідні майнові дії на користь ПАТ АКТАБАНК .

Відповідач не зазначив посилань на будь-які докази, що підтверджують факт безоплатного відчуження майна з боку ПАТ АКТАБАНК або відмови останнього від майнових вимог, тому його твердження щодо нікчемності правочину є лише припущенням.

З урахуванням викладеного, договір застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 не містить ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 1 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на відсутність обов'язкових ознак, що вказують на їх нікчемність.

Щодо пункту 2 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , суд зазначає наступне.

Наслідком укладення договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 стало те, що ПАТ АКТАБАНК отримав повне погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Тобто, внаслідок даного правочину кошти та/або майно не вибували із володіння ПАТ АКТАБАНК , а навпаки, внаслідок цього правочину ПАТ АКТАБАНК в повному обсязі задовольнив свої вимоги.

Уклавши зазначений договір, банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а навпаки, набув можливість задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення, а отже такий договір не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами. Внаслідок укладення договору застави майнових прав відбулось одночасне погашення заборгованості позивача перед ПАТ АКТАБАНК за виданим кредитом, а також зменшення зобов'язань банку перед ОСОБА_2.

Звернення стягнення ПАТ АКТАБАНК на майнові права ОСОБА_2 призвело до збільшення розміру грошових активів ПАТ АКТАБАНК за рахунок зменшення обсягу зобов'язань Банку. Таким чином, укладення вищевказаного договору мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку ПАТ АКТАБАНК . Отже, зазначений договір не містить ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 2 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на відсутність обов'язкових ознак, що вказують на їх нікчемність.

За приписами пункту 5 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність .

Однак, як зазначено вище, згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, зобов'язання забезпечується такими способами як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Укладення договору застави майнових прав, що визнаний відповідачем нікчемним правочином, забезпечило виконання зобов'язань ТОВ Зінфіс перед ПАТ АКТАБАНК . В свою чергу ПАТ АКТАБАНК не приймав на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог, а отже в даному випадку не розглядається і не може розглядатись зазначена підстава нікчемності правочинів.

Договір застави майнових прав не передбачає прийняття банком на себе зобов'язань по забезпеченню грошових вимог, це банк набув майнові права та реалізував це право на свою користь шляхом звернення стягнення. Тобто правова сутність цієї угоди взагалі не стосується прийняття на себе зобов'язань банком щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій. Отже пункт 5 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб взагалі не може бути застосований до договору застави майнових прав.

За приписами пункту 6 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, договір застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 не є банківським кредитом, визначення якого міститься в Законі України Про банки і банківську діяльність .

Укладений договір про відступлення права вимоги не передбачає отримання будь-яких грошових коштів від ПАТ АКТАБАНК , а передбачає отримання грошових коштів саме ПАТ АКТАБАНК від заставодавця (майнового поручителя).

Отже, договір застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 не містить ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 6 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відносно пункту 7 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає, що внаслідок укладення договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 ПАТ АКТАБАНК не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги третім особам.

Суд зазначає, що факт укладання такого договору не може свідчити про укладання банком правочину, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідачем не доведено суду, в чому саме полягає отримана позивачем або третьою особою перевага перед іншими кредиторами банку. Отже, в даному випадку списання грошових коштів ОСОБА_2 не є перевагою чи пільгою в контексті приписів пункту 7 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що спірні правочини є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання відповідачем правочину, зазначеного у повідомленні вих. №1564 від 14.08.2017, нікчемним.

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення , затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016р. № 826, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Отже, відповідачем порушено строк проведення перевірки правочинів ПАТ АКТАБАНК на предмет нікчемності, оскільки вона мала бути проведена та закінчена в річний (максимальний) термін від дня початку процедури ліквідації, а саме до 15.01.2016р.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем вчиненно дії та прийнято рішення з порушення цього принципу, що свідчить про порушення при цьому гарантій, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції, для позивача, так і для третьої особи.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлено протиправність віднесення відповідачем договору застави майнових прав до нікчемних, то в останнього обов'язок, визначений частиною четвертою ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , не виникає, у тому числі щодо повідомлення сторін про нікчемність цих договорів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин справи вбачається, що позовні вимоги ТОВ Зінфіс до уповноваженої особи Фонду - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання вказаного адміністративного позову, що містить дві вимоги немайнового характеру, в розмірі 3524 грн., що підтверджується квитанцією №ПН3346 від 28.02.2018.

Керуючись положеннями частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, то суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 255, ст. 287, ст.ст. 292 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Зінфіс до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК Куліш Віктора Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК Куліш Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемним договору застави майнових прав №01-1191/Т/3 від 27.05.2014 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК та фізичною особою ОСОБА_2, та направлення повідомлення про нікчемність правочину із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору №01-1191/Н від 17 січня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів від 14 серпня 2017 року №96, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АКТАБАНК Куліш Віктором Миколайовичем.

Стягнути за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зінфіс (проспект Голосієївський, будинок 58-а, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 36039514) судовий збір у сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні, сплачений квитанцією №ПН3346 від 28.02.2018.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положен

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко