Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/1091/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/1091/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз - Авто" простягнення 838 200,00 грн. Суддя Бойко Р.В.

при секретарі судового засідання Бариновій О.І.

Представники сторін:

від позивача:Роговик М.М., Галай О.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (надалі - "ТОВ "ТД "Весма") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Авто" (надалі - "ТОВ "Алмаз-Авто") про стягнення 838 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, у відповідача в силу договору №273 від 26.05.2008 наявний обов'язок із викупу поставленого обладнання, вартість якого становить 30 000,00 доларів США, що, за перерахунком позивача, на дату звернення до суду з даним позовом еквівалентно 838 200,00 грн., у зв'язку з чим останнім вказується на існування правових підстав для стягнення з відповідача відповідних коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/1091/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2018.

В судовому засіданні 20.02.2018, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче судове засідання на 13.03.2018.

12.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у відповідності до яких позивач в підтвердження своїх доводів щодо наявності у відповідача заборгованості за договором №273 від 26.05.2008 у вигляді боргу по сплаті вартості обладнання переданого йому в оренду у розмірі 838 200,00 грн. звернув увагу суду на те, що в аналогічних справах судами задовольнялись позовні вимоги в повному обсязі, на підтвердження чого надав копії відповідних судових рішень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/1091/18 та призначено її до розгляду по суті на 29.03.2018.

В судове засідання 29.03.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідача, своїх повноважних представників в судове засідання 29.03.2018 не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 02.02.2018 про відкриття провадження у справі, як і послідуючі ухвали суду (про повідомлення про дату, час і місце підготовчого судового засідання від 20.02.2018, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.03.2018) були направленні відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці таких ухвал, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 60, та вказав позові позивачем поштову адресу: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 2.

Однак, всі поштові відправлення, якими було направлено на адресу відповідача ухвали суду від 02.02.2018, 20.02.2018 та 13.03.2018, були повернуті Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до суду без вручення з поміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвали суду від 02.02.2018, 20.02.2018 та 13.03.2018 в силу положень наведеної норми вважаються таким, що були вручені відповідачу.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ТОВ "Алмаз-Авто".

В судовому засіданні 29.03.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2008 між ТОВ "ТД "Весма" (продавець) та ТОВ "Алмаз-Авто" (покупець) було укладено договір №273 (надалі - "Договір"), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити покупцю мастильні матеріали торгової марки "MOBIL", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору продавець приймає на себе зобов'язання по даному договору: надати покупцю в оренду обладнання (оперативний лізинг) строком на 5 років згідно додатку №2 на загальну суму 30 000,00 доларів США із розміром орендної плати - 6 грн. в місяць; навчити персонал; поставляти покупцю необхідну кількість товару; забезпечити рекламну підтримку, надавши рекламні матеріали фірми "MOBIL".

Положеннями п. 3.1 Договору погоджено, що покупець приймає на себе наступні зобов'язання по даному договору: з моменту набрання чинності даним договором купувати у продавця по цінам, вказаним в специфікації, мастильні матеріали фірми "MOBIL" на протязі п'яти років в кількості не менше 550 літрів в місяць; розмістити на території станції технічного обслуговування, належної покупцю, обладнання, надане продавцем у відповідності до п. 2.1 даного договору; розмістити на території станції рекламні матеріали фірми "MOBIL"; на протязі строку дії даного договору використовувати на станції технічного обслуговування мастильні матеріали фірми "MOBIL", придбані тільки у офіціального дистриб'ютора торгових марок ESSO і MOBIL ТОВ "ТД "Весма".

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Поставка чергової партії товару здійснюється по заявці покупця з дотриманням умов п. 3.1 даного договору, після оплати попередньої.

Згідно із п. 7.1 Договору право власності на товар переходить до покупця в момент виконання поставки.

Положеннями п.п. 7.3, 7.4 Договору сторонами було визначено, що після того, як покупцем буде придбано по даному договору 33 000 літрів мастильних матеріалів MOBIL, продавець зобов'язується продати покупцю надане в оренду згідно додатку №2 обладнання за ціною у розмірі 100,00 грн. До підписання договору купівлі-продажу обладнання є власністю продавця.

Відповідно до п.п. 7.6, 7.7 Договору у випадку систематичного невиконання (більше чотирьох місяців) пункту 3.1а даного договору покупець зобов'язується викупити поставлене згідно додатку №2 даного договору обладнання по ціні вказаній в додатку №2. У випадку якщо покупець не викупить 33 000 літрів мастильних матеріалів і спеціальних рідин MOBIL до закінчення строку дії даного договору, покупець має право викупити надане в оренду обладнання по вартості, розрахованої з урахуванням кількості придбаних у продавця мастильних матеріалів та спеціальних рідин.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дія договору може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін.

В положеннях додатку №1 до Договору сторонами було визначено специфікацію та вартість товару (мастильних матеріалів MOBIL), що підлягаю поставці за Договором, а згідно додатку №2 визначено обладнання, яке підлягає переданню покупцю в оренду на визначених Договором умовах.

Згідно підписаного між сторонами акту приймання-передачі обладнання від 01.08.2008 на виконання умов Договору ТОВ "ТД "Весма" передало, а ТОВ "Алмаз-Авто" прийняло в оренду визначене додатком №2 до Договору обладнання.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 25.06.2013 до Договору сторонами, у зв'язку із невиконанням ТОВ "Алмаз-Авто" зобов'язання із закупівлі мастильних матеріалів торгових марок "ESSO" і "MOBIL" у ТОВ "ТД "Весма" згідно Договору, погоджено продовжити строк дії Договору до 26.05.2015 (п. 1) та зараховувати до виконання покупцем умов п. 3.1 Договору поставку мастильних матеріалів торгової марки MOBIL, які буде закуповувати ФОП Недогибченко М.В. згідно договору поставки №06-023 від 26.06.2013 (п. 2).

Листом №020-ін від 28.12.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості переданого в оренду обладнання, у відповідності до якої внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо обсягів закупівлі товару (мастильних матеріалів MOBIL), визначених п. 3.1 Договору, вимагав від останнього на підставі п. 7.6 Договору оплатити вартість переданого за Договором в оренду обладнання, розмір якої за перерахунком позивача станом на момент пред'явлення вимоги становить 838 200,00 грн., а також направив на адресу відповідача підписаний з його примірник договору-купівлі продажу №28/12/2017 від 28.12.2017, предметом якого є продаж спірного обладнання.

Спір у справі стосується дослідження наявності чи відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з оплати вартості переданого йому в оренду позивачем згідно Договору обладнання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання може бути як договір чи закон, так і настання певної події, що зумовлює виникнення обов'язкових дій для того чи іншого суб'єкта.

В даному випадку, як на правову підставу для покладення на відповідача обов'язку з оплати спірних коштів в якості вартості переданого йому обладнання за Договором позивачем вказується на положення такого договору (п. 7.6 Договору) та невиконання останнім взятих на себе зобов'язань, визначених п. 3.1 Договору.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним та містить в собі елементи договору поставки, у відповідності до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (мастильні матеріали MOBIL), а відповідач зобов'язався здійснювати замовлення такого товару у визначених договором обсягах, приймати та оплачувати його, а також елементи договору оренди, за яким позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду обладнання (визначене додатком №2 до Договору) з правом викупу останнього на погоджених умовах, а відповідач зобов'язався прийняти його та здійснювати сплату орендної плати за користування ним.

При цьому, в положеннях п. 7.6 Договору сторонами було встановлено подію, з настанням якої у відповідача виникає обов'язок викупити передане йому в користування (оренду) обладнання, а саме: невиконання взятих на себе обов'язків щодо замовлення, прийняття та оплати товарів (мастильних матеріалів MOBIL) у визначених п. 3.1 Договору місячних обсягах.

В той же час, будь-яких положень які б передбачали виникнення прямого обов'язку відповідача здійснити на користь позивача оплату вартості переданого йому в користування за Договором обладнання в рахунок його придбання останній не містить, як і не містить врегулювання питання переходу прав власності на таке обладнання.

Вказане підтверджується і тим, що в положеннях п. 7.4 Договору сторонами було погоджено, що до підписання договору купівлі-продажу обладнання є власністю покупця.

Тобто, сторонами було погоджено порядок викупу відповідачем орендованого обладнання шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу, не ставлячи при цьому такий порядок в залежність від обставин його придбання (за наслідками реалізації відповідачем права на викуп чи за наслідками настання обов'язку останнього викупити таке обладнання), на визнання чого фактично вказує і поведінка позивача, яким листом №020-ін від 28.12.2017 було направлено разом з вимогою про оплату вартості обладнання примірник підписаного з його сторони договору купівлі-продажу спірного обладнання.

Однак, матеріали справи не містять доказів прийняття та підписання відповідачем направленого йому позивачем договору купівлі-продажу, тобто, доказів прийняття відповідної пропозиції позивача, що унеможливлює визнання його в силу приписів ст. 638 Цивільного кодексу України укладеним.

Будь-яких інших доказів на підтвердження виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу спірного обладнання чи інших, які б зумовлювали виникнення у відповідача зобов'язання з перерахування на користь позивача спірних коштів в якості оплати спірного обладнання, позивачем не надано.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини вбачається, що позивачем не було доведено виникнення у відповідача зобов'язання з перерахування на користь нього грошових коштів в якості оплати придбання переданого за Договором в оренду обладнання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наведене фактично зумовлено невірним ототожненням позивачем зобов'язання відповідача з викупу переданого за Договором обладнання з настанням погодженої сторонами події, що за визначених в Договорі умов може бути реалізовано шляхом укладення між сторонами відповідного договору купівлі-продажу, та зобов'язання з перерахування на користь позивача грошових коштів в якості оплати вартості придбаного обладнання, яке може виникнути за спірних обставин виключно за наслідкам виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу такого обладнання.

Частиною 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, враховуючи закріплений в положеннях ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року принцип непорушності права власності, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "ТД "Весма" до ТОВ "Алмаз-Авто" про стягнення коштів з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз - Авто" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.04.2018.

Суддя Р.В. Бойко