Постанова

від 03.04.2018 по справі 924/18/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/18/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Банк),

представник позивача - Савчак Я.О. - адвокат (свідоцтво від 26.10.2010 № 4222),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (далі - Товариство),

представник відповідача - Мельник О.Д. - адвокат (свідоцтво від 29.12.2011 № 607),

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017

(головуючий - суддя Муха М.Є., судді: Гладюк Ю.В. і Субботіна Л.О.) та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017

(головуючий - суддя Петухов М.Г., судді: Гудак А.В. і Олексюк Г.Є.)

у справі № 924/18/17

за позовом Банку

до Товариства

про стягнення 1 602 028 грн. заборгованості за відсотками.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про стягнення 1 602 028 грн. заборгованості за відсотками згідно з кредитним договором від 03.04.2009 № НКЛ-595/6 (далі - Кредитний договір) за період з 01.11.2015 по 31.10.2016.

Позовна заява мотивована тим, що Товариство не виконало належним чином умови Кредитного договору, внаслідок чого станом на 22.11.2016 заборгованість Товариства перед Банком за цим договором становила 117 940 036,33 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 5 325 500 грн., заборгованість за простроченими процентами - 9 132 867,85 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів - 215 901 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 18 387,67 грн., штраф - 2 502 000 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017: позов задоволено частково; з Товариства стягнуто на користь Банку 1 598 379,51 грн. заборгованості з відсотків і 23 975,69 грн. витрат зі сплати судового збору; у частині стягнення 3 648,49 грн. заборгованості з відсотків відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що вимога стосовно стягнення з позичальника за Кредитним договором процентів, сплата яких є істотною умовою цього договору, є основною (а не додатковою) вимогою, і подана Товариством заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Товариство, посилаючись на незаконність судових рішень місцевого і апеляційного господарських судів з даної справи, просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути з Банку на користь Товариства судові витрати. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними в касаційній скарзі:

- висновок суду щодо необґрунтованості посилання Товариства на пропуск позовної давності є безпідставним;

- неправильним є й висновок суду про те, що стягнення з позичальника процентів є основною вимогою;

- позов подано після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні.

У відзивах на касаційну скаргу Банк просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін, зазначаючи, що доводи, наведені у скарзі, ґрунтуються на невірному трактуванні обставин справи, а згадані рішення є законними і обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Кредитний договір укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є Банк (кредитор), і Товариством (позичальник). За умовами цього договору:

кредитор зобов'язується надавати позичальнику кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит; пункт 1.1);

- надання кредиту здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених цим договором, у межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5 560 000 грн. (транш), зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 30.10.2012, на умовах, визначених цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в пункті 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних (пункт 1.1.1);

- нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту (пункт 2.6);

- строк сплати процентів визначено пунктом 2.7;

- у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених пунктами 3.3.2 - 3.3.12 цього договору, протягом більше 15 днів термін надання траншів вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється (пункт 4.3);

- цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.3).

Відповідно до умов Договору Банк надав Товариству 5 325 500 грн. у тимчасове користування.

У зв'язку з простроченням погашення кредиту Товариством Банк звернувся з позовом про стягнення 1 602 028 грн. заборгованості з відсотків за користування кредитом за період з 01.11.2015 по 31.10.2016.

Відповідачем не подано доказів належного виконання ним умов Договору, тому позовні вимоги є правомірними; однак у розрахунку суми заборгованості Банком допущено помилку, тому стягненню з Товариства підлягає сума 1 598 379,51 грн.

За змістом пункту 2.6 Договору засвідчується наявність волевиявлення сторін, спрямованого на те, що передбачені пунктом 1.1.1 цього договору проценти за користування кредитом нараховуються до дня погашення кредиту.

Позивачем не було пропущено позовну давність, оскільки відповідач не погасив заборгованість за відсотками за договором, Договір не припинив свою дію 30.10.2012 (як вважає відповідач), отже, й не припинялося нарахування відсотків за користування кредитом.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за відсотками за Кредитним договором.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов ЦК України, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 526 названого Кодексу).

Приписами статті 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За іншими положеннями ЦК України:

- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054);

- розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (стаття 1056 1 ,);

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257);

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261);

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267).

Попередні судові інстанції, встановивши у розгляді даної справи, що: за умовами Кредитного договору, він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а нарахування процентів на суму кредиту здійснюється від надання кредиту (траншу кредиту) і до повного погашення кредиту (траншу кредиту); зазначена в Кредитному договорі дата 30.10.2012 є не датою припинення дії цього договору, а датою, коли Товариство має погасити заборгованість за траншами; відтак до погашення суми основного боргу за кредитом Банк вправі щомісячно нараховувати відсотки за користування кредитом зі стягненням таких відсотків у межах позовної давності, перебіг якої починається від дати, коли Товариство, згідно з умовами договору, повинне щомісячно сплачувати відсотки, - дійшли висновку про те, що позовна давність у даному разі не пропущена й наявні підстави для часткового стягнення суми заборгованості за відсотками за зазначений позивачем період часу (з урахуванням допущеної позивачем при визначенні цієї суми помилки на 3 648,49 грн.)

Аргументи касаційної скарги, по суті, зводяться до заявлення позову в даній справі після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем (Товариством).

Водночас у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (стаття 257 ЦК України) за вимогами кредитора про сплату процентів за користування кредитом, сплату яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами (у даному Кредитному договорі така періодичність, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, встановлена у пункті 2.7), повинна обчислюватися з моменту настання строку сплати кожного чергового платежу. Подібну ж правову позицію було викладено в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 6-249цс15, і Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від неї. При цьому, як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, ні дія Кредитного договору, ані зобов'язання за ним щодо сплати відсотків на час розгляду цими інстанціями даної справи не припинилися, і сплив позовної давності щодо стягнення суми заборгованості за даним договором не означає такого ж спливу стосовно процентів як періодичних щомісячних платежів за тим же договором.

Поряд з тим Касаційний господарський суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та відповідно до статей 300, 309 Господарського процесуального кодексу України Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального права, а саме наведених у цій постанові приписів ЦК України і Господарського кодексу України.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання зазначеної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 924/18/17 у справі № 924/18/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов