Постанова

від 29.03.2018 по справі 916/762/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/762/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого (доповідач), Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017

(головуючий - Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Лисенко В.А.)

та на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2017

(суддя Степанова Л.В.)

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Громадська організація "Парадигма 12"

про розірвання договору оренди та виселення,

за участю:

від відповідача: Багіров Сахіб Ісрафіл Огли (директор),

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач) звернувшись у суд з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" (далі - відповідач) про розірвання договору №511/59 від 11.01.2010 та виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 467,4кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вже більше 3-х місяців не використовує орендоване приміщення, що підтверджується відповідними актами перевірки, а враховуючи, що приміщення не використовується відповідачем, позивач міг би передати його в оренду іншому суб'єкту господарювання та отримувати дохід до бюджету в розмірі від 1 до 100% від експертної оцінки. Позивач зазначав, що об'єкт оренди знаходиться в занедбаному стані, технічний стан приміщення не підтримується, санітарний стан території, яка прилягає у радіусі 5 метрів незадовільний. Крім того, як стверджував позивач, відповідач не застрахував об'єкт оренди, що також є порушенням умов п.4.2. договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.20167, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Позивач вважає, що судами неповно з'ясовано всі обставини справи та порушено статті 526, 598, 599, 776 Цивільного кодексу України, статтю 286 Господарського кодексу України, статті 18№, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та не враховано умови укладеного між сторонами договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з огляду на безпідставність доводів позивача.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Приймаючи оскаржувані судові акти про відмову у позові суди виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач після 22.03.2015 не міг використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням та зберігати його у належному стані в зв'язку із зруйнуванням даного приміщення після терористичного акту.

Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні з огляду на таке.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судами встановлено, що 22.03.2015 в орендованому відповідачем приміщення був здійснений терористичний акт, а саме - вибух, що призвело до руйнування орендованого приміщення. Орендодавець був повідомлений про вибух. Руйнівні наслідки були зафіксовані актом від 30.04.2015 опису стану об'єкту оренди, який був підписаний представниками позивача, відповідача, суборендарем та КП ЖКС "Вузівський". В акті зазначено, що вибухом зруйновані всі комунікації, внутрішні стіни, двері як вхідні так і міжкімнатні, пошкоджені вікна.

Відповідно до п.6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.

Листом Департамент комунальної власності Одеської міської ради від 22.02.2016 № 01-13/855 повідомив відповідача, що терористичний акт в даному випадку є форс-мажорною обставиною, у зв'язку з чим позивачем було проведено перерахунок орендної плати, відповідно до якого з 22.03.2015 відповідача звільнено від її сплати.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до статті 776 цього Кодексу капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Згідно ст. 18 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи викладене, та те що відповідач після 22.03.2015 не міг використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням про що позивач був повідомлений листом № 01-13/855 від 22.02.2016, та з 22.03.2015 позивач звільнив відповідача від орендної плати,а інших обставин, які б могли бути підставою для розірвання договору, судами не встановлено, висновки судів про відмову у задоволені даного позову з заявлених підстав визнаються касаційним судом обґрунтованими.

Викладеним спростовуються твердження позивача про незаконність прийнятих у справі судових рішень, позаяк посилання на порушення судами статей 526, 598, 599, 776 Цивільного кодексу України, статті 286 Господарського кодексу України, статей 18 1 , 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як і посилання на неповне з'ясування обставин справи, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене аргументи відповідача, викладені у відзиві підтверджуються матеріалами справи.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 916/762/17 Господарського суду Одеської області - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов