Рішення

від 29.03.2018 по справі 917/196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018 Справа № 917/196/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГАЗСЕРВІС", 27533, Кіровоградська обл., Світловодський р-н, с.Григорівка, вул.Леніна, 51, ідент. код 31411266

до Приватного підприємства "Інвар - Сервіс", 39608, м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта Дніпрова, 60, кв.212, ідент. код 34689564

про стягнення 9268,83 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: не викликались

від відповідача: не викликались

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в розмірі 7750,00 грн., 250, 00 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 1268,83 грн. - інфляційних.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на виявлений в результаті проведеного аудиту факт помилкового перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 8250,00 грн.

Станом на дату подання позовної заяви (26.02.2018 року) кошти, помилково перераховані відповідачу, частково повернуті останнім, а саме, в розмірі 500 грн.

Помилково перераховані кошти в сумі 7750 грн. залишились неповернутими, тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.03.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГАЗСЕРВІС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Приватному підприємству "Інвар - Сервіс" було визначено строк до 18.03.2018 року для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обовязковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 06.03.2018 року направив на адресу відповідача, а саме: м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта Дніпрова, 60, кв.212 рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.03.2018 року по даній справі.

Вищезазначена ухвала суду від 03.03.2018 року, яка направлялася відповідачу на адресу:м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта Дніпрова, 60, кв.212, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 28.12.2017 року місцезнаходженням відповідача є: м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта Дніпрова, 60, кв.212, тобто адреса, на яку і направлялася ухвала суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час, місце проведення судового засідання.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.03.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу длокази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, встановив:

30.01.2017 року позивач здійснив помилкове перерахування грошових коштів на рахунок Приватного підприємства "Інвар - Сервіс" (відповідача) на суму 8250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3382 (додається, арк. спр.10).

З метою повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 8250 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№ 159 від 17.08.2017 року, додається, арк. спр.11).

Платіжним дорученням № 170710012 від 07.09.2017 року (додається, арк. спр.12) підтверджується повернення відповідачем 500 грн. помилково перерахованих позивачем коштів згідно платіжного доручення № 3382 від 30.01.2017 року.

11.10.2017 року відповідачем видано позивачу ОСОБА_1 лист (№20, додається, арк. спр.13), в якому відповідач підтверджує факт отримання помилково перерахованих коштів від позивача та гарантує повернення даних коштів в сумі 7750 грн. на протязі одного календарного місяця з моменту надання листа (тобто до 11.11.2017 року).

Станом на момент подання позову відповідач кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення вказаної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення 7750 грн. як безпідставно набутого майна обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач, на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України нарахував до стягнення з відповідача 250 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 1268,83 грн. - інфляційних.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуваням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма права застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобовязання. Однак, в даному випадку, у відповідача не виникло грошового зобовязання. Тим більше, що Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 надав роз"яснення (п. 5.2), згідно якого обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, поміж інших, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 цього Кодексу (аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України № 6-2491цс15 від 02.03.2016 року).

Оскільки, в даному випадку у відповідача не виникло грошового зобовязання, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

З врахуванням викладеного вище, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 7750 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

У частині стягнення з відповідача 1268,83 грн. інфляційних та 250 грн. 3% річних належить відмовити.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесені ним судові витрати, а саме, по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. та 5100 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

27.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 був укладений Договір про надання правової допомоги № 01/12-2017 (а.с. 25), згідно якого клієнт доручив, а адвокат зобов"язався надати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання адвокатом правової допомоги та правомірності заявлених до стягнення з відповідача 5100 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду наступні докази :

- Договір про надання правової допомоги № 01/12-2017 від 27.12.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" та адвокатом ОСОБА_2 (а.с.25);

- копію свідоцтва № 419 про право гр.ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27);

- ордер на надання правової допомоги (серія КВ № 119223 від 28.12.2017 року, а.с.26)

Оскільки позивач не надав суду жодних доказів фактичної сплати на користь адвоката ОСОБА_2 грошових коштів, суд приходить до висновку, що витрати позивача по оплаті правової допомоги стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Інвар - Сервіс" (39608, м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта Дніпрова, 60, кв.212, ідент. код 34689564) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГАЗСЕРВІС" (27533, Кіровоградська обл., Світловодський р-н, с.Григорівка, вул.Леніна, 51, ідент. код 31411266) помилково зараховані кошти в сумі 7750 грн.; 1473,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити

Повне рішення складено 06.04.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.