Рішення

від 10.04.2018 по справі 905/474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2018 Справа № 905/474/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» , м.Маріуполь

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» , м.Маріуполь

про стягнення заборгованості у сумі 6341,07грн., 3% річних у сумі 115,15грн., інфляційних втрат у сумі 361,44грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №19/02 від 19.02.2018);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального запису, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 10.04.2018 суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» , м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» , м.Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 6341,07грн., 3% річних у сумі 115,15грн., інфляційних втрат у сумі 361,44грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №40 від 21.02.2017 з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: виписку з ЄДРПОУ стосовно позивача; договір купівлі-продажу №40 від 21.02.2017.; видаткову накладну №Пд-0000334 від 08.07.2017; податкову накладну; претензію №2 від 01.11.2017р. та докази її направлення відповідачу.

Представник позивача в судове засідання 10.04.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2018 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2017 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №40 (далі договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному цим договором, згідно із замовленням на поставку, товаросупровідними документами, ціни в яких не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.8 договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом продавця і за рахунок продавця на умовах DDP, передбачених Інкотермс.

Пунктом поставки товару є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні на поставку (п. 2.9.1 договору).

Приймання -передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складах покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 3.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору супровідні документи продавець зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну при доставці транспортом продавця; податкову накладну; коригувальну накладну (за необхідності); замовлення; санітарно-гігієнічний висновок; посвідчення якості товару; технічний паспорт (на побутові товари); на товари, які підлягають сертифікації, продавець надає належним чином оформлений сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання сертифікату відповідності; інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України; довіреність на представника продавця або перевізника, яка надає право передачі товару, отримання повернутого покупцем товару, складання актів невідповідності товару умовам договору або вимогам законодавства; інші, передбачені чинним законодавством, документи. Якщо вищезазначені документи (або один з них) не будуть надані разом з товаром або будуть надані в неналежному вигляді або не в повному обсязі, то покупець має право не приймати такий товар або відстрочити дату розрахунків з продавцем на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.

У разі виявлення покупцем невідповідності по кількості при прийомі товару, невідповідності по якості, комплектності, маркуванню та упаковці, супровідних документів при прийомі, в процесі реалізації товару або протягом гарантійного терміну/строку його придатності, продавець протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення зобов'язаний за погодженням з покупцем: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на такий же товар в такій же кількості без недоліків; здійснити повне повернення товару, представивши всі необхідні документи; зробити поставки товару, якого бракує (п. 4.3 договору).

За фактом виявлення вищезазначених недоліків товару, у присутності уповноважених представників сторін, складається відповідний акт розбіжностей. продавець зобов'язується направити свого представника, який діє на підставі довіреності, до покупця протягом доби з моменту отримання виклику про невідповідність товару та/або докуменів. У разі неявки представника продавця в зазначений термін, акт складається покупцем без його участі з подальшим направленням його копії продавцю. Зазначений акт є підставою для пред'явлення покупцем претензії продавцю (п. 4.5 договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ (п. 6.1.1 договору).

Продавець зобов'язаний поставляти товари покупцю за цінами, вказаними у специфікації (п. 6.1.2 договору).

Сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії (п. 6.1.3 договору).

Згідно п. 6.1.4 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 14 банківських днів.

Відповідно до п.6.1.5 якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні, товарно-транспортні та податкові накладні своєчасно, покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, цим договором, або містять помилки, розбіжності, поки помилки і виправлення не будуть усунені.

У разі невиконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 7.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 20.02.2018. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах (п. п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною №Пд-0000334 від 08.07.2017 на суму 6341,07грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати продукції не здійснив, внаслідок чого позивач звернувся до нього з претензією №2 від 01.11.2017 про сплату заборгованості. Відповідач вказану претензію залишив без задоволення та відповіді.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №40 від 21.02.2017 та сплати 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №40 від 21.02.2017.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Статтею ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №40 від 21.02.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили в п.6.1.4 договору строк оплати, у який покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію, а саме не пізніше 14 банківських днів.

Згідно п. 3.3 договору право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору купівлі-продажу №40 від 21.02.2017 було поставлено відповідачу продукцію за видатковою накладною №Пд-0000334 від 08.07.2017 на суму 6341,07грн.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №Пд-0000334 від 08.07.2017 продукції на суму 6341,07грн., у нього виникло зобов'язання з її оплати, однак, поставлена продукція не була оплачена відповідачем.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 6341,07грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 115,15грн., інфляційні втрати в розмірі 361,44грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за поставлену продукцію, а саме: не пізніше 14 банківських днів з моменту поставки.

Отже позивач здобув право вимоги за видатковою накладною №Пд-0000334 від 08.07.2017 - 28.07.2017.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідача 115,15грн. та 361,44грн. відповідно.

Разом з тим, суд зазначає, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом визначені більші суми, проте, суд не може виходити за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявлених позивачем сумах.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» , м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» , м.Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 6341,07грн., 3% річних у сумі 115,15грн., інфляційних втрат у сумі 361,44грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 586, офіс 24, ЄДРПОУ 40628504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, буд. 5, ЄДРПОУ 37492560) заборгованість у розмірі 6341,07грн., 3% річних у сумі 115,15грн., інфляційні втрати у сумі 361,44грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 10.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.04.2018.

Суддя Я.О. Левшина