Рішення

від 05.04.2018 по справі 806/335/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/335/18

категорія 8.3.13

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю представників позивача Врублевського М.М., Зобкової Т.П.,

представника відповідача Зеленової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

22.01.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" (далі - ТОВ "Інформграніт") до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області), у якому воно просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000361204 від 09.01.2018 про застосування штрафних санкцій до ТОВ "Інформграніт" за порушення строку сплати сум грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у сумі 40665,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки ТОВ "Інформграніт" встановлено, що узгоджені суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю платником податків до бюджету сплачені із затримкою у межах 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 203329,35 грн та нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 40665,87 грн. Позивач не погоджується з такими висновками акта перевірки, оскільки під час перевірки податковим органом не були взяті до уваги уточнені декларації від 06.11.2017 за № 9271177948 та від 07.11.2017 за № 9271178899, які досліджувались у ході перевірки, згідно з уточненими даними декларацій сума погашеного боргу становить 95986,49 грн, а не 203329,35 грн. Крім того, за даними стану розрахунків з бюджетом з електронного кабінету платника податків заборгованість ТОВ "Інформграніт" по орендній платі на землю станом на 08.11.2017 становила 145803,06 грн (у тому числі на 01.01.2017 - 30293,44 грн), а станом на 11.11.2017 - 49816,57 грн. Різниця (145803,06 - 49816,57) 95986,49 грн сплачена підприємством 10.11.2017 за платіжним дорученням № 112. Отже, податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000361204 про стягнення штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 40665,87 грн є неправомірним і підлягає скасуванню.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 відкрите провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.02.2018 на 11 год. 00 хв.

23.02.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 50-51).

27.02.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.03.2018 до 10 год. 00 хв. для отримання додаткових пояснень від бухгалтера позивача (а.с. 82).

22.03.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.04.2018 до 10 год. 00 хв. для отримання додаткових доказів від представників сторін (відомості щодо проведення камеральної перевірки, копію листа) (а.с. 96).

Представники позивача у судовому засіданні 05.04.2018 подали заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 108-109), згідно з якою просили визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000361204 про застосування штрафних санкцій до ТОВ Інформграніт за порушення строку сплати сум грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб в частині 21468,57 грн. Також представники позивача пояснили, що подання позивачем уточнюючої декларації не є погашенням податкового боргу, а є виправленням допущеної помилки, що виявилось у невірному зазначені суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю. Відтак, за відсутності джерела сплати податкового боргу, на думку представників позивача, відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності згідно з ст. 126 Податкового кодексу України. Уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав зазначених в уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях до позову (а.с. 78-79, 103-104).

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2018 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву (а.с. 50-51). В обґрунтування заперечень пояснила, що під час перевірки було встановлено, що ТОВ Інформграніт допущено затримку по розрахунках з бюджетом зі сплати орендної плати за землю у межах понад 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 203329,35 грн. Так, згідно з інтегрованою карткою ТОВ Інформграніт по орендній платі за земельні ділянки рахувався податковий борг по сплаті платежу до бюджету у розмірі: станом на 01.01.2017 - 149680,77 грн, станом на 01.11.2017 - 255287,04 грн, який частково погашено за рахунок подання уточнюючої декларації від 07.11.2017 № 9271178899 на зменшення податкових зобов'язань за 2016 рік на загальну суму 110261,75 грн та часткової сплати боргу 10.11.2017 у розмірі 95986,49 грн згідно з платіжним дорученням № 112.

Крім того, представник відповідача додатково пояснила, що декларації від 06.01.2017 за № 9259249250 та від 16.02.2017 за № 9021510655, де задекларовані помісячні суми узгоджених податкових зобов'язань, станом на 07.11.2017 - дату подання уточнюючої декларації від 07.11.2017 № 9271178899, вже набули статусу узгодженої суми податкових зобов'язань податкового боргу, а іншими словами - статусу податкового зобов'язання, внаслідок несплати податку у зазначений вище строк.

У той же час, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, на думку представника відповідача, доводи позивача, викладені у поясненнях від 26.02.2018 № 6 не спростовують факт вчинення порушення податкового законодавства та не є підставою для звільнення позивача від відповідальності, встановленої п. 126.1 ст. ПК України (а.с. 99-100).

Представник відповідача вважає, що ГУ ДФС у Житомирській області правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, зазначив, що у позовній заяві ТОВ Інформграніт не обґрунтовує чому саме воно несвоєчасно сплачувало самостійно визначений податок та несвоєчасно подало уточнюючий податковий розрахунок на зменшення податкових зобов'язань лише 07.11.2017, а також не надає будь-яких доказів на підтвердження своєї правової позиції та для спростування встановлених під час проведення перевірок порушень.

Вислухавши представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.19, п. 20.1 ст. 20, та п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ "Інформграніт" по питанню своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки податкової звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб від 14.12.2017 № 8315/06-30-12-04-15 за висновками якого ТОВ "Інформграніт" порушило строки розрахунків з бюджетом по орендній платі за землю у межах понад 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 203329,35 грн (а.с. 9-10).

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки від 14.12.2017 № 8315/06-30-12-04-15 позивач подав до ГУ ДФС заперечення на вказаний акт (а.с. 15), за результатами розгляду якого висновки, зроблені в акті перевірки, відповідачем залишено без змін листом від 02.01.2018 № 30/06-30-12-04-19 (а.с. 20-21).

На підставі акту перевірки від 14.12.2017 № 8315/06-30-12-04-15 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000361204, яким до ТОВ "Інформграніт" застосовано штраф у розмірі 20% за порушення строку сплати сум грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 40665,87 грн (а.с. 13).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Інформграніт" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом першим п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку відповідача позивачем було допущено порушення п. 288.7 ст. 288 ПК України.

Так, відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Статтею 286 ПК України передбачений порядок обчислення плати за землю.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктами 16.1.1-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, а згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Водночас згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновків, зокрема, про те, що платник податку зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю, визначаючи суму такої самостійно в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях. Поряд з цим платник податку має право у разі виявлення помилок в оформленні податкових декларацій подати до неї уточнюючий розрахунок. Подання платником уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у разі самостійного виявлення помилок у розрахунку податкових зобов'язань у податковій декларації за минулий податковий період, що виявилось у завищенні суми податкового зобов'язання, є правом платника податку, якому кореспондує обов'язок податкового органу прийняти поданий уточнюючий розрахунок при умові наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Водночас законодавцем не обмежено характеру помилок, які можуть бути виправлені платником податків. Результатом помилки може бути не лише заниження податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, але й завищення попередньо задекларованого податкового зобов'язання, як такого, що підлягало сплаті до бюджету. Фактично, лише виявлення факту заниження податкового зобов'язання призводить до виникнення у платника податку підстав для сплати штрафних санкцій за подання такого уточнюючого розрахунку та за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України на підставі якої відповідачем прийнято оскаржуване рішення, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України є сплата ним грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 ПК України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Відтак, подача уточнюючого розрахунку у зв'язку з виявленням допущених помилок не є джерелом сплати податкового боргу у розумінні ст. 87 ПК України. Законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна, але не із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що 10.02.2016 ТОВ Інформграніт подало до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9013779748, якою платником самостійно визначено грошове зобов'язання по орендній платі за землю за 2016 рік зі сплатою щомісяця по 9125,55 грн, річна сума орендної плати становить 110261,75 грн (а.с. 23), яка була прийнята контролюючим органом відповідно до квитанції № 2 (а.с. 22).

27.12.2016 було зареєстровано новий договір оренди земельної ділянки з Житомирською міською радою.

Згідно з ст. 286.4 ПК України за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

На виконання вимог вказаної норми, 06.01.2017 ТОВ Інформграніт подало уточнюючу декларацію за 2016 рік № 9259249250, де орендна плата за грудень 2016 року повинна збільшитись на 755,12 грн (а.с. 29), яка була прийнята контролюючим органом згідно з квитанцією № 2 (а.с. 28).

З метою виправлення помилки 07.11.2017 підприємство подало уточнюючу декларацію за № 9271178899, що передбачено ст. 50.1 ПК України (а.с. 32-33), які були прийняті контролюючим органом згідно з квитанцією № 2 (а.с. 31).

При цьому на суму збільшення податкових зобов'язань нараховується штраф у розмірі 3 відсотків, при зменшенні штраф не нараховується.

Як видно з інтегрованої картки з електронного кабінету платника податків заборгованість ТОВ Інформграніт по орендній платі за землю становить станом на 30.10.2016 - 2,22 грн переплата на 01.01.2017 - 30293,44 грн, на 07.11.2017 - 145803,06 грн, на 11.11.2017 - 49816,57 грн (а.с. 17-18).

Різницю 145803,06 - 49816,57 = 95986,49 грн сплачено підприємством 10.11.2017 відповідно до платіжного доручення № 112 (а.с. 34).

Згідно даних інтегрованої картки ТОВ Інформграніт станом на 30.10.2016 не мало заборгованості з орендної плати на землю.

Відповідно до ст. 126.1 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суму грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Сплативши 95986,49 грн боргу при затримці більше 30 календарних днів позивач має сплатити 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 19197,30 грн. З цією сумою штрафу позивач погоджується, тому позовні вимоги ним зменшено на вказану суму.

Таким чином за обліковими даними платника сума погашеного боргу становить 95986,49 грн, а зменшення податкових зобов'язань за рахунок подання уточненої декларації на 110261,75 грн не є сплатою (погашенням) податкового боргу, вказане лише свідчить про коригування податкових зобов'язань.

Крім того, згідно з п.п. 19.1.2 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу як контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Однак у порушення вказаної правової норми, контролюючим органом не було повідомлено платника податку про помилку в уточненій декларації за 2016 рік № 9259249250, про яку ТОВ Інформграніт дізналось з листа Житомирської міської ради від 102.11.2018 за №30/06-30-12-04-19 у зв'язку із чим 07.11.2018 подало нову уточнюючу декларацію за 2016 рік.

Оглянувши уточнюючу декларацію за 2016 рік № 9259249250 від 06.01.2017 суд встановив, що позивач помилково заповнив графу 5-12 у розділі ІІІ "нараховано до збільшення податкового зобов'язання" проте не заповнив графи 4-12 "нараховано за даними раніше поданої декларації" та 9-12 "сума штрафу" - які повинні бути заповнені при поданні сум до збільшення податкового зобов'язання. Проте у відповідача при отриманні таким чином заповненої декларації не виникло питань про достовірність внесених даних. Тому суд вважає, що відповідач несумлінно віднісся до виконання покладеного на нього ПК України обов'язку щодо перевірки достовірності та повноти нарахування орендної плати позивачем.

Також, суд зазначає, що в даному випадку подання позивачем уточнюючої декларації відносно орендної плати за землю за 2016 рік не є погашенням ним податкового боргу, а тому підстави для застосування до нього штрафу згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України відсутні.

Зважаючи, що штраф нараховується лише на ті суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у випадку, коли позивач шляхом надання уточнюючого декларації зменшив суму податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларовану раніше, така сума (до зменшення) не підлягає сплаті в бюджет і, відповідно, на таку суму не нараховується штраф.

Подаючи уточнюючу декларацію 07.11.2017 № 9271178899 позивачем не було погашено податковий борг (що мав місце бути на думку відповідача), а лише виправлено допущену помилку.

Як видно із встановлених обставин справи, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000361204 в оскаржуваній частині є незаконним.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000361204 про стягнення штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб в оскаржуваній частині, а тому суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Інформграніт".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 04957733) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000361204 від 09.01.2018 в частині на суму 21468,57 грн - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № 0000361204 від 09.01.2018 про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" за порушення строку сплати сум грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб в частині на суму 21468,57 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 10 квітня 2018 року