Рішення

від 15.03.2018 по справі 504/4314/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4314/15-ц

провадження № 2/504/186/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, яким просить суд визнати недійсним заповіт, складений його матір'ю ОСОБА_3 на корить свого онука - відповідача ОСОБА_2, яким заповідала останньому все належне їй майно, а саме: житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, вул. Незалежності, 107 та земельну ділянку під зазначеним будинком.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, яка за життя була власницею житлового будинку з господарчими спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, вул. Незалежності, 107 та земельної ділянки під зазначеним будинком, загальною площею 0,997 га. В травні 2015 року ОСОБА_3 померла. Після смерті матері позивачу стало відомо, що вона залишила на користь свого онука - племінника позивача - ОСОБА_2 заповіт, яким заповіла йому все належне їй на момент смерті майно. Позивач вважає, що складений матір'ю заповіт є недійсним, оскільки за місяць перед смертю його мати мала важке захворювання головного мозку, що могло впливати на її розумові здібності. Крім того, позивач посилається на те, що наприкінці життя ОСОБА_3 не мала можливості керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення, потребувала постійного стороннього догляду. Позивач доглядав за матір'ю, організовував та оплачував медичну допомогу, ліки, натомість зазначає, що відповідач за бабусею не доглядав, допомоги на її утримання та лікування не надавав.

За таких обставин позивач просить визнати заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - недійсним.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання з'явився, позов не визнали, надали суду заперечення на позов.

В своїх запереченнях відповідач зазначив, що дійсно, позивач ОСОБА_1 є його дядьком, а ОСОБА_3 - його бабусею. За життя бабуся мала намір залишити будинок з господарчими спорудами та присадибну земельну ділянку йому у спадок. На виявлення свого наміру у 2009 році його бабусею ОСОБА_3 було складено заповіт на користь відповідача ОСОБА_2 Проте, перед смертю бабуся хвилювалась про те, чи дійсно спірне заповіщене майно залишиться у спадок та перейде у власність ОСОБА_2, в зв'язку із чим у 2015 році уклала відповідні правочини дарування. В зв'язку із зазначеним, ще до смерті своєї бабусі ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 став власником спірного майна, про що свідчать відповідні договори дарування та інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач не заперечував проти того, що перед смертю ОСОБА_3 мала захворювання, але воно ніяк не відображалось на її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, її волевиявлення було вільним, а отже підстав для задоволення позову немає, просив в задоволенні позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія ІІ ЭВ № 045583 від 26.10.1961 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.08.2005 року САА № 416894, виданого виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення № 181 від 26.07.2005 року, була власницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 107 в с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області, а також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947439 від 11.04.2008 року, земельної ділянки площею 0,997 га, що знаходиться за адресою: Одеської області Комінтернівського району с. Красносілка вул. Незалежності, ділянка № 107, кадастровий номер: 5122782600:02:001:0206.

24 липня 2009 року ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданого Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області 31.05.1996 року, що була зареєстрована та мешкала за адресою: вул. Незалежності, 107 в с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області, зробила розпорядження на випадок своєї смерті, яким заповідала усе своє майно, а саме: належний їй житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, присадибну земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, вул. Незалежності під номером 107 своєму внуку - відповідачу ОСОБА_2. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 31, під час посвідчення даного заповіту її дієздатність було перевірено, стан її здоров'я повністю дозволяв усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

25.04.2015 року ОСОБА_3 було укладено договори дарування житлового будинку за адресою: вул. Незалежності, 107 в с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, дарування земельної ділянки площею 0,997 га, що знаходиться за адресою: Одеської області Комінтернівського району с. Красносілка вул. Незалежності, ділянка № 107, кадастровий номер: 5122782600:02:001:0206, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, згідно з якими ОСОБА_3 подарувала, а відповідач ОСОБА_2 прийняв у дар вищезазначене майно. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2017 року ОСОБА_2 є власником вищезазначеного майна.

Судом досліджено медичний висновок від 14.04.2015 року, згідно якого у ОСОБА_3 діагностовано КТ-картину об'ємного багатокамерного кістозного утворення правої гемисфери головного мозку.

15 травня 2015 року ОСОБА_3 померла, актовий запис за № 5406 від 15.05.2015 року, свідоцтво про смерть видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції серія І-ЖД № 414694 від 15.05.2015 року.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Складання заповіту не припиняє права власності особи, вона залишає за собою повноваження на володіння, користування та розпорядження цим майном у повному обсязі і не може бути у даному праві обмежена.

Згідно ст.ст.202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, з порушенням умов, необхідних для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Суд погоджується з доводами, наведеними відповідачем у запереченнях на позов, а саме посиланнями на висновки Верховного Суд України в аналогічній справі (постанова ВСУ від 29 лютого 2012 року), згідно з якими підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними,що повинно бути доведено належним доказом - висновками відповідної судової судово-психіатричної експертизи.

Аналізуючи положення діючого законодавства та судової практики, підставою для визнання заповіту недійсним може бути не просто хвороба, навіть, важка, а абсолютна неспроможність заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення своїх прав, а також належних та допустимих доказів того, що заповіт від 24 липня 2009 року було укладено ОСОБА_3 у момент та стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 225 ЦК України, ст.ст. 4-13,76-89, 158, 258-273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - в повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним по справі №№ 504/4314/15-ц шляхом скасування накладеного арешту на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований по вул. Незалежності, 107 в с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області та земельну ділянку площею 0,0997га, розташовану по вул. Незалежності, 107 в с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добров П.В.