Рішення

від 26.03.2018 по справі 907/108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/108/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом фізичної особи-підприємця Лутак Ігоря Валерійовича, м. Ужгород

до товариства з обмеженою відповідальністю МП ТРАНС , м. Ужгород

про стягнення суми 38857,08 грн., в т.ч.: 29076,00 грн. - основного боргу, 1558,06 грн. - 3 % річних, 6784,34 грн. - інфляційних нарахувань, 1438,68 грн. - пені

представники:

позивача - Лутак І.В., особисто

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції за договором поставки, в результаті чого виникла заборгованість на суму, що становить предмет позовних вимог в частині основного боргу.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволені у повному обсязі, посилаючись на їх обгрунтованість долученими до матеріалів справи документами. .

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце даного засідання суду, докази чого містяться у матеріалах справи, не забезпечив участі у судовому розгляді справи уповноважених представників, не надав суду відзив на позов та не повідомив суд про наявність поважних причин ненадання відзиву.

За таких обставин розгляд справи здійснюється на наявними у ній матеріалами в порядку передбаченому ст. 178 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення позивача, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю

При цьому суд виходив з наступного.

Сторони перебували у договірних відносинах на підставі укладеного ними 27.01.16 договору поставки № 5, за умовами якого постачальник - позивач у справі - зобов'язався поставити товар покупцю - відповідачу у справі, - який , у свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах і в порядку викладених в договорі ( п.1.1 договору).

Найменування кожної партії товару, асортимент та ціна по позиціям визначаються в рахунках-фактурах що додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною ( п. 1.2 договору).

Сторонами передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в українській національній валюті за ціною передбаченою у видаткових накладних, що додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною; перерахування коштів покупцем проводиться протягом 5 календарних днів з дня надіслання постачальником рахунку-фактури; оплата за товар здійснюється на підставі рахунків виставлених постачальником покупцю ( п.5.1, 6.1, 6.3).

Сторонами передбачено також, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі 0,1 % подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу .

Матеріалами справи, зокрема, договором, видатковими накладними № 19 від 19.04.16, № 8 від 11.05.16, рахунками на оплату, та з пояснень представника позивача у ході судового розгляду справи встановлено, що за період з 01.04.2016 року по 31.05.2016 року відповідачу поставлено продукцію на суму 29076,00 грн., яка відповідачем не оплачена у порядку та в строки встановлені договором.

За таких обставин виникла заборгованість відповідача перед позивачем на зазначену суму 29076,00 грн., яка підтверджена актом звірки складеним та підписаним сторонами станом на 15.08.16р., не сплачена відповідачем на вимогу позивача у порядку досудового врегулювання - претензія № 1 від 27.11.17 залишена відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд керується таким.

У силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони даних спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

За наведених фактичних обставин справи та на підставі зазначених приписів цивільного та господарського права суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення відповідача заборгованості на суму 29076,00 грн. є правомірними, оскільки доведені належними та допустимими доказами у справі та не спростовані відповідачем.

Позовні вимоги в частині інфляційних та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань на суми відповідно 6784,34 грн. та 1558,06 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги в частині пені задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані за період з 26.05.17 по 20.02.18, який перевищує шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (23.04.16 та 16.05.16). В силу ж положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним. Положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 37418,40 грн., в іншій частині позовних вимог - належить відмовити.

За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - на суму 1696,76 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 129, 178, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МП ТРАНС (88000, м. Ужгород , Закарпатська область , вул. Огарьова буд. 15, код ЄДРПОУ 38415178) на користь фізичної особи-підприємця Лутак Ігоря Валерійовича (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) суму 37418,40 грн. (тридцять сім тисяч чотириста вісімнадцять грн. 40 коп.), включаючи: 29076,00 грн. - основного боргу; 1558,06 грн. - 3 % річних, 6784,34 грн. - інфляційних нарахувань, та у відшкодування судових витрат - 1696,76 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити, поклавши на позивача судові витрати в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.04.2018 року.

Суддя Ушак І.Г.